Мафія безсмертна або Історія із службою крові на Львівщині

В Україні уже більше двох років йде війна. Загинуло декілька тисяч українців, ще більше отримали поранення та втратили своє здоров’я. Майже кожного тижня Львівщина хоронить або приймає на лікування свого Героя. Наші медики, як відомо, надали допомогу левовій частці учасників Революції Гідності, поранених хлопців привозили часом таємно і лікували у львівських лікарнях. Як тоді, так і тепер одними із ключових лікарських засобів, які необхідні пораненим та багатьом хворим при крововтратах, є препарати крові: плазма крові та альбумін.

На Заході донорство є дуже престижною волонтерською справою. Люди здають свою кров і тим самим рятують життя іншим. Крім цього, здаючи кров, людина змушує свій організм оновлюватися і виробляти нову кров, що досить корисно. Події на Майдані та Сході збільшили популярність донорства у Львівській області. Але більшість львів’ян навіть не здогадуються, що усі ці донорські зусилля часто  не дають очікуваного ефекту або взагалі марні. Але про все за порядком…

У Львівській області працює обласна комунальна установа – Львівський Обласний центр  служби крові (ЛОЦСК), головний офіс якого знаходиться у Львові на вулиці Пекарській, 65. Разом із ЛОЦСК раніше кров збирали: залізнична лікарня, військовий госпіталь, центри служби крові у Сокалі та Дрогобичі. Після реорганізації на початку 2000-х років, ЛОЦСК став одноосібним виробником препаратів крові в області із філіями у Сокалі (продовжують виробництво) та Дрогобичі (припинили виробництво). У 90-х роках центр служби крові на базі донорських матеріалів виробляв наступні препарати:

1. 10%-ний розчин альбуміну. Це основний плазмозамінний препарат при крововтратах та операційному чи травматичному шоках.

2. Антирезусний імуноглобулін – дуже важливий препарат для резус-негативних жінок у передпологовий та післяпологовий періоди. Фактично це життєво важливі ліки для тисяч жінок.

3. Полібіолін. Це універсальний препарат при багатьох захворюваннях, особливо корисний як профілактика для жінок, які не можуть завагітніти.

4. Фібриноген – важливі ліки при гемофілії. При такому захворюванні альтернативою йому є лише штучні синтетики, які в рази дорожчі.

5. Кріопреципітат. Ще один препарат при лікуванні гемофілії та стафілококових інфекцій. До речі, щодо стафілококу – альтернативою цьому препарату є лише антибіотики, а це певна шкода здоров’ю і більші кошти.

Починаючи із 2004-2005 років, ЛОЦСК поступово почав зменшувати перелік препаратів. У результаті, з 2013 року випускається лише два препарати крові: альбумін та антирезусний імуноглобулін. Потрібно зауважити, що уся ця реорганізація нульових проходила при головному лікареві Дяківу Ярославу Михайловичу, який і зараз  очолює ЛОЦСК. Усі скорочення випуску препаратів, про які я згадував, за словами колективу центру, головний лікар пояснював нестачею коштів.

Паралельно центр служби крові почав здійснювати комерційну діяльність: продавати препарати крові, які сам і виробляв. Кошти, які, певна річ,  з’явилися від такої діяльності, йшли не на преміювання працівників підприємства чи закупівлю нового обладнання, а в основному на ремонт приміщень та закупівлю різної техніки. Наприклад, нещодавно ЛОЦСК придбав камери відеоспостереження на 65 000 грн.

Зауважу, що хоч ліцензії регіональні центри служби крові мають безстрокові, проте кожні 5 років потрібно проводити перереєстрацію препаратів. До березня 2013 року ЛОЦСК повинен був подати перелік документів в МОЗ, проте вчасно цього не зробив. Фактично і дотепер документи не подані, що може означати нелегальність випуску препаратів. Як виявилося, у липні 2015 року вийшов Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 460, згідно з яким не потрібно проводити реєстрацію препаратів на основі крові та плазми. Тобто, ЛОЦСК таки має право на даний момент виготовляти життєво важливі ліки. За словами працівників центру служби крові, головний лікар до весни 2016 року не визнавав цього наказу і у грудні 2015 року заявляв, що ЛОЦСК взагалі припинить випускати будь-які препарати крові. До речі, щодо згаданого Наказу. Він дозволяє не проводити реєстрацію препаратів, які продаються на комерційній основі, а не безкоштовно для людей. Можливо, цей факт також не дуже сподобався деяким особам, і вони тому його не бачили.

Тепер перейдемо на всеукраїнський рівень. Починаючи із 2010 року, за часів Януковича, після приходу до керівництва МОЗу Раїси Богатирьової почався процес бурхливого розвитку компанії «Біофарма» та близьких до неї комерційних структур. Дана фірма почала «прихватизацію» ринку крові. У багатьох містах України (Сумах, Білій Церкві, Житомирі, Києві та інших) місцева влада вирішує закривати регіональні центри крові. Відразу на ринок заходить новий монополіст, але уже комерційний – «Біофарма», яка пропонує препарати за вищою ціною. Для прикладу, у Львові 100 мл альбуміну коштує у ЛОЦСК – 350 грн, а у «Біофарма» – близько 1000 грн. До речі, донедавна власником «Біофарма» був Олександр Богатирьов, син Раїси Богатирьової. Тепер, за чутками, до компанії також мають відношення Костянтин Єфименко (міністр інфраструктури часів Януковича) і Василь Хмельницький (одіозний київський олігарх).

Цікавою є ситуація також із територією ЛОЦСК. Раніше на частині території, що була закріплена за центром служби крові, побудували багатоповерхівку. Зараз є чутки про чергову спробу «віджати» ще частину ласої  землі.

Думаю, читачі зможуть самі скласти пазли і зрозуміти, чому у Львівській області хочуть зупинити безкоштовний випуск препаратів крові і запустити на ринок приватного монополіста. Зі свого боку я буду ініціювати розгляд цієї резонансної справи на найближчому засіданні нашої комісії.

P.S. За 2 останні роки ЛОЦСК надав військовому госпіталю усього 4 літри альбуміну. А, наприклад, Залізнична лікарня, яка сама не виробляє, а перекуповує препарати, надала альбуміну у декілька разів більше. Я розумію, що продавати вигідніше, ніж віддавати безкоштовно, але ж совість треба мати!