Косовський урок для Західної України

Західноукраїнці змушені були створити сили самозахисту – Українську повстанську армію, а пізніше – «Дивізію СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ «Галичина»...

Проголошення двома мільйонами албанців сербського краю Косово і Метохія зайнятої ними території незалежною державою змусить замислитися над долею своєї державності не лише каталонців, басків, корсиканців та шотландців з валлійцями. Майже 10 мільйонів західноукраїнців теж можуть згадати про своє неодноразово знехтуване право на самовизначення.

При цьому мешканці земель колишнього Галицько-Волинського королівства можливостей для примірювання на себе «унікального» косовського сценарію мають навіть із запасом. Головний «запас» - вони, на відміну від косоварів, ніколи не були зайшлою меншиною, яка лише після століть застосування своєї демографічної зброї стала «державотворчою нацією». Щоправда, ще навіть не маючи чисельної домінанти у краї, косовські албанці із задоволенням підсилювали вищезгадану власну зброю чужою мілітарною.

Можна згадати і їхню участь в Албанських Стрілецьких полках, створених Італією після окупації, власне, Албанії, та спільно з Німеччиною - Косова, і спеціально сформовану з косовських албанців 21-шу гірськострілецьку дивізію СС «Скандерберг». Дивізія отримала чимало привілеїв, зокрема - особливі пайки і дозвіл здійснювати мусульманські релігійні обряди. І хоча цей привілей суперечив антирелігійній ідеології СС, за інформацією російського «Военно-исторического журнала», Гімлер заявляв Гебельсу, що «не має нічого проти ісламу, тому що він обіцяє мусульманам рай, якщо ті загинуть в бою, - релігія дуже прагматична і приваблива для солдатів!»

І тепер люди з Вашингтона та Брюсселя, які організували незалежність Косова, та клерки з українського МЗС, які днями цю незалежність визнають, говорять про «унікальний випадок» і забороняють нам згадувати про легіони Українських січових стрільців та Українську дивізію «Галичина»?

Більше того, під негласною забороною опинилися і зовсім невійськові теми. Зокрема - цілком успішний досвід побудови західноукраїнцями у 20-30-х роках під польською окупацією «паралельного суспільства», фактично повторений косовськими албанцями у 60-80-х роках. Я не знаю, чи звучало у Пріштіні гасло «Свій до свого по своє!», але так само, як у міжвоєнному Львові українець купував харчі лише в крамаря-українця, так само і косовський албанець у передсмертя Югославії користувався послугами лише одноплемінників.

Щоправда, паразитуючи на антисербських настроях  маршала Тіто, косовари пішли значно далі: вони не віддавали своїх дітей до державних (тобто - сербських) шкіл, створивши альтернативну мережу освіти, не зверталися по допомогу до державних лікарень тощо. Тепер де-факто незалежна держава Косова (офіційна самоназва) всім цим пишається, а де-юре західні області «гасударства УкраІна» повинні пам'ятати лише про трипільців та про окремих, визначених з Києва, «героїв». Бажаючих згадати Клима Савура чи Бульбу-Боровця піддають остракізмові, - а вони всього лише спробували здійснити в Західній Україні сценарій, за реалізацію якого в Косові через півстоліття  Хашім Тачі став прем'єр-міністром...

Схоже, західноукраїнцям, як тому щурові з відомого анекдоту, просто «не пощастило з піарщиками». Звичайно, свою роль відіграли і суто військові поразки, і масові депортації  40-50-х років, - але тим же прибалтам в аналогічній ситуації вдалося зберегти своє «паралельне суспільство» до кінця 80-х і трансформувати його у незалежні держави.  Проте у випадку Західної України до потуг сталінсько-андроповської пропагандистської машини додалися ще принаймні польська й ізраїльська, а відповідно - американська. Нині естафетну паличку Москви перехопили в Києві - проте все залишається по-старому: і король Данило Романович - всього лише князь Данило Галицький, і десятки тисяч добровольців, які записалися в дивізію «Галичина» - всі як один запроданці, і будь-які розмови про західноукраїнську ідентичність - сепаратизм, за який потрібно мало не розстрілювати. Перепрошую, але, як і у випадку із Хашімом Тачі, на все можна глянути зовсім по-іншому...

