Від 27 листопада 2017 року до 4 лютого 2018 року в Музеї Мистецтв у Лодзі тривала виставка «Монтажі. Дебора Фоґель і Нова Легенда Міста». Маючи змогу відвідати цю виставку, поспілкуватись з кураторами та ретельно вивчити каталог, я би хотіла поділитися кількома спостереженнями щодо знаковості цієї культурної події.
Виставка позиціонує міжвоєнний Львів як «третій простір» (про гібридність «третього простору» у постколоніальній теорії писав Гомі Бгабга), місце перетину та творення гібридних міжкультурних зв’язків через призму творчості львівської літераторки, філософині та теоретикині мистецтва Дебори Фоґель (1900-1942), а також її тогочасного мистецького середовища та «мисленнєвих колективів» (поняття, котре запровадив ще один відомий львів’янин Людвік Флек). За основу експозиції взято практику та теорію монтажу, котрий, як відомо, був засадничим для багатьох авангардних рухів. Варто згадати, до прикладу, відомий кіномонтаж Дзиґи Вертова, колажі Пікасо, фотомонтажі Макса Ернста. Проте, не варто шукати такі практики лише в західноєвропейських метрополіях. Довершені зразки фотомонтажу творили мистці львівської групи Artes, зокрема Генрик Стренґ (Марек Влодарський), Марґіт Райх (Сельська), Ото Ган, Александр Кшивоблоцький та Єжи Яніш, твори котрих представлено на виставці. Окрім доробку львів’ян, на виставці також присутні роботи Владислава Стшемінського та скульптура Катажини Кобро, провідних митців польського авангарду, доля котрих пов’язана саме з Лодзем.
Відео з виставки - Міхал Квятковський, Музей Мистецтва у Лодзі
Монтаж як візуальна практика дозволяє піднести до рівня «високого мистецтва» те, що до нього раніше не належало, тобто щоденність, банальні предмети та події, масову культуру, рекламу та споживацтво, все, що робило тогочасний Львів модерним містом. Тож у дусі такого розуміння монтажу, на виставці представлено картини мистців Artes разом з рекламою тогочасних популярних товарів, котра входила в архітектурний ансамбль львівських будинків, а також документальну фотографію львівських вулиць, зокрема єврейської дільниці міста.
Дебора Фоґель також по-новаторськи впроваджує монтаж в літературний обіг, не лише як термін у своїй есеїстиці, але як практику у прозовій збірці «Акації квітнуть». На виставці уривки прозових і поетичних творів та есеїв авторки, написані по-польськи, на їдиші та в англійському перекладі, поєднуються з архівними матеріалами: журналами, де Фоґель публікувала свої статті чи про котрі писала (до прикладу, Innen-Dekoration), збірками інших авторів (вірші Ю. Віта), котрі вона читала, обговорювала чи на котрі писала відгуки, уривками теоретичних праць інших вчених (таких як музикознавиця Зофія Лісса), оригінальними афішами виставок Artes.
Все це супроводжується вичерпними дослідницькими коментарями про тематику та лейтмотиви фоґелевої творчості (наприклад, ляльки), урбаністичні практики («Париж, Берлін, Стокгольм» та інші міста, центральним з котрих є, безперечно, Львів), гендерні аспекти (дихотомія приватного та політичного, інтер’єру дому та вулиці, вікон кімнат та вітрин магазинів), культурний (Фоґель та фільм, зокрема фільми Януша Бжеського; Фоґель та музика, зокрема Йозефа Коффлера) та соціо-економічний контекст (робітничі страйки, економічна криза 30-х років, безробіття). Вражає поліфонічне поєднання графічного, текстового та аудіо-візуальних елементів, пластичність власне кураторського підходу, а також інтерактивність виставки, котра запрошує відвідувачів самих монтувати власний фізичний і ментальний простір музейного досвіду.
Виставці присвячено каталог польською та англійською мовами, де вперше вміщено досі невідомі есеї Дебори Фоґель, зокрема її нариси про львівське єврейство, філософію помешкання, психологію антисемітизму, теорію сучасного мистецтва чи стокгольмські травелоги.
Окрім каталогу та виставки, на відкритті котрої було представлено фільм про львівську групу Artes, а також розмов та екскурсій з кураторами експозиції, музей мистецтв організував наукову конференцію, присвячену міжвоєнній інтелектуальній історії та зокрема філософсько-естетичним концепціям Дебори Фоґель, котра відбулася 22-23 лютого і на котру було запрошено українських та польських дослідників та дослідниць.
Постать Дебори Фоґель, котра уособлює гібридність, багатогранність та винятковість таланту європейського значення, здатна і повинна промовляти не лише в польському контексті, але й у контексті українському. Саме тому важливо переосмислити цю постать в рамках уявлень про Львів та Україну як «лабораторію модерну» на літературній та культурній мапі Європи. За перший і надважливий крок у цьому напрямку я вдячна кураторам цієї виставки.
Анастасія Любас – докторантка Бінгемтонського університету штату Нью-Йорк, де вона працює над дисертацією про поняття пластичності у філософії мови, а також в естетиці Дебори Фоґель.
Ми використовуємо