Модифікована їжа. Несвяткові акценти

Крізь гірлянди новорічних та інших святкувань простежується хавка. Олів’є виблискує іронією долі. Бульба – легкою парою. Узвар – їх фінішним продовженням. Product placement в повному асортименті. Меню написане від руки і відправлене милом.

Повісивши живописні «емоції» на совість «жіночої» половини людства, яка так полюбляє розтікашися соплями по Львову, і згадавши, що у ці святкові дні найкращі друзі «гьорлів» - це активовані вуглинки, а не їх алотропні брати - діаманти, варто віддати декілька наступних речень на поталу політкоректним поясненням, щоб залишити на десерт головну ідею цього святкового меню.

Сама тема громадського харчування та роздрібної торгівлі відразу ж потрапляє під роздачу політкоректності. Юридична рафінізація та штрих-коди захищають розкручені бренди від наїздів споживачів на галіму якість їх продукції. Більш ніж одноразове вживання тієї чи іншої продуктової марки в тексті вважається прихованою рекламою. А ще гірше - спонсорською допомогою.

Імпотентний гербарій з Верховної Ради та уряду періодично пропукує питання про генетично модифіковані продукти, а виробники (наші та особливо закордонні) - щедро божаться, що таких не використовують і навіть не знають, чим вони (гмп) пахнуть.

Іншим осередком райдужної політкоректності є горе-«феміністки» та представники інших меншин, які побачать в 2-му абзаці образи своєї честі та гідності. Тому ці образливі слова взяті в лапки, щоб стати стереофонічними виразниками стереотипів в життєдіяльності, як жіночої, так і чоловічої статі, і які можна назвати «жіночими» в контексті фемінності в чоловічій трагедії та маскулінності в жіночій драмі.

От до чого доводить політкоректна акваторія, де слова можуть лавірувати, лавірувати і не вилавiрувати посеред лапшових замінників забуйкових запливів зі старих добрих часів. Хоча, знаю одну горе-«феміністку», яка стала феміністкою лише тому, що «на лицо ужасная, страшная внутри». От така історія.

Ну, але оскільки політкоректність та гендерні ролі можуть стати персонажами інших текстів та віддаляють читачів від довгоочікуваного десерту, перейдемо до головного.

Хавка спаскудилась. І не сказати, що остаточно та безповоротно. Нехай ця термінологія залишиться для клоунів з МЗС Росії. І не сказати, що нещодавно. Цей процес триває вже давно і не про макдональдс тут мова. Але, особливо, це заіскрилось декілька місяців тому.

Впевнено і тихо хавка перетворюється на запаковане гівенце. Розрекламовані марки, викинувши купу бабла на промоцію своїх товарів і за рік сягнувши творчого зеніту, поволі загортають якість у кількість. І потім не допоможе навіть маленьке звірятко.

Шоколад і пиво, молочні продукти і фрукти, овочі та м'ясо, картопля і мінералка стають мішенями для розмальованих ерзац-цінників. Знайомі на кухнях говорять, що краще не їсти і що взагалі не пити. Вони працюють на цих фабриках смерті. А що сталось з ожидівським молоком (+ далі за списком)?

Організм сприймає тільки «Микулинецьке», яке якимось дивним чином розкрутилось без всілякої реклами. Цим дивним чином називається якість. Хоча, за рік все може також спаскудитись.

Розповіді про надзвичайні ароматичні особливості вірменських помідорів, які вставлять кожного гурмана, перегукуються з візуальним спогадом про особливості помідорів на українських базарах. А що тоді писати про шприцовані кавуни та вічнозелені яблука, мівіну і чіпси, перед якими армійське м'ясо 1962 року замороження є шедевром кулінарної думки?

Ну, але не все так погано. Наші молоко, кефір і сир псуються, на відміну від їх польських родичів. Хліб черствіє. Булки не стають пластиліновими. В наших яблуках та грушах живуть хробаки. І це радує. Все ж наші помідори, перець, капуста, кабачки і баклажани + ітеде - гниють. Знову ж таки - на відміну від своїх закордонних товаришів. Хоча, може в нас хімія ще на низькому рівні? Чи Євросоюз ще далеко?

От таке життя. Життя - де фазу місяця легше знайти в Інтернеті, ніж на небі. Де найкращі друзі «тьолок» - це емігранти. Де природні аромати овочів і фруктів підтасовуються штучними ароматизаторами. Де замість сонця банячать солярій. Де комплекси та пластмасову сентиментальність називають інстинктами та емоціями. Де порнографію «сортирів звьозд» називають музикою.

І де little miss Sunshine біжить за своїм маленьким жовтим бусіком марки Volkswagen. Темно, як в щасті. Ніколи не знаєш, що буде далі.

P.S.

Для тих, хто потребує особливої настанови, поради, світла в темному тунелі чи виходу з даної ситуації, рекомендовано прослуховування Telefon Tel Aviv «Fahrenheit Fair Enough» та плекання маскулінних чеснот своєї фемінної душі (особливо це стосується чоловіків).

P.P.S.

Прохання до антисемітів не перетворювати назву групи Telefon Tel Aviv на таємний сигнал до початку всесвітньої змови капіталістів єврейської національності проти українського агропромислового комплексу та української культури, оскільки це буде тема якогось майбутнього тексту. Дякую.

Фото з сайту www.mezhdunarodnye.rpod.ru