Парки та сквери на противагу… бетону

Зелені зони: юридичні аспекти захисту

Інвестиції у парки та сквери – це не просто «окраса» міста, а безальтернативна умова збереження здоров’я містян та локального довкілля. Адже цілісні міські екосистеми, як-от парки та сквери, дають прихисток птахам, корисним комахам та дрібним ссавцям. Знищення цих зон розриває природні екологічні ланцюжки й перетворює місто на мертву пустелю. Не забуйвамо про психологічний комфорт для людей у місті, який покращує будь-яке зелене насадження.

Особливий виклик для Львова – це збереження унікальних історичних парків та скверів, багато з яких розташовані в межах історичного ареалу міста та буферної зони ЮНЕСКО. Стрийський парк, Парк ім. Івана Франка, Погулянка, Високий Замок – це не просто зелені масиви, а пам'ятки садово-паркового мистецтва з чітко визначеними історичними контурами.
Звісно, зараз критично важливо офіційно зареєструвати саме всі межі зелених зон задля неможливості вилучення, зменшення чи забудови парків або скверів. На жаль, деякі приватні структури (до речі, чимало із них у власності львів’ян), користуючись відсутністю кадастрових номерів на окремі ділянки, примудрялися «прирізати» шматки паркової території під кафе, бари, капітальні тераси чи під’їзні шляхи до своїх об’єктів. Реєстрація меж парку – це відновлення справедливості.

Юридична фіксація первинного планування має також першочергове значення. Історичні парки створювалися видатними ландшафтними архітекторами (як-от Арнольд Рьорінг). Реєстрація меж у натурі захищає не лише дерева, а й автентичну композицію: історичні алеї, видові галявини, паркові споруди та вхідні групи. Парк – це не просто купа дерев та лавки, це ціла ідея, композиційно вписана у міський простір і з ретельністю виконана. Зрештою, ми не маємо права зараз «зарубати» ті часом багатовікові зелені зони, які дбайливо створювали наші предки.

Зелений баланс: де Львів у порівнянні з іншими містами

Щоб розуміти наші масштаби та виклики, варто подивитися на сухі цифри площ зелених зон. Наша Львівська громада (включно із приєднаними територіями, як-от Дубляни, Рудно чи Брюховичі) системно нарощує фонд офіційно оформлених об'єктів. Ось як виглядає поточна ситуація в розрізі найбільших міст України:

Львів веде чітку політику: до переліку скверів регулярно додають нові ділянки. Лише за останній період юридичний статус отримали об'єкти на Сихові, у Шевченківському районі та навколишніх селах громади. Це закриває юридичні лазівки для незаконної торгівлі та забудови.

Правовий щит: законодавчі норми створення та захисту

Створити парк «на словах» неможливо – процедура вимагає суворого дотримання регламентів, що передбачені в Земельному кодексі України, в Законі України «Про природно-заповідний фонд України» (ПЗФ), Державних будівельних нормах (ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій») тощо.

Замість висновків: Позиція міста непохитна

Уявімо собі найгірший, на наш розсуд, сценарій. Коли парки зменшуються, зелені стає на пальцях полічити. Коли сквери шматують багатоповерхівки, а щомісяця парки втрачатимуть кілька квадратних метрів. Кафе або новобуди, до прикладу, відкраюватимуть частини спільного простору аж так, що зрештою про повноцінне зелене середовище і мови не можна буде вести. Та чи буде такий, з дозволу сказати, мегаурбанізований простір містом? Чи не стане у такому випадку Львів просто скупченням з бетону і цегли?

Відтак кожен квадратний метр відвойованого у бетону скверу – це не просто «урбаністична естетика». Це чисте повітря, збереження нашої історичної спадщини та безпека довкілля. Дощова вода має природно просочуватися в ґрунт, а не затоплювати вулиці через перевантажені колектори.

Саме тому продовжуємо масштабну інвентаризацію: кожен «зелений» парковий чи скверовий метр уже перемога! Попереду – оформлення меж решти об'єктів у приєднаних громадах. Схема «залити асфальтом, а потім узаконити» у Львові більше не працює. Земля належить громаді, а зелені зони – це наше повітря уже завтра.

Фото сайту Lviv Travel