Польща: Вибори як свято

Та яка там демократія, нам далеко ще до Європи! Так доволі критично багато пересічних поляків характеризує в приватних розмовах свою політичну систему. Але все пізнається в порівнянні. А якщо порівнювати з українською ситуацією, з недавніми виборчими перегонами, то локальні вибори в Польщі, які відбулися цими вихідними, без перебільшення можна назвати святом демократії.

Аби поспостерігати за виборчим процесом у Польщі, я прибув туди у складі української журналістської делегації. Усю поїздку організувала ГО «Свобода слова» за сприяння польської Фундації імені Івана Павла II «Wzrastanie» і офісу депутата Сейму Яна Бурого. Саме завдяки  офіційному листу останнього, ми змогли безперешкодно здійснювати свою роботу безпосередньо на виборчих дільницях.

Одна з таких дільниць розташувалася у так званій «подставувці» - середній школі в містечку Каньчузі – повітовому центрі.

- Як, складною була процедура голосування? – запитую в поважного пана, котрий щойно вийшов з виборчої дільниці.

- Для тих, хто знає – нічого складного.

- А з вибором не було проблем?

- Я завжди знаю кого обирати!

Знаємо, за кого голосуємо

Як розповів мені голова місцевої дільниці, більшість виборців ще задовго до дня голосування утвердилися у своєму рішенні. Дехто не змінює своїх виборчих преференцій вже упродовж багатьох років. Біда лише з тим, що самі партії час від часу змінюються: раніше була «Солідарність», Унія Свободи, «Самооборона». Тепер вже їх і не чути, зате є «Право і Справедливість», «Громадянська платформа», Ліга польських родин, Селянська партія.

У польському політичному просторі відбуваються трансформаційні процеси, чи радше процеси політичної структуризації та кристалізації. Богу дякувати, партії там не плодяться, як гриби по дощу. У списках до цих виборів у бюлетенях було представлено (залежно від місця голосування) 5-6 виборчих комітетів – учасників виборів, котрими є не лише партії, але й громадські об’єднання, що вирішили взяти участь у місцевому самоуправлінні. Приміром, такий комітет створили собі й журналісти однієї жешівської газети. Чи правильно вчинили? Багато мешканців підтримує їхній крок. Більшість колег однозначно засуджує: справа журналіста - правдиво висвітлювати суспільні проблеми й не пхатися в політику, бо втратиш безсторонність погляду. 

Зразок бюлетеня демонструє директор делегатури Крайової виборчої комісії в Жешуві Роман Ринєвіч

Здавалося б – широкі можливості для фальсифікацій

Передвиборчі плакати розклеєні по цілому місті.

- Закон про виборчу тишу напередодні і в день голосування передбачає, що ніхто не має права агітувати чи розклеювати нову виборчу рекламу, – пояснив мені журналіст телебачення TVP-Rzeszów Ґжеґож Боратин.

- А що, не потрібно здирати вже наліплені плакати? – запитую я.

- Такого ніхто не вимагає.

- А в нас, в Україні, у переддень голосування кандидати змушені позривати всю наочну агітацію.

- А навіщо?

- Хто то може знати… 

Передвиборча агітація в Каньчузі 

А на дільниці й далі панує тиша й спокій. Ніхто не свариться, спостерігачів узагалі немає (а кому вони потрібні?), виборець приходить з частотою одна душа на хвилину. То звідки ж взятися чергам?

«Нічого-нічого, зараз скінчиться служба Божа, й людей набіжить сюди достатньо», – запевняє пані з виборчої комісії. Та й справді, бамкнуло дванадцяту годину, і з костелу навпроти почали виходити люди. І хоча далеко не всі поспішали прямісінько на дільницю, але й тих, хто прийшов виконати свій громадянський обов’язок, вистачило, аби створити гамір. Однак трьох членів комісії цілком вистачає, аби всім виборцям без зволікань видати по чотири бюлетені. Самі виборчі документи зовсім не виглядають так поважно, як в Україні: ні тобі водяних знаків, ні відривання від корінців, ні довжелезних плахт, попри те, що партійне голосування відбувається за відкритими списками. А захочеш забрати бюлетені собі на пам'ять – бери, в Польщі це не вважають злочином. Але приносити їх назад зі собою – це вже карочинно.  

- Місцева влада має якісь можливості вплинути на вибори? – запитую в одного з членів комісії, який вийшов покурити.

- Практично ні. Хоча місцевий війт привозить своїм автом старих людей до дільниці.

- Це заборонено законом?

- Та нібито ні, але ж ви розумієте, за кого вони проголосують. А ще бачили тих пияків, які щойно проголосували? Хто, думаєте, їх напоїв і при цьому пояснив, як  голосувати? Отож бо! 

