Про війну, газ і свободу

Президент України сьогодні має вести перемовини з канцлеркою Німеччини, зокрема стосовно будівництва Північного потоку-2. Стратегія перемовин нікому не відома. Що й не дивно. Два тижні нашого спілкування у Брюсселі, Берліні та Вашингтоні засвідчили – за чотири роки війни Україна так і не запропонувала західним партнерам жодної моделі взаємовигідного управління українською газотранспортною системою. Такої моделі українська влада досі просто не напрацювала. Зрештою, як і зовнішньої чи безпекової політики.

Газотранспортна система України є для нас другим і останнім після ядерного арсеналу безпековим щитом. А нарощування видобутку власного газу є рівноцінним нарощуванню озброєння.

За умови побудови Північного потоку-2 будь-які гарантії на транзит газу через Україну є Будапештським меморандумом-2. Якщо Росія побудує газогони з потужністю, достатньою для транспортування газу до Європи в обхід України, то в будь-який момент зможе залишити без газу українців, як це зробила з грузинами у 2008. Жодних важелів впливу на Росію не буде. А без збільшення видобутку власного газу, десь у 2021 ми ризикуємо залишитися у холоді і голоді.

Тому будь-який український посадовець, що висловлює готовність обговорювати гарантії транзиту газу через Україну за умови побудови Північного потоку-2, представляє інтереси Росії, а не України.

Першим за зраду національних інтересів України має відповісти міністр енергетики Ігор Насалик, який власне почав обговорювати гарантії транзиту. Зрадою національних інтересів є також бездіяльність віце-прем'єра Володимира Кістіона, який блокує напрацювання моделі ефективного управління газотранспортною системою так само, як і бездіяльність тимчасового очільника Держгеонадра, який блокує прозоре видання дозволів на видобуток українського газу.

Судно із трубами для будівництва Північного потоку-2 уже в дорозі. У нас зворотній відлік на місяці, а можливо й тижні. Будь-яка влада, що залежатиме від російського газу, зробить нас усіх залежними від Росії.

Оригінал