Караван «Русского Мира» проходить через Галичину

Клуб «Митуса», 15 травня 20123987137

В Галичині триває запекла дискусія на тему «Русского мира». Традиційно галичани вважають себе поборниками будь-яких російських затій, однак саме ця ідея, озвучена російським патріархом та підтримана російським істеблішментом чомусь найбільше зденервувала наших краян.

Притому складається враження, що галичани запекло борються з «Русским миром» виключно заради того, щоб захистити братів-українців на Сході від московських зазіхань. Мовляв, нам свідомим галичанам те кіріловське понятіє ніяким чином не загрожує, проте браття-східняки можуть впасти у спокусу і потягнутися за кремлівськими ідеологами, втративши свої українську ідентичність. Як не дивно, але ідеологи «Русского мира» зачисляють не тільки українців на Сході, але й самих галичан до адептів «Русского мира», зрештою, не тільки галичан.

Русский мир— международное трансконтинентальное сообщество, объединённое причастностью к России и лояльностью к русской культуре. Слово «русский» в названии указывает прежде всего на исторические корни общности, берущей своё начало в древней Руси, а не на её этнический состав, а в слово «мир» вкладывается значение «весь свет», «все люди».

 Таке визначення дає нам Вікіпедія.

Тепер спробуємо визначити, чи справді галичани належать до «Русского мира», а якщо належать, то наскільки глибоко вони туди… вляпалися.

Отже:

Считается, что русский мир является общим «цивилизационным пространством» на пространстве исторической Руси, возведённом на трёх следующих столпах:

-  Православие.

 - Русскаякультура и русский язык.

-  «Общая историческая память и общие взгляды на общественное развитие.

Як бачимо, «Русский мир» - це перш за все ПРАВОСЛАВІЄ, але не у значенні Церкви, але як суть світогляду. Для галичан це і є тим стержнем чи правильніше - ланцом, який їх пов’язує з «Русским миром». Чому?

Дуже просто. Йдеться не про назву Церкви, до якої належать галичани, як от УГКЦ, УПГКЦ, УАПЦ, УПЦ КП і навіть УПЦ МП. Ці абревіатури якраз не є визначальними для поняття МИРА, бо МИР - це середовище, в якому щодень живе людина згідно переказів та традицій своїх батьків та рідних.

Для порівняльного аналізу нам доведеться взяти пересічного галичанина та найбільш близького до нього сусіда, який би не був учасником «Русского мира». Наприклад пересічного словака. РПЦ и Кремль, навіть не зважаючи на «братські» стосунки з Словаччиною та наявність у них аналогічного російському триколора на державному прапорі, категорично відкидає словаків від поняття «Русского мира». На відміну від зовсім не слов’янського народу -молдаван, наприклад:

К русскому миру, помимо России, Украины и Белоруссии, причисляют также Молдавию. Так, патриарх Кирилл на встрече с иерархами Кишинёвско-Молдавской митрополии отметил следующее:

Нас иногда спрашивают: «А почему вы причисляете Молдову к Святой Руси, ведь молдаване говорят на ином, не славянском языке?» И я отвечаю, что Святая Русь — это понятие не этническое, не политическое, не языковое; это духовное понятие. Когда мы молимся вместе с нашими братьями и сёстрами из Молдовы, мы не чувствуем никакой разницы — мы один народ пред Богом. Эта общность ценностей, общность духовной ориентации и формирует наше духовное единство, которое превыше всяких политических границ, – пишуть у Вікіпедії.

Отже, молдаван у Кремлі та в РПЦ вважають «Русским миром», а от словаків - ні. Тому порівняймо пересічного галичанина та власне пересічного словака.

МИР – це власне суспільне життя людини, яке охоплює її щоденне календарне та обрядове життя і триває від народження і аж до смерті, а навіть й після смерті.

