Кому потрібна «карта українця»?

Якщо в Україні є мільйони людей, що хочуть мати «карти» інших держав – це не є компліментом для української влади. Це мало б викликати в неї прикрі відчуття, бо у 2004-му на Майдані мова йшла про інше.

У березні 2008 року Республіка Польща почала видавати громадянам України «карту поляка». У грудні цього ж року з'явилася інформація, що й Російська Федерація видаватиме всім бажаючим українцям «карту росіянина». Чи прийшов час й Україні видавати українцям, що проживають за кордоном, «карти українця»?

На початку року польська преса була сповнена тривожними голосами, що «карткових поляків» з України може виявитися навіть кілька мільйонів. І це в багатьох поляків у Польщі викликало підсвідомий жах. У грудні ж українська преса пише про майже вісім мільйонів потенційних «карткових росіян» в Україні. На відміну від попереднього випадку, факт цей викликає підсвідомий жах у багатьох українців, а от у росіян - очевидне задоволення. Обидві «карти», в принципі, формально не дають якихось особливих бонусів, окрім прихильнішого трактування при імовірній спробі отримання паспорта держава, яка є «історичною батьківщиною предків». По суті, мова йде про дзеркально подібні дії і про кардинально протилежну реакцію. В чому ж справа?

А справа, як відомо, в деталях. Саме в тих подробицях, в яких, згідно знаної приповідки, криється той, котрий, як кажуть гуцули - «щез би та пропав». Почнімо з зовнішніх нюансів. За неповний рік Польща видала нецілих десять тисяч «карт поляка», що й заспокоїло польських громадян. Українських громадян сам цей факт не схвилював майже зовсім, оскільки шляху до омріяного Євросоюзу він практично не полегшує. Влада ж України не надала цьому значення, бо не сподівається від Польщі - багатолітнього «адвоката» нашої країни у світі - якихось злих намірів у вигляді, наприклад, загрози «викачування людського ресурсу» чи «збройного захисту співвітчизників».   

Росія ж готує мільйони «карт росіянина» з твердим наміром усіх їх роздати. І можна не сумніватися, що роздасть, бо цього прагне не тільки Кремль, але й російське суспільство і російська громада в Україні. Не виключено, що «карта росіянина» є лише видимим прикриттям невидимої маси російських паспортів, власниками котрих уже є громадяни України. Для чого? Щоб у разі необхідності «примушення України до миру», Росія могла захищати права власників легальних «карт», а не нелегальних паспортів. Після російсько-осетинсько-грузинського конфлікту такі припущення вже не видаються абсолютною маячнею.

Польща, як і Росія, видаючи «карти», очікують взамін лояльності. Виходячи з емпіричного досвіду, можна припустити, що обидві ці країни дещо по-різному розуміють таку лояльність. Ініціюючи «карту поляка», урядові кола РП, судячи з усього, думали про проблему дефіциту кваліфікованих кадрів, яка вже існує і буде ще загострюватися. Кадри ці потрібно буде спроваджувати з-за кордону. І звичайно ж, краще, щоб замість варягів-заробітчан їхали лояльні фахівці, які свою місію будуть асоціювати з патріотизмом і перспективою.

Росії ж потрібно, щоб тримач «карти росіянина» - своєрідної посвідки вірнопідданства РФ - жив, активно діяв і розмножувався саме в Україні. Щоб його руками реалізувати свої зовнішні інтереси. Щоб «застолбить» територію, врешті-решт. Якщо це так, то українцям дійсно є чого боятися.   

Тепер перейдімо до внутрішніх нюансів справи. Що таке «карта поляка» чи «карта росіянина» для громадянина України? Це своєрідний елемент престижу - власник «карти» відчуває, що він, хоч і дотично, є причетним до держави і нації, якими він може пишатися. Він знає, що його «вітчизна» і його «співвітчизники» пам'ятають про нього і в разі біди - а біди в цім світі, як відомо, час від часу трапляються - не залишить його напризволяще.

Якщо в Україні є мільйони людей, що хочуть мати «карти» інших держав - це не є компліментом для української влади і так званих еліт. Зокрема, це мало б викликати прикрі відчуття у влади, котра ще пару років тому на Майдані обіцяла зупинити втечу закордон тисяч студентів і фахівців та заохотити до повернення мільйони заробітчан. Не склалося. Залишається закусити губу й проковтнути образу. Як кажуть, мудрий змовчить. Президент Ющенко не змовчав. Виступив публічно із заявами про недоброзичливі наміри і недобросусідську поведінку Росії. Несмаку цій ситуації додає й той факт, що на польську карту український Президент так не зреагував. І це не пройшло повз увагу не тільки автора цих рядків. Жалюгідно виглядають ґнирання в стилі: «Чого ви наших кріпаків переманюєте кращими харчами?» Сміх і сльози! Гнів і розпач! А точніше - село і німці.

Адже така «карта» є лише символічним документом, не підкріпленим жодними міжнародними повноваженнями. Тому видача «карт» - шляхтича чи боярина, холопа чи кріпака, пана чи хама, козака чи лицаря, Чіти чи Бріти etc - є лише внутрішньою справою країни, що їх видає. Відповіддю на такий «недружелюбний крок» сусідів може бути лише запровадження своєї карти - «карти українця». І от тут знову гірка пігулка: кому потрібна «карта українця»?

Українці Польщі уже 17 років не знаходять в українській державі «адвоката» своїх інтересів. Українську газету «Наше слово», на шпальтах якої вони говорять про свої кривди і претензії до Польщі й поляків, фінансує польський уряд. Фінансує також і фестивалі української культури в Польщі, організатори яких запрошують і оплачують за польські гроші приїзди виконавців з України.

З російськими українцями ще гірше. Ні своїх інститутів не можуть зберегти за допомогою України, ні заробітчан своїх Україна не спроможна захистити, ні українських шкіл підтримати. А що вже й казати про українців Придністров'я, для котрих РФ є єдиним захисником від імовірної загрози з боку Кишинева.

Тож кому з перелічених українців прийшло б в голову помахати перед носом місцевого чиновника «картою українця»? Варіанти з бажаністю «карти українця» для українців обох Америк, західної, центральної, південної Європи, Японії і Китаю, Північної і Південної Кореї і т.д. - пропоную читачеві пропрацювати самостійно, в якості домашнього завдання.

Мені ж, натомість, залишилося тільки підсумувати, що болісна реакція Віктора Ющенка на впровадження «карти росіянина» є лише печальним зойком від усвідомлення, що «карта українця» нікому не потрібна.

Фото зі сайту sexum.ru