З виборчих дільниць 

На дільниці було лише дві кабінки без жодних шторок. Порушення? Ні, у Польщі вважають зайвими такі засоби конспірації. Один кволий дідусь з ціпком сів заповняти бюлетень за стіл. Член комісії, для того, щоб забезпечити дідусеві таємницю голосування, поставив перед ним папку-скорозшивач. Теж мені схованка! Стоячи від нього за півтора метра, я чудово бачив усі хрестики, які він поставив біля обраних кандидатур.

Ну, просто рай для фальсифікаторів, тільки бери та зловживай!

А ще в Польщі є інститут повноважних голосувальників. Тобто до людей, які не в силі самі дошкандибати на дільницю, ніхто зі скринькою додому не приходить. Такі люди вповноважують когось, хто й прийде проголосувати за них на дільницю. Можна лише собі уявити, скільки б таких уповноважених з’явилося в Україні, щойно наше виборче законодавство передбачило б створення такої інституції. Ото б закрутилася карусель…

Закон є закон

Але, як запевнив мене виборчий комісар у Жешуві Томаш Смолень, всілякі надзвичайні заходи безпеки є зайвими, вистачає мати досить суворий закон і засоби для пильнування за його дотриманням.

- Чи хтось у Польщі потрапив до в’язниці за виборчі фальсифікації? – питаю в пана комісара.

- За 20 останніх років я не пам’ятаю такого прецеденту.

- А наскільки взагалі напруженими можуть бути локальні вибори?

- Вони завжди менш напружені, ніж парламентські чи тим більше президентські. Виборча активність на них рідко перевищує 40%. 

Сюди стікаються всі дані про голосування у Підкарпатському воєводстві, кожна дільниця обов’язково повинна мати комп’ютер з Інтернетом 

Комісарів, які контролюють хід виборчого процесу, призначає Державна виборча комісія. Це виключно судді, котрі, щоправда, на виборчий період перетворюються в таких собі «прокурорів». Саме до них надходять усі скарги на порушення виборчого права, а вони повинні надзвичайно оперативно реагувати на них.

При виході з дільниці сидить пані, котра займається екзит-полом, що замовив Перший канал публічного телебачення (TVP).

- Скількох виборців Ви маєте опитати?

- Кожного п’ятого.

- І як, люди охоче відповідають на Ваші запитання, відмов не було?

- Ще ніколи за весь довголітній стаж моєї роботи. Люди завжди милі й відкриті до спілкування.

- Хто там бере гору за Вашими підрахунками?

- Побачимо…

Я, проте, встиг підглянути, навпроти якої сили виборці здебільшого ставили свої хрестики: ПіС і Селянська партія (PSL – Polskie Stronnictwo Ludowe) – вибір більш ніж передбачуваний для Підкарпатського воєводства.

Електоральні преференції

Увесь час нашого перебування в Польщі за нами, як батько, опікувався президент Фундації «Wzrastanie», депутат Сейму Ян Бурий. Зрештою, він вже звик до опікунської місії адже його Фундація охопила турботою понад дві тисячі дітей, створивши для них альтернативні дитсадки та будинки дитини. В цих сиротинцях для дітей створено всі умови, аби вони не почували себе відірваними від сім’ї. Чудові кімнати в імпозантному палаці, комп’ютерні класи, майданчики для ігор… 

Депутат Сейму Ян Бурий в одному з  будинків дитини Фундації «Wzrastanie» 

Але зараз мова не про це. Ян Бурий входить до фракції ПіС у парламенті, тож сам Бог велів поговорити з ним про вибори та актуальну політичну ситуацію.

- Окрім Вашої партії вигідні позиції у воєводстві здобуде й Селянська партія. Чи це буде корисно для місцевих мешканців?

- Не надто. У парламенті вони здебільшого відіграють роль маріонеток «Громадянської платформи», дбають більше за свої інтереси, аніж за інтереси селян. Хоча на місцевому рівні дуже часто трапляються й порядні люди з їхнього середовища.

- А чим поганими є представники ГП?

- Вони живуть лише нинішнім днем, не дбають про майбутнє. Зокрема, прийшовши в Польщі до влади,  вони й українську політику занедбали, намагаючись більше сподобатися Москві та Берліну. Гасло «За нашу і вашу свободу» для них уже нічого не значить.

Проте, більшість поляків нині дотримуються іншої думки, про що свідчать результати місцевих виборів, згідно з якими найкращі позиції в органах місцевого самоврядування займуть таки представники ГП. Утім, пана Бурого це не надто засмучує, адже він завжди зі скепсисом ставився до політичних ігор. Перебуваючи у фракції ПіС, він так і не став членом партії. Його більше цікавить практична діяльність на благо громади, передовсім – дітей. А щодо електоральних преференцій, то в Польщі вони змінюються з кожними новими виборами. І жодні адмінресурси тут не стануть на перешкоді опозиції прийти до влади, якщо того забажає громада.