„Орфей та Еврідіка” у Львові

Музика – це життя, і життя – це музика. Вона робить дива, вона змінює людей, вона воскрешає. Попри усю канонічність опери як такої, попри всю „правильність”, її лейтмотив не може залишити байдужим навіть прискіпливого критика. 5 квітня Львівська опера запрошує на прем’єру «Орфея і Еврідіка» німецького композитора Х.В. Глюка.

Похід в оперу - завжди особливий для кожного. Попри те, скільки разів доводилось там бути. Передчуття доторку до вічного, високого і красивого, очікування поруху завіси після третього дзвінка, перші звуки оркестру - і розпочинається містерія, оживають герої з далекого минулого, лунає музика, що пройшла найвище випробування - часом.

Минулої п'ятниці на сцені Львівського національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької ожили міфічні постаті із стародавньої Греції - Орфей і Еврідіка з однойменної п'єси німецького композитора Х.В. Глюка. Дата прем'єри невипадкова: саме 27 березня театри всього світу відзначають своє професійне свято. Сама ж вистава була створена до 295-ї річниці від дня народження німецького маестро.

Христоф Глюк, композитор з німецьким походженням та італійською освітою, залишив суттєвий відбиток в історії розвитку опери. Його вважають реформатором у цій сфері мистецтва з двох причин: він зумів підкреслити драматичне начало в опері, звернутись не лише до слуху аудиторії, а й до інших її чуттів та душевних переживань. Також автор ризикнув перекласти кілька своїх опер, в тому числі «Орфея і Еврідіку», на французьку, «неканонічну» мову для високих жанрів. Дивовижно, але у спокійну і розважливу класицистичну епоху франкомовна опера німецького автора таки викликала чималі хвилювання, а невдовзі і визнання, з боку традиційних італійських оперних теоретиків.  В основі твору лежить давньогрецький міф про Орфея та його дружину Еврідіку. Після смерті коханої зажурений Орфей вирішує податися в царство мертвих і відшукати дружину. Його чарівна музика розчулює закам'янілий Тартар і закохані повертаються назад. Лише з єдиною умовою: Орфей не може дивитись на дружину. Не витримавши такого важкого випробування і докорів Еврідіки, Орфей кидає погляд на неї, який виявляється згубним: Еврідіка гине. Але Ерос змилостивлюється над парою, воскрешає Еврідіку і повертає закоханим щастя. Тепер класичний твір XVIII ст. поповнив репертуар Львівської опери, до якого входять переважно твори ХІХ-ХХІ століть.

Однак якою б важливою та революційною не була опера Глюка на час її створення, вимогливому сучасному глядачеві, схильному до більш сучасної творчості, дійство могло б видатись не надто цікавим, навіть нудним, якби... Якби львівські постановники не приготували для глядачів трохи власних сюрпризів. На декорації та костюми не пошкодували коштів. Досить лише сказати, що на сцені тричі з'являється хор (близько 50 людей), при чому щоразу в іншому вбранні. Технічні можливості сцени використано максимально. Однак найважливішу роль, як не дивно, в опері відіграв танець. Скромному оперному дійству (в його першоваріанті) нового забарвлення надає балет Сергія Наєнка. Танець вогненних фурій зі сцени у Тартарі зачаровує, а маленькі пустотливі амурчики, що супроводжують бога кохання, розбивають строгий канон жанру і викликають приємну усмішку на обличчі. Незвичним для глядача може видатись те, що партію Орфея виконує жінка. Але це вже не забаганка львівського режисера - Глюк створив два варіанти виконання: для сопрано і для тенора.

Музика - це життя, і життя - це музика. Вона робить дива, вона змінює людей, вона воскрешає. Попри усю канонічність опери як такої, попри всю „правильність", її лейтмотив не може залишити байдужим навіть прискіпливого критика. Думаю, кожен відчув на собі силу музики. Повернути віру в дива, внести гармонію в душу - цього прагнули постановники. Глядачі ж мають ще одну нагоду побачити усе на власні очі: 5 квітня Львівська опера запрошує на прем'єру знов.

Фото зі сайту www.ukrcenter.com