Інші блоги автора
- Тепер дивимось 28 січ 2016, 20:49
- Стежмо за руками 27 січ 2016, 16:14
- Істерики Захарченка 26 січ 2016, 13:40
Якщо відчинити високі зелені двері у внутрішній двір і лишити їх під прямим кутом до високого зеленого паркану, то між дверима, парканом, гаражем мотоцила "Дніпро-11" і глухою стінкою двох поставлених одна на одну кролячих кліток (у котрих, утім, не було кролів) утворювався закуток, придатний для використання в ролі танкової башти, або рубки бойового корабля, або кабіни корабля космічного - коротше, багатофункціональна така територія. І я там, відповідно, грався.
А в дідуся, вчителя, після травневих свят лишилися кількадесят прапорців, які роздавали старшокласникам махати на демонстрацію. Прапорці були червоні, атласно-лискучі, з золоченим профілем Леніна і бахромою. Нереально шикарні прапорці. То я одного потягнув і встановив нагорі своєї "кабіни", і його було добре видно з вулиці.
Дідусь вийшов на поріг, постояв, подивився і сказав:
- Зніми, мабуть, того прапорця...
Чого б це, щиро здивувався я. Така красива штука.
- Та, - якось ухильно відповів дідусь, - не треба йому там висіти. Сусіди ще скажуть, що старий з глузду з'їхав...
"Старий" - це дідусь про себе, зрозумів я. Більше я не зрозумів нічого. Але - що вдієш! - прапорця таки зняв. Починалося літо 1991 року