Привітання для ДАІ. Запізніле…

Порушувати правила після введення нових тарифів стали не менше, зокрема їздити у нетверезому стані. Очевидно, ми ще замало відчуваємо відповідальність за свої вчинки та оточуючих. Та й навряд чи навчимося цьому сповна…

Ще школяркою мені довелося пожити кілька тижнів в одній французькій сім'ї на узбережжі Атлантичного океану. Так от, одна з речей, які тоді мене дуже вразили у французах, - це не мегасмачний сир, надмірне споживання устриць чи інші власне французькі «штучки», а їхня культура водіння автомобілів. Вони, чи то їдучи до супермаркету за 15 км від свого житла за продуктами, чи то вивозячи сміття за 400 метрів від дому, завжди пристібалися паском безпеки. Для мене тоді це виглядало смішно. Зараз розумію всю мудрість таких вчинків. Справді, часто люди, які є обережними, цінують своє життя та безпеку, виглядають для нас смішними...

Щоденник - місце для опису переживань та виплеску емоцій. Коли я починала тільки його писати, то робила це виключно через обурення. Зараз мені вже не так хочеться обізвати того водія козлом, просто хотілося б, щоб таких людей взагалі не було на наших дорогах!

14 квітня в Україні відзначають День Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ. Не хотілося б банально іронізувати з цього приводу кажучи, що це «зелена смуга» для п'яних водіїв, але життя часто робить це за нас. Принаймні, це була жорстка іронія! Саме цього дня мені довелося спостерігати шокуючу картину: до ресторану «Супутник», що у Стрийському парку, під'їхала темно-синя Audi A6. Не менш синій, аніж його автомобіль, дядько за кермом ризикував заплатити від 250 до 350 грн штрафу за проїзд «під знак», а також штраф за нанесення збитків загальнодержавному національному Стрийському парку у сумі кількох неоподаткованих мінімумів.

Автомобіль припаркувався біля сходів ресторану. Двері відчинились, і добрих 20 секунд водій намагався вийти з машини. Ще секунд 10 він зачиняв двері і намагався ступити на першу сходинку. Вправо... Вліво... і він таки потрапив у двері ресторану, мало розуміючи, хто він, де він і що він. За хвилин 15-20 дядько вийшов з ресторану. Тримати мобільний телефон та спускатися сходинками для нього виявилося справжнім випробуванням... Попетлявши, таки спустився, якось заліз у авто і рушив... Спостерігати за цією картиною мені довелося з лавочки, розташованої найближче до ресторану. Отож, горе-водій мусів здати назад, щоб розвернутись і поїхати у тому напрямку, звідки приїхав. Після кількох проб він таки завів авто і почав рухатись у мій бік так упевнено, ніби там не було ні мене, ні лавки, ні батьків з дітьми... Спочатку це було смішно - «алкаш за кермом», «цікаво, чи він зможе зрушити з місця», «о, він їздить не так погано, як ходить»...

Та я злякалася не на жарт, коли він загальмував лише за метр від моїх ніг... і поїхав собі вперед. Спочатку я просто обурювалась, мовляв, п'яний козел і наволоч, та про що він взагалі думав. Потім згадую, що якби запам'ятала номер авто, з дядька стягнули б 2550-3400 грн штрафу або ж суд позбавив би його водійських прав на 1-2 роки. Шкода, номера я не запам'ятала...

Цього дня, у професійне свято ДАІшників, у Львівській області затримано та оштрафовано 600 водіїв за порушення правил вуличного руху, зокрема 22 - за водіння автомобіля у нетверезому стані. Це звичний середньостатистичний показник, кажуть у ДАІ.

Може, для когось «звичні» показники мали б бути заспокійливими... Але мені стає моторошно, коли згадую отого «синього» автомобіліста та усміхнених діток, які безтурботно бігали алеями парку...