Наш Тарас. У рідних селах Тараса Шевченка бережуть тогочасні раритети

Тараса Шевченка народила земля Черкащини. Вона його надихала, запалювала таємничими легендами. Такою ж енергетикою дихають і нині ці землі. То що ж автентичного залишилося там від часів Тараса далі у нашій рубриці.

Моринці - мальовниче село на Черкащині, де з’явився на світ Тарас. Автентична хата до наших днів не збереглася. Зруйнувалася ще на початку двадцятого століття. Але нині тут відтворено дві хати - Тарасового діда і сусідську, ту, де й народився поет.

Точне місце показали нащадки Шевченків, але остаточне слово сказали археологи.
Недавно сюди перевезли комору із сусіднього села. Науковці з’ясували, що саме така один-в один була на тому ж місці і в поетового діда. Відтворили і тогочасну кузню. Нині вона діюча, для розваги туристів.

Коли Тарасові був рік, родина переїхала у Кирилівки, нині село називається Шевченкове. На той час сім’я Тараса була не такою уже й бідною, їхнє подвір’я займало близько гектара, бо ж батько чумакував і стельмахував. Із дитинства Шевченка залишилася оця водойма.

На подвір’ї Шевченків зараз меморіальний комплекс. Автентична хата батька згоріла від блискавки у кінці 19 століття.

При відбудові дотрималися усіх пропорцій, які залишив художник. Маленькі вікна, низька стріха.

Інтер’єр хати нам нагадує про життя селянської родини. Заходимо до хати. Бачимо, що завжди було однакове планування хати: сіни, комора і кімната.

Діти спали найчастіше на печі, ось тут було найтепліше, взимку грілися, на лежанці. А вже старші на такому дерев’яному полу, ну на лавах. а влітку і надворі.

Під час пожежі стіл трохи обгорів, але нащадки брата Микити встигли врятувати. Його як найбільшу реліквію оберігають у місцевому музеї. Тут також є й незвичний автограф Тараса, викарбуваний у камені. Його художник зробив, коли після навчання в академії вперше приїхав у рідне село.

Тут же ж і весільний рушник сестри поета Катерини . На весіллі був і Тарас.

Недавно тут з’явився ще один автентичний експонат - ліжко тих часів із казарми Новопетрівського укріплення, де Тарас був на засланні. Нині з-поміж усіх будівель Кирилівки єдиною автентичною є оця, майже мініатюрна, хатина.

Осіла хатинка, стіни дуже низенькі, віконечка осіли. міняли покрівлю, але стіни були ті ж самі, що й колись.

А між трьома селами - Моринці, Кирилівка і Будище зберігся розкішний стародавній млин-вітряк, один із майже тридцяти, біля яких Тарас колись пас ягнята за селом.