Коли народжується галичанин то йому дають ім’я, яке легко можна відшукати в календарі православних імен, що є ідентичним для України, Росії та Білорусії. Якщо ж ми відкриємо календар словацьких імен, то відразу побачимо, що в цьому аспекті словаки дуже відрізняються від нас. Я не стану перечислювати їх десятки імен західного зразка, але наведу тільки кілька імен, які мають виключно слов’янське походження і які внесені в церковний календар: 

Drahoslav, Bohuslava, Radovan, Dobroslav, Drahomíra, Dalibor, Miloš , Zoltán, Slavomír, Jarmila, Libuša , Levoslav, Kvetoslava, Zdenko, Miloslava, Jaromír, Zlatica, Blažena, Svetozár, Dušan, Božidara, Mojmír, Milica, Ružena, Bohumír, Vlastimil, Ľubica, Vieroslava, Zlatko, Ctibor, Ľuboš, Ľubor, Lubos, Branislava,Milada і т.д.

Якщо ми проаналізуємо імена галичан, то швидко побачимо, що всі вони так чи інакше вписані календар російського МИРА, вірніше в календарі УПЦ та УГКЦ.

До речі, галицькі великоукраїнські шовіністи першими стривожилися й відреагували на це явище, коли акціями одіозної львів’янки філолога за фахом Ірини Фаріон почали «перейменовувати» галицьких дітей.

Вириваючи дітей з «Русского мира» пані Фаріон забула по-перше, що галичани ще до недавна  вживали свої оригінальні кличні скорочення імен, як от: Бодьо, Місьо, Юзьо, Ладзьо, Тадзьо, а також пестливі форми: Михась, Андрусь, Івась. По-друге, філолог І.Фаріон мала б зрозуміти, що поява кличних скорочень імен вимагає скорочення кількості складів та звуків в імені. Тому галичани масово вживають «рускоміровські» скрочення: Міша, Вітя, Коля, Вася, Аня, Маша, Ліза і т.д. Американці, доречі, пішли ще далі з їхніми Ен, Лі, Ел, Мел. Тим часом «переменування» дітей в Михаликів- Марічок  за наказами «фаріонів» просто не приживуться, а до скорочень типу Мі та Ма (Михайло-Марія) галичани ще не готові. До речі, як скорочують свої імена словаки, ми галичани навіть й не здогадуємося(!)

Отже, назвали дитину, тепер вона буде прив’язана до імені і календаря, коли святкуватиме свої іменини, а ще іменини своїх батьків, братів, родичів друзів та колег по роботі. І в переважній більшості це будуть «рускоміровські» імена й святкуватимуть їх за календарем «Русского мира». І хоч сьогодні в Галичині лунають поодинокі й непевні заклики святкувати Різдво та Пасху з усім світом за григоріанським календарем, та важко  собі навіть уявити, що наші галицькі івани  будуть святкувати свої іменини Івана-купала 25 червня (замість 7 липня), галицькі павли та петри - свої іменини 28 червня (замість 12 липня), василі  -1 січня (замість 14 січня), михайли – 6 листопада (замість 21 листопада), а святий Миколай носитиме подарунки не 19 грудня, але 4 грудня(!!!) майже за місяць перед Новим Роком.

Отже, галичанин відсвяткує не тільки Різдво та Паску разом з росіянами, але ще й усі свої іменні та великі релігійні свята (як от Зелені свята, Спаса, Благовіщення, Покрови – 12 найбільших свят), а ще – пости та заупокійні дні. При цьому, коли святкує Паску словак - пересічний галичанин навіть й приблизно не знає. Зате коли в Молдові день Святого Штефана – не важко здогадатися.

А тепер згадаємо, що до церковних празників додаються щей святкування суспільні. Галичина із старих радянських свят не відзначає здається тільки «День Октябрьской Революції», зрештою його вже забули і в Росії. Проте галичани не забувають «ганяти» у Львові ветеранів на «9 Мая», згадують досі день неіснуючої Радянської Армії 23 лютого, а замінити «8 Березня» набагато складніше ніж перенести Пасху, Різдво й всі дванадесяті празники на два тижні назад. За критику дати і явища «Міжнародного Дня Жінок» (певно мається на увазі між народами «Русского мира») від прекрасної половини можна таке почути на свою чоловічу адресу, що краще відразу тихо купити квіти й погрузитися таки на той день в «Русский мир».

