До теми
Після служби в АТО боєць 24-ї бригади зайнявся сімейним бізнесом ‒ гончарством. Разом із дружиною вони творять керамічне мистецтво та навчають працювати з глиною дітей та дорослих.
Доля розлучила Тетяну та Андрія вже за тиждень після одруження: хлопцю прийшла повістка до армії. Після повернення загартований війною Андрій Гема почав ліпити своє життя заново. Та гаряче літо 2014-го пам'ятає і досі.
«Я перший раз в житті був на териконі і, що саме цікаве, він був за 50 метрів до Росії. Ми спостерігали, бачили російських десантників, бачили вертольоти, які вночі пролітають, і всі чекали якогось руху, всі були в очікуванні. Цей місяць часу ми стабільно жили під обстрілами, кожного дня ми відповідали, тому що багато обстрілів проводилося з території Росії. Тоді якраз зайшла танкова бригада російська, але ми з моїм взводом 10 осіб за два дні дійшли до нашої 24-ї бригади, йшли по пам’яті, практично по зірках, переходили ріки вбрід все як в фільмах», ‒ пригадує учасник бойових дій Андрій Гема.
Гончарством Андрія Гему захопила дружина. Відтак закупили обладнання, винайняли приміщення і гайда ліпити. Назвали свою студію «Yeti House».
«Єті ‒ це казкова тваринка, і в нас тут теж казка, постійно ми щось фантазуємо, ліпимо, малюємо, робимо свою казку і персонаж в нас теж казковий», ‒ каже дружина Андрія Геми Тетяна.
Гончарна сім'я і сама ліпить, й інших навчає. Майстер-класи проводять для дітей та дорослих. Робота із глиною справа не з легких, на виготовлення одного виробу може піти до місяця часу.
«Все почалося з того, що ми пішли на лицарські бої і я зробив на день народження бабусі горнятко. Я сказав мамі, що мені дуже сподобалось, і вона мене записала на курси», – розповідає про своє захоплення гончарством малий Остап Петраш.
«Це заготовка майже до будь-якого виробу. Зараз ми робим отвір і будемо розтягувати стінки, щоб воно було трошки ширше, а потім будемо підіймати і наш виріб буде набувати форми якої ми хочем», – демонструє навики на гончарному колі Андрій Гема.
А ще у бійця-гончара завжди під рукою частинка Донбасу. Адже творить він глиною, яку добувають на сході. Окрім цього така глинотерапія неабияк заспокоює.
«Після АТО, коли я повернувся, глина дуже допомагала заспокоїтись і знайти рівновагу. З глиною не можна поспішати, така річ, до якої треба прикласти трохи терпіння під час виготовлення і під час підготовки», – каже Андрій Гема.
Двох однакових виробів на студії просто не знайти. Тут уже зібралась ціла колекція.
«В кого який настрій, хтось приходить і робить такі милі котики, сови, ми робили такі гарбузики цієї осені дуже популярні, зараз вже почалась тема зимова - це ангелики з ручним розписом з прорізами», – демонструє міні-музей дружина бійця Тетяна Гема.
Фінальна стадія ‒ це загартовування виробу у спеціальній пічці. Після цього екологічний продукт готовий до використання. А у планах амбітної сім'ї розширення та навіть створення справжньої школи гончарства.
Ми використовуємо