Проти закритих виборчих списків!

Непопулярно сьогодні виступати із закликом на захист чинної змішаної виборчої системи. Усі ж бо за Виборчий кодекс з відкритими списками. Проте не у тому випадку, коли парламент поспіхом на пропозицію Президента України спробує за 60 днів до позачергових виборів внести зміни до чинного Закону України «Про вибори народних депутатів України».

Отже, пропоную короткий експрес-аналіз на тему: що буде «меншим злом».

Стартуємо з огляду головних новацій виборчого законодавства, які сьогодні пропонуватимуться, і наслідків, які вони матимуть.

Що можна змінити відносно безболісно?

Прохідний бар’єр – є питанням політичної доцільності, тому ініціативи з пониження його з 5% до 3% є цілком адекватними. Сюди ж слід записувати ідею з відновленням виборчих блоків, котрі раніше існували поруч із партіями як суб’єкти висування кандидатів.

У разі, коли мажоритарна складова залишається, не зовсім доцільно позбавляти позапартійних права на самовисування. До речі, цю позицію чи не найбільше довелося відстоювати у 2015 р., коли Голова Верховної Ради України Володимир Гройсман намагався протиснути виключно партійне походження міських голів. На додачу наголошу, що проект Виборчого кодексу, ухвалений у першому читанні, дозволяє кандидатам самовисуватися (щоправда, гуртом).

Що не можна змінювати?

Ще під час урочистого засідання з нагоди приведення до присяги новообраний Президент хоч і в оригінальний спосіб, проте рекомендував українським парламентарям «затвердити Багатостраждальний Виборчий кодекс і зробити відкриті списки». Тому політично безвідповідально для Президента України порушити сказане ним лише минулого дня і офіційно пропонувати взяти курс на систему закритого партійного представництва. Або на всім відомі закриті списки.

Кодекс належної практики у виборчих справах від Венеційської комісії, каже, що стабільність спеціальних норм виборчого законодавства, які регулюють виборчу систему, потребує захисту, а саму зміну систему голосування не можна робити часто і напередодні (менш як за рік до) виборів. І наскільки праві визнані фахівці виборчого права на чолі з Дж. Букіккіо, коли кажуть, що «навіть коли не стоїть мета свідомого маніпулювання, це створює враження, що зміни (напередодні, менш як за рік до виборів) продиктовані прямими політичними інтересами партії влади».

Для українських парламентарів різних скликань вищевказані рекомендації, схвалені статутними органами Ради Європи, раніше дороговказами не були. Згадайте лише ухвалення востаннє Закону України «Про місцеві вибори». Але ніколи не пізно розпочати!!!

Замість підсумку

Автор блогу й сам виступав із підтримкою змін виборчого законодавства на систему з відкритими списками. Проте з виходом Указу Президента України про розпуск парламенту та заявами команди нового Глави держави щодо змін, котрі пропонуються до Закону України «Про вибори народних депутатів України», це питання, на превеликий жаль, зараз не актуальне.

Отже, якщо Ви поділяєте вищенаписане, пропоную поміркувати таким чином. Є терези. На одній шальці - ненависна чинна система з мажоритарною складовою, а на іншій - закриті списки (що всього за один день замінили собою логіку проекту Виборчого кодексу з відкритими списками).

Якщо більшість народних депутатів обере логіку закритих списків (з незаконним підходом до імперативного мандату – тут просто промовчу), – це буде великою помилкою. Її результатом буде:

• непропорційне високе представництво з печерських пагорбів під куполом майбутньої Ради (взято тут));
• надовго (назавжди???) відкладене питання із Виборчим кодексом у версії з відкритими виборчими списками;
• повний контроль українських олігархів над парламентом.

Сподіваюся, народні депутати не помиляться і зміни, що ведуть до системи із закритими списками, будуть провалені.

Країна піде на дострокові парламентські вибори за чинною виборчою системою із мажоритарною складовою, а сам Парламент продовжить роботу над розглядом Виборчого кодексу.

Вірю у мудрість українського Парламенту!