А що вже Старий Новий Рік? А Новий Новий рік? Та який галичанин відмовиться від шампанського, салату Олів’є з дешевої ковбаси та бараболі і не послухає свого президента в час, коли весь світ вітає поцілунками своїх рідних?  Що робить наш сусід словак за 5 хв. до Нового року - ми не знаємо, але ми, галичани, будемо далі в кращих «рускоміровських» традиціях колядувати аж до Старого Нового року та дивитися на телевізії «С легким паром-1», «С легким паром-2» і купу всіляких «голубих» та інших «огоньков».

До речі, якщо галичани починають святкувати якесь нове західне свято, як от День святого Валентина, то воно мусить перед тим обов’язково пройти апробацію в Москві й повідомитися нам через канали «общєросійського вєщанія». Більше того, росіяни відроджують свої старі свята, які вже потроху перемайються галичани, як от Маслєна, Татьянін День… А спробуйте пояснити вашим тятьянам, що то не їх день?!

Тепер окинемо поверхнево професійні свята. Так маємо День знань 1 вересня (коли у словаків той День знань ми можемо тільки здогадуватися). В школі добре напрацьовані традиції, що закріпилися в «Русском мире» і у нас в Галичні на віки:  «перший» та «останній» Дзвоники, День Вчителя, День Лікаря, День Космонавта – і всі ці свята «дивно співпадають» з «рускоміровськими» днями. Коли ж словаки святкують День Космонавта - ми також не знаємо, але у нас він 12 квітня, хоч у галичан не було досі своїх космонавтів на відміну від сусідньої Буковини.

Далі переходимо до обрядових свят. Це те, що пришиває людину і до календаря, і до суспільства (МИРА) – Коляда, Купала, освячення води, пасок, маку, яблук, меду нарешті пости – все це в рамках «рускоміровського» календаря та за «рускоміровским» звичаєм. А от чи словаки «кидаються в прорубь» на Йордан - ми не знаємо, але десь тихо підозрюємо, що вони взагалі можуть «не кидаться» в «святу» ополонку.

Ще з обрядами тісно пов’язані хрестини, весілля, похорони…І хоч тут різниця в дрібницях може змінюватися від села до села в межах навіть однієї області, проте базові принципи одинакові для всіх «рускоміровців»: куми, свати, весільні дружби, поминальні дати на 9 та 40 день, тощо.

Отже в «рускоміровському» суспільстві щирий галичанин перебуває все життя й навіть ще довго після… смерті: відвідування могили, поминальні служби та парастаси будуть здійснюватися в строго визначені дати та за строгими «рускоміровськими» звичаями. А це вже навіть не обговорюється: хто бо насмілиться зневажити пам'ять померлих?

І хоча календар та обряди формально прив’язані до Церкви, однак нічого релігійного власне немає. Це чисто календар МИРА, в якому ЩОДЕНЬ живуть наші люди. Тим часом релігійні догми не дуже впливають на пересічних галичан. Адже мало хто з них навіть знає, що таке Філіокве, Лятрія чи Дулія. А власне ці догми розривають традиційні Церкви між собою: Філіокве - католиків з православними, а Лятрія та Дулія – православних та католиків з протестантами. Більше того, релігійна догматика (тобто основа віри) НІЯК не впливають на стан «Русского мира». І навіть назва Церкви нічого не означає. До речі, галичанам греко-католикам цікаво мабуть було б дізнатися, що до Ленінського Указу 1917 року (!) РПЦ віками називалася Православная Российская Греко-Кафолическая Церковь.

До речі в лоні цієї «Кафолічєскай» й зародилася ідея «Русского мира». Читаємо у Вікіпедії:

Россия,Украина и Беларусь — это и есть Святая Русь!» — эти слова в качестве слогана не однократно использовались на мероприятиях и собраниях, связанных с популяризацией концепции русского мира. Автором данного лозунга считают преподобного Лаврентия Черниговского.

