Навіщо Зеленському Порошенко

Увечері 12 лютого, коли українці перебували в стані надмірної емоційної розбалансованості після телефонної розмови між Трампом і Путіним, у медійне поле просочилася інформація, що РНБО запровадила санкції проти п’ятого президента, чинного нардепа України Петра Порошенка. Згодом цю новину підтвердив сам фігурант. Він запевнив, що рішення РНБО не стало для нього новиною, санкції назвав «антиконституційними і політично вмотивованими».

Президент Володимир Зеленський був іншої думки щодо рішення РНБО. У вечірньому зверненні до нації 12 лютого він не називав жодних прізвищ. Але повідомив про запровадження санкцій проти осіб, які знищували національну безпеку України. «Захищаємо нашу державу та відновлюємо справедливість: кожен, хто знищував національну безпеку України та допомагав Росії, – кожен повинен відповідати. Мільярди, які були зароблені фактично продажем України, українських інтересів, української безпеки, повинні бути заблоковані й повинні працювати на захист України та українців», – сказав Зеленський.

Наступного дня стали відомі прізвища усіх, хто потрапив під санкції РНБО. Крім лідера «Європейської солідарності», до цього списку увійшли: колишні власники «ПриватБанку» Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов, лідер забороненої ОПЗЖ Віктор Медведчук, власник ФПГ «Фінанси і Кредит» Костянтин Жеваго. Санкції є безстроковими і передбачають 17 обмежень. До слова, оприлюднення рішення РНБО 13 лютого збіглося в часі з днем народження Ігоря Коломойського. Тож Зеленський зробив своєрідний подарунок опальному олігарху, якому до певної міри зобов’язаний перемогою на виборах у 2019 році.

Зміст претензій до колишнього президента України зводиться до кількох мотивів. Йому «шиють» державну зраду і змову з Віктором Медведчуком та керівництвом РФ через дозвіл «Центренерго» купувати вугілля з окупованих територій Донбасу. Також Порошенку закидають участь у створенні Партії регіонів та роботу в уряді Януковича. Співпрацю з РФ через активи на території держави-агресора – фабрику «Рошен» у Липецьку та «Севморзавод» у Криму. Є начебто й інші підстави для введення санкцій. І всі так чи інакше нібито мають російський шлейф.

Джерела кажуть, що санкції проти Порошенка готувалися раніше. Але з якоїсь причини остаточне рішення було ухвалене саме 12 лютого. Що стало спусковим механізмом для такого кроку влади? Точно відповісти на це запитання важко. Іноді логіка її рішень важко піддається раціональному аналізу.

Можливо, Офіс президента роздратувала поведінка Порошенка, який час від часу дозволяв собі занадто гостру критику правлячої монобільшості. Ще напередодні, 30 січня, парламентський комітет з питань регламенту рекомендував тимчасово відсторонити лідера «Європейської солідарності» від участі в роботі Верховної Ради через хамські висловлювання в бік депутата Богдана Яременка з фракції «Слуга народу». Це спричинило сплеск політичної турбулентності в парламенті.

Свою роль могла зіграти природна неприязнь Зеленського до Порошенка, яка навіть у розпал повномасштабного російського вторгнення була видна неозброєним оком. Також в Офісу президента могли виникнути питання до закордонних вояжів п’ятого президента. Відомо, що в Зеленського особливо ревниво ставляться до проявів політичної активності опозиції. Не можна списувати з рахунків й передвиборчі мотиви. Вірогідність проведення виборів цього року справді дещо вища, ніж у попередні роки. Санкції проти одного з відомих українських політиків матимуть вплив на виборчу кампанію. От тільки який саме – точно ще невідомо.

Зрештою, новиною про санкції проти Порошенка влада могла спробувати частково розбавити негативно забарвлену для України інформаційну картину того лютневого дня. А можливо, політтехнологи навіть порадили Офісу президента оголосити про санкції саме під час тривожних новин про початок контактів американської і російської сторони. Така тактика могла нейтралізувати надто бурхливу реакцію з боку деяких груп населення, для яких Порошенко є політичним кумиром.

Петро Порошенко, безперечно, не святий. І, ймовірно, у нього є чимало помилок і гріхів. Можливо, деякі з них потребують ретельного розслідування компетентних органів. Але наскільки доцільно було вводити проти нього санкції на рівні РНБО? Та ще й у той час, коли у світі активізувалися дипломатичні контакти щодо різних сценаріїв завершення війни та розробки гарантій безпеки для України. За всіх недоліків Порошенко міг би бути корисним для держави завдяки його персональним знайомствам із західними політичними елітами. Санкції проти одного з опозиційних політиків в Україні – це кепський сигнал для Заходу. Він дає додаткові підстави сумніватися в українській демократії. Причому, в Україні є багато політичних діячів відверто проросійського гатунку, які досі не перебувають під санкціями. Та й заради збереження національної єдності перед зовнішньою загрозою, яка нікуди не зникла, такий крок влади виглядає нераціонально.

Звісно, публічно влада запевнятиме українське суспільство, що санкціями проти Порошенка вона прагне до справедливого покарання усіх посіпак Кремля, але, здається, у цій історії не обійшлося без непублічних прихованих мотивів. Санкції РНБО ускладнюють, але не забороняють політичну діяльність. Якщо суд не винесе обвинувального вироку, Порошенко зможе взяти участь у майбутній виборчій кампанії. І зіграти свою роль у новому політичному сезоні. Однак якою буде ця роль, спрогнозувати важко. Навіть через те, що істинні мотиви Банкової (а рішення РНБО не могло бути ухвалене без її відома та вказівки) остаточно незрозумілі.

До певної міри запроваджені санкції можуть навіть зіграти на руку Порошенкові в гіпотетичній виборчій кампанії. Адже перетворюють його на провідного опозиційного політика і головного критика Зеленського. Принаймні політтехнологи спробують зліпити з експрезидента саме такий образ. Інша справа, що через високий особистий антирейтинг навіть санкції, які будуть подаватися як «доказ переслідування владою опозиції», можуть не допомогти Порошенку перемогти.

Можливо, усе значно простіше. І прихована додаткова мета санкцій – прибрати одного з критиків влади з політичного поля. Або значно ускладнити йому життя. Такий варіант теж не можна відкидати. Після завершення військового стану політична активність у державі відновиться на повну силу. І Порошенко буде серед тих, хто найбільш агресивно критикуватиме чинну владу. А санкції можуть дуже ускладнити йому проявляти надмірну активність на цьому поприщі.

Але для розуміння цілісної картини варто поглянути на політичний ландшафт України під іншим кутом зору. Закриті опитування демонструють, що рейтинги правлячої влади падають. Якщо колишній головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний вирішить піти в політику, він має дуже високі шанси здобути перемогу на виборах. Зеленському було б цікавіше змагатися з Порошенком, ніж із популярним у народі генералом. У такому разі владі вигідно перетворити експрезидента на головного лідера опозиції. Версій для чого Зеленському потрібний Порошенко багато. Головне в цій історії не забувати про необхідність збереження країни.