«Сотні років волелюбний західноукраїнський народ страждав від орд з-над Дніпра. Особливу заздрість цих одягнутих у татарський одяг і по-дикунському голених розбійників викликали наші розкішні міста, насамперед наша одвічна столиця, королівське місто Лева. Та найбільшу лють відчували вони проти нашої церкви, яка відновила свою єдність з Вселенським престолом у Римі. Хоча зайди зі сходу називали себе християнами, вони палили наші храми та знищували кожного, хто не хотів визнавати себе так званим «православним» - чим були дуже схожими на своїх союзників-мусульман, які теж усіх хотіли зробити «правовірними»...

Під час Першої світової війни західноукраїнці стали на захист свого права жити у вільній європейській державі, якою тоді була Дунайська монархія, і створили перше у своїй новітній історії військове формування - легіони Українських січових стрільців, які змушені були воювати проти агресивної Російської імперії. Недарма, коли полки російської армії входили до наших міст, в перших лавах їхали наддніпрянці, які співали українських пісень. Проте потім саме ці наддніпрянці заарештовували наших священиків, вчителів, лікарів і вивозили їх до Сибіру...

Те ж саме вони вчинили і в 1939-40 роках, коли знову вдерлися в Західну Україну в складі радянських військ, - тільки тепер їхня жорстокість вилилася у сотні тисяч жертв. Західноукраїнці змушені були створити сили самозахисту - Українську повстанську армію, а пізніше - унікальне військове формування «Дивізія СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ «Галичина»...

Наші діди боролися за волю свого народу довше за всі народи Східної Європи - до кінця 50-х років... Коли під хвилями змін світового порядку совіцька імперія захиталася, західноукраїнці скликали законно обраний більшістю населення Західної України представницький орган - Галицьку Асамблею...»

Скажете, маячня? Але саме за таким принципом написано підручники з історії Косова та всіх нових держав Східної Європи. Скажете, ніколи не чули про Галицьку Асамблею? Нічого дивного, скоро згадки про її організацію зникнуть і з офіційної біографії Героя України, черкащанина В'ячеслава Чорновола, а вживання терміну «Галичина» буде дозволено лише в розумінні відповідного району Івано-Франківської області. До цього вже йде - якщо нам не змінити піарщиків. Скажете, США будуть проти? Так вони і Косово довгий час не підтримували, і з Мілошевичем носилися, як з писаною торбою, і приймали на досить високому рівні у Вашингтоні. Але той натяків не зрозумів, продовжував дружити з Росією - за що й отримав бомбардування Белграда та відділення Косова.

Зараз київська влада перебуває на початку чергового «сеансу дружби» з Росією, який цілком може завершитися повною здачею української газотранспортної мережі, а отже - єдиного реального інтересу Вашингтона до незалежної України. Адже ця мережа (точніше, вентиль на ній) - майже безкоштовний для США важіль впливу і на Росію, і на ЄС. Тому поки український МінПЕК та «Нафтогаз» узгоджуватимуть з «Газпромом» графік передачі трубопроводів, західноукраїнцям варто переконувати американських піарщиків (бо газовики це й так знають), що основна вартість цієї мережі - підземні газові сховища, розташовані в Західній Україні. Головне в процесі переконання - не вживати складних для англосаксонського вуха назв на кшталт «Богородчани», пояснюючи, де саме західноукраїнці перекриватимуть газ за вказівкою з Вашингтону. Говорити потрібно просто «near Lviv» - що таке якихось двісті кілометрів для планувальників «нового світового порядку». Це навіть менше, ніж між Пріштіною і Белградом...

Фото з сайту forum.milua.org