Що ще різнить галичан від адептів «Русского мира»? Трактування власної історії? Це те, за що хапаються націоналісти. Однак ні  Бандера, ні УПА не можуть вирвати галичан з «Русского мира», оскільки в самій Росії є свої «бандери» - Власов та його РВУ (Визвольна Армія), а ще купа всяких бєлогвардєйцев та козацьких отаманів, які викликають не однозначне сприйняття в російському суспільстві. Проте є суто історичні події та постаті, які поєднують галичан з «Русским миром» на зажди: це рівноапостольні святі Володимир та Ольга, Ярослав Мудрий і взагалі всі київські та навіть  галицько-волинські князі. А це власне основа, фундамент «Русского мира». Тут не може бути словаків, але тут є наші сусіди не слов’яни – молдовани:

Иногда русский мир называется ещё «единым миром восточно-христианской православной цивилизации». Например, такое название патриарх Кирилл использовал в поздравлении временно исполняющего обязанности президента Молдовы Михая Гимпу с Днём независимости Молдовы, при этом указав, что к сему миру принадлежат не общества или сообщества православных внутри обществ, не страны, а государства.

Митрополит Кишинёвский и всея Молдавии, предстоятель Православной церкви Молдовы Владимир называет Молдову «нашим государством. (Вікіпедія).

З молдованами здається все ясно (як і з галичанами), а які ж іще «государстсва»  належать до «Русского мира»? Тут же у Вікіпедії знаходимо відповідь:

1 сентября 2010 года на торжественном приёме по случаю празднования Дня православного казачества патриарх Кирилл указал на то, что к пространству Святой Руси, а значит, и русского мира следует относить также Казахстан:

Сегодня очень важно, чтобы укреплялась казачья солидарность и развивалось казачество Святой Руси — в Российской Федерации, Украине, Белоруссии, Казахстане — везде, где посеяны семена казачьей доблести и казачьего мужества. Вот почему нам нужен единый праздник, который бы объединял всех — все казачьи войска и казаков, находящихся в разных странах — наследниках Святой Руси.

І козаки – це, здається, тільки місток до мусульманського світу. Адже Кремль підготовував в рамках концепції «Русского мира» нову й оригінальну «під концепцію» РУССКОГО ИСЛАМА (!!!)

Русский ислам — государственный проект адаптации мусульманских сообществ в российское государство пише Вікіпедія. - Самую многочисленную группу мусульман в России составляют татары. Традиционно Ислам в Татарстане отличается умеренностью и отсутствием агрессивности.

Целью проекта является поощрение «правильного» понимания ислама, разъяснение верующим истинного ислама и отделение от него «не имеющего к нему отношения» радикализма.

Як бачимо, в «Русского мира» справді інші проблеми: адаптація мусульманського населення й перетворення їх в «Русский мир». Тож, мабуть, втягуватися в пустопорожню балаканину з відвертими адептами «Русского мира» нашими щирими галичанами для «Рускоміровських» Лідерів  якось не спідручно. Для таких випадків росіяни влучно застосовують східну мудрість: «Собаки лают, а Караван идет».

 

Андрій Микитин

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів

Дискусія 137

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
  • XOMA 29 травня 2012, 15:27

    Ще раз питаю - в чому полягала її святість?
    Огидно читати ваше словоблуддя. Ви навіть Слово Боже портянкою обзиваєте. І когось при тому обзиваєте "сборищем богоотступников". Ніякої підбірки на підтримку аскези немає і бути не може. Невже ви думаєте, що Бог в одному місці сказав одне, а потім забув, що говорив і сказав інше? Чи ви думаєте, що Він щось може забути і стати, як ви, неправдомовцем?
    "Разве ты не знаешь? разве ты не слышал, что вечный Господь Бог, сотворивший концы земли, не утомляется и не изнемогает? разум Его неисследим."(Ис.40:28)
    "... покайтесь и веруйте в Евангелие."
    (Мар.1:15)
    "Придите ко Мне все труждающиеся и обремененные, и Я успокою вас;
    29 возьмите иго Мое на себя и научитесь от Меня, ибо Я кроток и смирен сердцем, и найдете покой душам вашим;
    30 ибо иго Мое благо, и бремя Мое легко."(Матф.11:28-30)

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Hohlokacap 29 травня 2012, 10:14

    інтернатів, наркоманів, несправедливості, нечестя, блуду і т.д. і т.п."

