На Личакові поховали бійця, який загинув на сході України

У четвер, 7 лютого, Львів попрощався із Миколою Рудником, який загинув на сході України 4 лютого. Уродженець с. Батятичі Кам'янка-Бузького району на Львівщині був активним патріотом ще до проголошення незалежності України, пройшов Майдан та пішов на війну добровольцем. Не зупинили від повернення на війну його навіть поранення.

Микола Рудник служив у 8-ій медичній роті 66-го мобільного госпіталю, що дислокується у Покровську. Евакуйовували важких поранених, як тільки-но відбувалось загострення на фронті. Був завжди в центрі подій і не зважав на поранення.

«Він виховував молодь. Казав, що прийде той час, коли прийдеться захищати незалежність і з перших рядів пішов не в якусь 30-кілометрову зону, а на самому нулі. Був тяжко поранений, вийшов із цього, хоча мав право не йти, але не міг лишити своїх побратимів там на передовій», – розповів побратим Миколи Рудника друг «Правий».

Ще до проголошення незалежності Микола Рудик відроджував товариство «Просвіта». Був одним із засновників Народного Руху та Конгресу Українських Націоналістів. Особисто охороняв Славу Стецько. Із братом пройшов Майдан, пізніше обоє пішли на фронт.

«Був обстріл і куля прямо в нього потрапила, несумісно з життям – в груди. Був добродушний, щирий, матеріально незаангажований, бо якщо взяти його маєтки, то їх немає. Якщо навіть зарплату отримав і побратим звернувся, що треба допомогти, то він завжди давав», – розповів брат Ігоря Рудника.

Повести героя в останню путь прийшло декілька сотень людей. Під звуки сальви Миколу Рудника поховали на Алеї слави бійців новітньої війни.

«Мав хист скульптора і художника. Напевно, міг би себе реалізувати ще багато у чому в цьому житті, але, як бачите, реалізував як захисник України і став Героєм!», – каже журналіст та друг Миколи Рудника Ігор Поломаний.

У Миколи Рудника залишились дві дорослі доньки. А також дружина —волонтерка, з якою нещодавно одружився.