Наталія Ковальова: Митців надихає саме життя

Примадонна Дюссельдорфської та Брюссельської опер Наталія Ковальова спілкується з публікою голосом серця. Вона підкорила світові сцени своїм талантом і зараз працює за шаленим графіком, але не уявляє свого життя без України.

19 серпня прима зробить львів’янам подарунок - сольний концерт „Симфонія міста”, присвячений Дню Незалежності нашої держави. Про любов до класичної музики, творчі плани та „бомбу”, яку прима готує для Львова, Наталія розповіла в ексклюзивному інтерв’ю ZAXID.NET.

- Сольний концерт прими опер Дюссельдорфа та Брюсселя – надзвичайно важлива культурна подія для нашого міста. А чим для Вас є Львів?

- Я тривалий час навчалася у Львові. Закінчила інтернат імені Соломії Крушельницької, потім Львівську музичну академію ім. Лисенка. Це місто, у якому провела 10 років свого життя, стало для мене надзвичайним, рідним. Я завжди дуже охоче повертаюся до Львова, щоб заспівати чи якусь виставу, чи, як цього разу, сольний концерт „Симфонія міста”. Коли я останній раз у Львові виконувала „Травіату” (навесні 2007 року), це було для мене тріумфально. Я майже плакала на сцені від успіху, від прийому львів’ян. Я дуже люблю львівську публіку.

- Львівська опера, що має ім’я Соломії Крушельницької, продовжує традиції великої співачки. Така атмосфера надихає Вас чи, швидше, додає хвилювань?

- Однозначно надихає. На жаль, залишилося дуже мало записів великої Соломії Крушельницької, але для мене вона - прекрасний приклад для творчості. Стосовно кар’єри, вокалу, вокальної школи, виконавства, інтерпретації – це була надзвичайно велика співачка, одна з найбільших, початку ХХ століття, в одному ряду з Шаляпіним і Карузо. Тому для мене велика честь знову приїхати у наш театр, який названо ім’ям Соломії Крушельницької. Я горда тим, що ця співачка є одним з найяскравіших представників нашої нації.

- Добираючи твори для виконання під час концерту у Львові, Ви керувалися вподобаннями львів’ян?

- Програму складала я і мій колега, відомий у Німеччині та поза її межами диригент Петер Фальк. Коли ми обирали твори, я наголосила, що це має бути „бомба” для Львова. Це будуть арії з моїх найулюбленіших партій, я виконувала і Русалку, і Татьяну, і Баттерфляй. Дуже багато і часто виконую оперети. Разом з Петером Фальком ми зробили багато оперетних програм і часто виступаємо разом на сценах в Німеччині.

Знаю, що раніше у Львівській опері часто ставили оперети, а тепер трошки рідше. До слова, коли мені було 13 років, я приїхала на фестиваль бандурної музики у Львів, побувала на «Летючій миші». Я ще не знала, що співатиму в опері, я тоді була бандуристкою. Тож коли потрапила до опери, подумала – Боже, як там, за оркестровою ямою, гарно, який там чудовий світ, і це були перші враження, коли я побачила оперету. Тепер я їх часто виконую, маю великий оперетний репертуар.

Звичайно, під час концерту будуть і українські твори, виконаю шлягери, адже публіка їх любить, і я би хотіла зробити приємне для нашого слухача. 

- Знаю, що Ваш графік роботи завжди насичений гастролями. Де виступатимете найближчим часом?  

- Минулого тижня приїхала в Україну з Німеччини, а перед тим два місяці була в Ліссабоні (Португалія), де в Національній опері ми ставили „Онегина”. Після концерту у Львові до Дюссельдорфа повертаюся 23 серпня, і там виконуватиму низку опер Пучіні. Першою буде „Мімі”, потім „Мадам Баттерфляй”. Згодом їду до Франції, потім знову повертаюся до Німеччини, і наступний проект у Дюссельдорфі – за творами Джузеппе Верді.

Я мрію про те, щоб зробити великий концерт перед Львівською оперою на відкритій сцені і щоб уся, як ми по-старому називаємо, „стометрівка”, була заповнена публікою. Це моя мрія - зібрати не одну тисячу, а десять тисяч львів’ян.

- Під час концерту 19 серпня Ви виступатимете у супроводі симфонічного оркестру „ INSO -Львів”. Чим захопив Вас цей колектив?