    Обратите внимание на временные формы глагола "быть". Русь именно БЫЛА святой, поэтому не имела приведённого Вами списка греховности. Нынешняя Русь - есть сборище богоотступников. Поэтому позорный список имеет место быть.

    "Якщо маєте що заперечити, то, прошу, підтверджуйте Божим Словом, а не займайтесь пустослів"ям."

    --- Опять готовую портянку цитат вывесили? Мастер, ага...
    Наверное, есть подборки цитат Писания в пользу монешеской аскезы и святости. Но мне неохота копаться в поисках.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • XOMA 29 травня 2012, 09:02

    Для того, щоб щось стверджувати, потрібно мати для цього підстави. Коли я щось стверджую, то спираюсь на авторитет Святого Писання.Ви ж пишете, спираючись на людські вигадки і забобони, не маючи ні найменшого поняття про духовні речі. Не може Бог суперечити Сам Собі, тому вам треба визначитись, де правда - в Біблії, чи в "прєданіях".
    Про святих я вже вам писав, так що припиніть свої мантри про святих монахів і "святу Русь" - ви не можете навіть пояснити, в чому полягає іх "святість". З кожної щілини їх "святості" лізуть "рога и копыта" невігластва, самовпевненості, самоправедності і боговідступництва. Почитайте Боже Слово і вам відкриється істина - якби Русь була святою - то жили б ми зараз зовсім по іншому. Чому в Русі, коли вона "свята" стільки тюрем, корупції, розводів, сиріт, жебраків, інтернатів, наркоманів, несправедливості, нечестя, блуду і т.д. і т.п.- список продовжіть самі.
    Що ж до Іоанна Предтечі і Іллі, а також Ісуса Христа, то не треба плутати піст і аскетизм, хоч, зрозуміло, ви й що таке піст, не знаєте.
    Аскетизм - це постійне самообмеження, як спосіб життя, а піст- це тимчасове повне утримання від їжі для досягнення якоїсь конкретної мети- духовної чи матеріальної, хоча це не повне визначення (див Іс.58) і Н.З. Піст не регламентується Писанням в якихось строках, а обмежується фізичними можливостями і духовною силою віруючого. Аскеза ж, як спосіб життя, суперечить Святому Писанню. Скажіть, про яку аскезу може йти мова, коли Біблія говорить про церковних служителів, якими вони мають бути: "Диакон должен быть муж одной жены, хорошо управляющий детьми и домом своим."(1Тим.3:12)
    "Но епископ должен быть непорочен, одной жены муж, трезв, целомудрен, благочинен, честен, страннолюбив, учителен,
    3 не пьяница, не бийца, не сварлив, не корыстолюбив, но тих, миролюбив, не сребролюбив,
    4 хорошо управляющий домом своим, детей содержащий в послушании со всякою честностью;
    5 ибо, кто не умеет управлять собственным домом, тот будет ли пещись о Церкви Божией?"(1Тим.3:2-5)
    Це ж стосується і кожного християнина. То про яку аскезу може йти мова, коли християнин має бути главою сім"ї, тяжко трудитись, для того, щоб її утримувати і забезпечувати всім необхідним?
    Насправді Христос ось що казав про ваших аскетів і поводирів:"...связывают бремена тяжелые и неудобоносимые и возлагают на плечи людям, а сами не хотят и перстом двинуть их;
    5 все же дела свои делают с тем, чтобы видели их люди: расширяют хранилища свои и увеличивают воскрилия одежд своих;
    6 также любят предвозлежания на пиршествах и председания в синагогах
    7 и приветствия в народных собраниях, и чтобы люди звали их: учитель! учитель!"(Матф.23:4-7)
    Якщо маєте що заперечити, то, прошу, підтверджуйте Божим Словом, а не займайтесь пустослів"ям.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Більше коментарів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук