Працювати в «Джерелі» – це щосекунди бути готовим комусь допомогти

У «Джерелі» я працюю уже 10 років. Дізналася про центр від подруги, яка працювала тут психологинею, і дуже захотіла долучитися до команди сама: була готова відгукнутись на будь-яку вакансію. Так почалась моя робота – з позиції асистента. У групі «Квітничок» була дівчина Оленка (зараз вона вже навчається у групі для дорослих). Вона взяла мене за руку і почала водити кімнатою, показувати іграшки, які я маю їй дати, а потім посадила за парту, аби ми гралися. Словом, мене прийняли гостинно, і я відразу відчула, що тут є місце для мене.

За ці 10 років у мене були 2,5 роки перерви у роботі – зважаючи на фінансову ситуацію, була змушена поїхати працювати за кордон. Цей період був для мене дуже важким. Я щодня сумувала за своєю роботою тут. Пригадую, що забирала документи у вихідний день, у «Джерелі» майже нікого не було. Я спускалася пандусом вниз, торкалася до кожного візочка і плакала. Аж до першого поверху.

За роки роботи у «Джерелі» я працювала із трьома групами – у центрі проводять своєрідні ротації, щоб діти не звикали до вихователів і навпаки. Будь-які відчутні зміни даються вихованцям важко, тож для того, щоб вберегти їх від стресу, час від часу ми, вихователі, замінюємо одне одного.

Робочий день у «Джерелі» стартує о 09:00 або об 11:00 (залежить від зміни) і триває 5 годин. Зараз я є вихователькою у групі «Малятко» – працюю з дітками віком від 4 до 10 років.

Під час карантину батьки не можуть заходити у приміщення навчально-реабілітаційного центру, тож кожну дитину зустрічаю на вулиці, саджу у візок та відводжу в групу. Під час сніданку ми багато жартуємо, поки годуємо кожного. Діти дуже люблять сміятися, та й загалом, «Джерело» – це не про сум, цього в житті вистачає. Тут ми оточуємо дітей радістю та позитивом і самі від того стаємо щасливими.

Коли усі діти в настрої – день минає за графіком: сніданок, ранкове привітання, прогулянка, зміна положення, вертикалізація і тематичні заняття. Коли ж малеча в поганому гуморі – потрібно швидко реагувати, кожного забавляти і творити в групі позитивну атмосферу. У групі працює шість спеціалістів: два вихователі, два асистенти та два соціальні працівники.

Кожна дитина потребує особливого підходу, усім потрібна підтримка, розуміння та всеохопна любов. Я вже вивчила характери усіх діток, розумію, як і чим можна кожного забавити та заспокоїти. Наприклад, Ігор, Єва, Артур та Лук’ян дуже тішаться, коли із ними говорять та жартують. Ілля любить різні звуки, найбільша насолода для нього – звук камери на телефоні, він так сміється з цього! А Марічка любить усе – і погратися, і посміятися. Ліда ж і сама може заспокоювати діток, коли хтось плаче: вона ділиться іграшками і каже, що скоро повернеться мама та принесе шоколадку. Така маленька помічниця є у нашій групі.

У цій роботі для мене немає нічого складного у фізичному плані, але інколи дуже хочеться мати чарівну паличку, щоб моментально розуміти, чого зараз хоче дитина і як я можу їй допомогти. Цей процес потребує багатьох зусиль та знань, часом потрібно звернутися до психолога чи фізичного реабілітолога.

Працювати в «Джерелі» означає щосекунди бути готовим комусь допомогти, втішити, заспокоїти, розважити. Потрібно знати особливості та характер кожної дитини, щоб оперативно реагувати на будь-яку ситуацію. Чи це складно? Якщо відчувати в цьому своє покликання – ні, тоді робота перетворюється на задоволення. Діти мене мотивують, і я справді чітко усвідомлюю своє покликання у цій роботі. Навіть під час відпустки ми щодня зідзвонюємося з дітками і працівниками. А влітку три роки тому мені телефонували з «Джерела» і просили допомогти вивезти діток на прогулянку – і я швиденько прибігала сюди, бо живу поруч. І робила це не лише з позиції «треба», а зі щирого «хочу».

Навчально-реабілітаційний центр «Джерело» – це люди, яких об’єднує спільне покликання та шалена любов до дітей. Ви не побачите тут злих чи сумних працівників, адже кожен чітко розуміє свою роль у центрі.

Діяльність «Джерела» є важливою як для дітей з інвалідністю, так і для їхніх батьків. Перші отримують тут соціалізацію, можливість контактувати з однолітками і з працівниками, а батьки – час на перезавантаження та, звісно, можливість працювати. Центр фінансується на 75% з міського бюджету, решту коштів залучають у вигляді благодійних надходжень.

Як допомогти «Джерелу»?

Друзі «Джерела» – це спільнота небайдужих людей, які своїми щомісячними внесками підтримують роботу центру. Кожен щомісячний платіж на будь-яку суму робить великі справи: це ще один відновлений візок для дітей, день роботи реабілітолога, вихователя чи навіть звичайний набір матеріалів для розвитку. Однак саме це зробить вихованців «Джерела» щасливішими, адже благодійність – це не про великі гроші. Долучайтесь і ви – станьте Другом «Джерела»!

Проект «Друзі “Джерела”. Розвиваємо спільноту благодійників» впроваджується за фінансової підтримки благодійного фонду Zagoriy Foundation, який створений у 2015 році Глібом, Катериною та Володимиром Загоріями. Фонд на довготривалій основі підтримує важливі ініціативи та бере участь у заходах, спрямованих на популяризацію благодійної діяльності. Пріоритетним напрямом діяльності Фонду є розвиток культури благодійності. В цьому напрямку Фонд системно впроваджує сталі проекти й окремі активності.