Полковник Нацгвардії Сергій Шуляк розповів, як підтримуватиме ветеранів після обрання до ЛМР
Нинішня виборча кампанія відкриває все нові обличчя, що можуть стати депутатами чи очільниками новостворених ОТГ на Львівщині. Усе більше громадян, які не були пов’язані з політикою, відчувають в собі силу змінювати свої громади та кандидують на цих виборах.
Серед таких людей – Сергій Шуляк, полковник Національної гвардії України, командир 2-ї Галицької бригади Національної гвардії України, який балотуватиметься до Львівської міської ради за списком партії «Слуга народу». Полковник Шуляк – кадровий військовий, але на початок війни вже звільнився з армії та був цивільною людиною. В 2014 році добровільно пішов до лав Національної гвардії, де якраз формувалися добровольчі батальйони, тож Сергій Шуляк отримав завдання сформувати один з батальйонів НГУ в Івано-Франківську на базі 50 полку. Батальйон формувався навесні та влітку 2014 року, тож на фронт потрапив у найгарячішу фазу – в серпні 2014 року.
Батальйон утримував Попасну (Луганщина) після звільнення, Кримське, Зайцево, Артемівськ та інші населені пункти до середини 2016 року. В 2015 році всіх добровольців батальйону мобілізували, тож у 2016 році батальйон був розформований по закінченню мобілізації. Зараз Сергій Шуляк очолює 2-гу Галицьку бригаду НГУ та хоче спробувати свої сили у наступному складі Львівської міської ради.
За останніми зрізами соціологів вже 5 років серед найбільших джерел довіри українців – армія (будемо розуміти її в широкому сенсі: усі захисники України, ЗСУ, Нацгвардія, добровольці, ветерани). На вашу думку, а чи достатньо військові представлені наразі у владі, якщо мають такий кредит довіри суспільства?
Військові, як і решта громадян, є членами територіальних громад. Вони є платниками податків до місцевих бюджетів, їхні сім’ї проживають в містах, разом з усіма їздять у маршрутках, ходять в магазини, користуються міськими послугами, тобто є повноправними членами суспільства та громад. Відповідно, військові, ветерани, учасники бойових дій мали би бути присутні в органах самоврядування і владі. Мають бути залучені до вирішення питань своїх громад.
Важко одразу зробити висновок, чи багато військових зараз представлено в органах самоврядування, бо варто зробити певний аналіз цього питання. Та, виходячи з того, що військові та їхні сім’ї є пересічними членами громади, то мають усі права представляти ці громади в місцевому самоврядуванні.
На Вашу думку, люди, які пройшли війну, проявили активну позицію та показали готовність відстоювати свою державу, могли би щось корисне привнести до місцевого самоврядування?
Військові, тим більше учасники бойових дій – це люди, у яких склалися життєві принципи. Більшість із них, напевно, не переступлять через них. Тому в цілому для суспільства вони би були корисні. Та й успіх війська напряму залежить від міцного тилу. Тому кожен громадянин має якісно виконувати свій обов’язок в інтересах суспільства.
Як вважаєте, якби більше військових представляли органи влади на різних ланках, може у нас були би інакші результати війни, може, прискорювали би цю перемогу?
З моєї точки зору, має бути розумний баланс в представництві органів влади та місцевого самоврядування.
А якось місцеве самоврядування могло би підтримувати наших захисників? Зрозуміло, що армія фінансується з державного бюджету, але чи могло би бути щось на рівні місцевих рад, аби люди, що захищають нас на фронті, відчули підтримку навіть за 1000 км від цього фронту?
Звичайно, що і суспільство, й місцева влада мають підтримувати своїх воїнів, визначати пріоритети й цінувати тих людей, які власним здоров’ям і життям виборюють незалежність. Ця допомога й підтримка не обов’язково мають бути матеріальними.
А якщо говорити про матеріальну сторону, то повноцінна підтримка ветеранів у Львові, на вашу думку, на достатньому рівні?
Звичайно, є куди покращувати підтримку й її потрібно покращувати. Раз на рік до 5 травня учасникам бойових дій виплачують кошти, які належать їм за законом, і ніби цього й досить. Та є багато напрямків, які потребують роботи, є багато людей, які потребують матеріальної допомоги. Є чимало поранених, які потребують протезування, лікування. Є чимало травм, які повідкривалися вже після повернення додому й люди не спроможні самі з цим впоратися, бо вже віддали дуже багато часу війні, втратили тут бізнес, втратили роботи, не можуть адаптуватися. Й вони, за великим рахунком, кинуті напризволяще.
Якщо ви потрапите до наступного складу міської ради, чи поставите ви підтримку ветеранів своїм пріоритетом у роботі?
Я би хотів представляти учасників бойових дій, ветеранів, військовослужбовців та їхні сім’ї. Я вважаю, що зможу з розумінням і по суті працювати у напрямку підтримки та соціального захисту військових, ветеранів, волонтерів, у питаннях цивільного захисту населення, територіальної оборони, що входить до функцій органів місцевого самоврядування. Ну і в напрямку національно-патріотичного виховання молоді, на яке уваги приділяється мало, я би хотів працювати.
Я не можу заручитися підтримкою ветеранів, бо їм самим вибирати, за кого голосувати. Але звичайно, в силу свого досвіду та діяльності, я би акцентував увагу на підтримці ветеранів, соціальному захисті та решті питань, що стосуються їх адаптації до цивільного життя.
Ви були очільником добровольчого батальйону під час участі в АТО, на Вашу думку, чи достатня підтримка саме добровольців? Бо з кадровими військовими та ветеранами ЗСУ питання більш врегульовані… Можливо, варто добровольців більше підтримувати, адже, принаймні у Львові, це є велика група людей?
Я вважаю, що недостатньо уваги приділяється ветеранам-добровольцям. Це, знову ж, питання соціального захисту, лікування, реабілітації. З часом ми забуваємо волонтерів, які на своїх плечах винесли весь початок війни. Добровольці далеко не всі мають посвідчення учасників бойових дій, хоча на державному рівні вже прийнято цього року закон про надання їм такого статусу.
Добровольці, безперечно, мають бути в одному ряду з військовими – учасниками бойових дій та отримувати повністю весь пакет на рівні з кадровими військовими.
* публікація підготовлена виборчим штабом партії «Слуга народу»