- „INSO-Львів” подобається тим, що там працюють молоді люди, вони енергійні, охоче займаються музикою. INSOвці музикують дуже добре, я чула їхнє виконання під час концерту у Львівській опері. Усі талановиті, з багатьма музикантами я навчалася. Мені подобається працювати разом з талановитими людьми. Мені здається, що талановиті люди відчувають одне одного. Я дуже рада, що цей концерт відбудеться у супроводі INSO.

- Колектив INSO часто експериментує, адаптуючи класичну музику для пересічного слухача. Як ставитеся до таких ініціатив?

- Музика – це таке мистецтво, яке доступне кожному слухачеві. Якщо люди працюють щиро, викладаються на повну і хочуть це донести, їм все вдасться. Зараз, у наш час, коли багато негараздів, коли люди мають безліч проблем, зокрема фінансових, одним з „вікон”, де можна вхопити трохи свіжого повітря, є музика. Вона може допомогти і тим людям, які люблять класичну музику, і тим, хто не любить, і тим, хто її не чув. Музика допомагає, коли є складні ситуації у житті. Коли важко, я слухаю класичну музику.

- Ваші виступи – неповторні своїми емоційними відтінками. Як Вам це вдається?

- Кожен митець, зокрема музикант, має інтерпретатори твору композитора. Звичайно, є позначені якісь відтинки, темпи. Коли я виконую оперу чи оперету, у мене є текст, але те, що я роблю з тим текстом і музикою, це моє індивідуальне бачення, інтерпретація. З роками деякі речі змінюються, бо відчуваєш, порівнюєш, дорослішаєш. Я завжди чогось шукаю – шукаю різних відтінків у голосі, як подати слово. Це залежить також від настрою. Найчастіше, коли я виходжу на сцену, у мене чудовий, піднятий настрій. Впевнена, на концерті у Львові буде так само.

- Чи залишаєте за собою право на помилку під час виступів на сцені?

- Я намагаюся викластися на 100 відсотків, так, як я вивчила, як у мене зроблено, як виспівано. Але буває різне. Одного разу був такий випадок, коли не розуміла, що діється. Проте це все нормально, бо ми люди. Я та мої колеги – співаки, музиканти - ми намагаємося зробити все перфектно, а для цього треба постійно вдосконалювати своє вміння, свою музичну та акторську сторону, бо я не належу до тих співаків, які просто виходять на сцену і співають. Я спілкуюся з публікою.

- Чи доводилося працювати за екстремальних умов?

- Буває так, що співак хворіє – вірус, грип, застуда, - але потрібно заспівати. Це для нас, співаків, екстремальні умови, тоді включається мозок і співається винятково технікою. Усе, що пов’язано з неналежним фізичним станом співака, – це для нас екстремальні умови. Коли я ще була студенткою і грала на бандурі у складі народного інструментального ансамблю, ми часто їздили на фестивалі до Німеччини. Ми співали на вулиці та збирали свою публіку просто неба. Це також екстремальні умови: часом було спекотно, часом падав дощ, але ми виступали. Тож у моїй творчості є і такий досвід.

- Ви є переможницею багатьох конкурсів. Який з них запам’ятався найбільше?

- Найпам’ятнішою нагородою є „Опералія” Пласідо Домінго у Лос-Анжелесі, бо це є один з найвідоміших вокальних конкурсів у світі. Зрештою, коли нагороду вручає сам Домінго, це запам’ятовується на все життя. А найдорожчою нагородою для мене є любов публіки. Якщо полюбили слухачі – для виконавця немає нічого кращого.

- Хто є натхненником у Вашій творчості?

- Я багато слухаю класичної музики, маю численні записи різних виконавців, зокрема й моїх колег, з якими мені дуже пощастило у житті. Проте натхнення приходить не від конкретної особи, а від життєвих ситуацій. Цей момент натхнення буває часто, тоді подумки починаєш співати, робити інтерпретації. Натхнення приносять і позитивні, і, часом, негативні емоції, переживання, які потім можна винести на сцену. Будь-який досвід у житті допомагає створити роль на сцені. Зрештою, митців надихає саме життя.

Довідка ZAXID.NET     

Наталія Ковальова родом з м. Сарни Рівненської області. Навчалася у Львівській середній спеціальній музичній школі ім. С. Крушельницької, згодом - у Вищому музичному інституті (тепер – Львівська державна музична академія ім. М. Лисенка). Наталія Ковальова – одна з провідних виконавиць Дюссельдорфської та Брюссельської опер, переможниця низки всесвітньовідомих конкурсів, серед них – конкурс ім. Александра Жирарді в Кобурзі,  “Опералія” в Лос-Анджелесі та ін.