Між «здаватися правильним» і «бути популярним»

8 листопада в мережі появилася інформація про доблесних працівників поліції, які змусили прибрати за собою львів’янина, який справив малу нужду біля під’їзду. Інформація появилася на ресурсі «Варта 1». Сама поява такого матеріалу викликала неоднозначну реакцію – від повного схвалення і бажання ще більшої «крові» і аж до несприйняття такого поводження людьми. 

Чоловік, який справив нужду біля під'їзду, змушений був прибрати за собою. Фото Варти 1

Так, у поліції є функція робити зауваження і пробувати владнати дрібні порушення несиловим чином. І це добре, у цьому плані ми потроху бачимо, як орган, який в суспільстві довгий час сприймався як каральний, стає дружнім до мешканців міст. Але ця «дружність» повинна мати якісь межі, і якщо ми прагнемо до правової держави, то право і мораль не повинні бути принесеними в жертву пі-ар стратегії.  

Кожна людина має право на приватність, тому публікування будь-яких речей, які принижують гідність людини, навіть якщо вона, з огляду на чиюсь мораль, це заслужила, не є припустимим для державної установи. Навряд чи є сенс говорити нашому суспільству про романтику прав людини – суспільство до цього не доросло, і єдиним стимулом для розвитку й надалі залишаються міжнародний тиск і умови кредитів.

Нова поліція є віддзеркаленням нас самих, як, зрештою, і стара міліція, якої вже день як немає. Реформи залишаються чимось абстрактним, і нашу уяву про щось краще рятують красиві копи у сонцезахисних окулярах. Окуляри створили їм візерунок добрих і позитивних, але ми не здогадуємося, які внутрішні правила гри стоять за цими усмішками в соцмережах.

У випадку цієї публікації першорядним є факт, що поліція допускає публікації таких матеріалів своєї роботи, без огляду на їх зміст. Такий самий захват у читачів і споглядачів соціальних мереж викликають, приміром, кадри з обшуку чи побиття, застосування наручників, перепалки з нетверезими, владна поведінка з високопоставленими чиновниками та інше. Жорстокість щодо окремої людини бере свої початки від таких дрібниць, коли хтось один раптом відчуває, що має всеохопну владу над іншим, що він чи вона, наділені владою, можуть зробити з людиною все, що хочуть. Сьогодні хочеться одного, а завтра зовсім іншого. І коли ми сміємося з гротескних кадрів, як поліція заставляє змити після себе сечу, то не варто забувати, що через якийсь час ми можемо з ними стикнутися в іншій ситуації, коли нас заставлять змивати за собою власну блювоту, а ми будемо просити не ставити це на фейсбук. Гіпотетично така ситуація може статися з кожним.

Дотримання прав людини під час роботи і у трудових відносинах – це завжди складний виклик для  системи, яка відторгує саме поняття права. Якщо поговорити з міліціонерами, які били підозрюваних або підкидали їм якісь докази, то часто можна почути у відповідь, що, мовляв, начальство заставляє робити статистику. Якщо звинуватити в хабарництві нижчу і середню ланку, то ви почуєте у відповідь, що начальство заставляло заправляти машини і віддавати мзду наверх або розплачуватися за призначення і звання. На все є свої аргументи. Але факт психологічного тиску на людей, який спонукає їх до неправомірних вчинків, важить дуже багато. Будь-яка нарада чи інструктаж у державних структурах граничить з приниженням, хоча люди цього приниження вже не відчувають. У них просто загострюється бажання зірвати на комусь злість, і вони це роблять з тими, хто проти них безправний.

Віднедавна по мережі гуляє ще одна фотографія наказу керівника Львівської поліції про те, що ті, хто не закриває двері, будуть розповідати вірші на його замовлення перед усім батальйоном. Двері закривати треба. Якщо хтось живе в ліфті – треба вчити закривати двері, за незакриті двері можна навіть штрафувати. Але виставлення перед усіма на плацу з якимось віршиком – це з розряду радянської педагогіки, яка виховувала рабів, що закривають двері не тому, що це правильно, а тому, що якщо не закриють, то їм прийдеться розповідати віршик. Якщо ми собі уявимо, як виглядають стосунки в поліції на цьому одному прикладі, то навряд чи варто дивуватися, що вони, принижені в трудових відносинах, в якийсь момент почнуть виплескувати свою негативну енергію на нас у публічний простір.

Фото Facebook / Вікторії Балицької

Дуже хочеться, щоб цього не трапилося, і щоб ті, хто прийшов в поліцію змінювати систему, не змінилися самі так, як система цього прагне. А злив інформації через соціальні мережі активістів – це таке, агентурне. Над цим варто добре подумати, бо можна втратити контроль.