Один вечір з життя львівської поліції

На вул. Русових побачив п’яного чоловіка, який спав на тротуарі. Вирішив потестити роботу патрульної поліції. 

21:26 подзвонив на "102". Запитали, чи буду називатися (виявляється, тепер можна й анонімно повідомляти). Назвався. Вирішив дочекатися приїзду патруля. 

За цей час повз чоловіка пройшли з десяток людей. Двоє підійшли, намагалися з’ясувати, чи з ним все гаразд, чи живий.

А ще підійшов хлопець, узявся зводити чоловіка на ноги. Разом підняли його. Той ледь тримався на ногах. Хлопець спитався, чи у чоловіка щось сталося, чи має куди йти.

– Он який ще молодий, – почав він до чоловіка, який сперся на паркан, щоб не впасти, – Це твоє життя, навіщо ти напився? В тебе біда якась трапилась? Ходи додому! Маєш куди йти?

– Маю, – відповів той. 

– Далеко живеш?

– …. - пробурмотів чоловік щось не зрозуміле у відповідь.

– На якій ти вулиці зараз?

– Енгельса…

– Значить довго живеш. Це Русових, а не Енгельса, – посміхнувся хлопець і йдучи докинув, побачивши сині мигалки, – Он по тебе вже міліція приїхала.

Відповів йому, що це я викликав. Хлопець подякував мені, сказав, що зробив правильно, побажав гарного вечора і пішов…

Від часу дзвінка в міліцію минуло 9 хвилин. 21:35 приїхала патрульна машина. Помітивши мигалки п’яний чоловік перелякався і навіть трохи протверезився. 

– Не треба міліції… тільки не міліція… зараз завезуть….

Поліцейська машина під'їхала, зупинилася за два десятки метрів. Вийшов один з поліцейських і рушив до нас по тротуару. Інший поліцейський і його напарниця під'їхали на машині ближче. У одного з поліцейських закріплена камера поблизу нагрудної кишені.

Поліцейський підійшов, представився. Розпитав, що з ним сталося. Далі ввічливо заговорив до п’яного. Не «грузив», не звинувачував, не погрожував. З перших хвилин розмови напруга спала, чоловік перестав боятися, навіть посміхнувся,сказав, що його звати Валерій. 

– Я не думав, що ви такі… такі файні, не такі як ті…

Фото дуже розмите, але рука справа - то Валерій передає привіт в кадрі, задоволений ставленням до себе

Після короткої розмови дівчина-поліцейський запитала, чи є у нього документи. Валерій дістав посвідчення учасника бойових дій, розповів, що воював в Афганістані.

Зі слів чоловіка, він живе на Науковій, «біля тисячі дрібниць». Дружина вже 10 років живе в Іспанії, рідних тут немає... Запитавши дозволу керівництва, поліцейські посадили його в патрульний автомобіль і погодилися підвести додому. 

P.S. Я з дозволу поліцейських, зробив кілька фото, на що вони без "анашототобі" погодились :)