Систематичність, впливовість і масовість – головні критерії російської пропаганди. Вона з’являється достатньо (читайте: надто) часто, показує впливові обличчя, маніпулює людськими історіями і поширюється на величезну аудиторію. За статистикою від Mediascope за 2021 рік, 64% росіян у віці від 4 років дивляться телевізор кожного дня, бодай 15 хвилин на день.
Щонайменше чверть години споживання телевізора на добу, де розказують, що Росія – найсильніша і найправославніша країна світу, «втарая армія міра», начебто її «вставання з колін» пов’язане із правленням президента, який вже так довго на своєму посту.
Але ж не лише росіяни, які готові жити в бідноті та голоді заради імперських амбіцій царя та його шайки. За два тижні до війни «Детектор медіа» повідомляв, що російське телебачення дивиться трохи менше 5% українців.
Рашистська пропаганда просочується у наш простір, і йдеться не лише про ТБ. Вона проникає у соцмережі, іноді – розмови, лякає і сіє паніку. Гібридна війна. Ось час, у якому ми живемо. Перемогти треба не лише на полі бою, а й на інформаційному.
***
Ще 10 травня українська розвідка повідомила, що Росія змінить свій наратив стосовно війни.
«Маючи чисельні переваги в живій силі та техніці, армія країни-окупанта зазнає від захисників України катастрофічних втрат та поразок. Щоб змінити уявлення росіян про військову «непереможність» та підготувати суспільство до можливої поразки, російським ЗМІ наказали розповідати про російсько-українську війну як про збройне протистояння РФ з усіма країнами Європейського Союзу та НАТО. На думку кремлівських політтехнологів, це применшить ганьбу від програшу більш могутньому противнику», – заявили в ГУР.
А потім все сталося якось швидко і… передбачувано: Фінляндія і Швеція подали офіційні заявки на вступ у НАТО, президент Росії на це «буденно» заявив, що не має проблем із цими країнами.
«Офіційна причина того, що начебто «Росія не проти вступу Фінляндії і Швеції в НАТО» – у РФ до цих країн немає територіальних претензій. Якщо подивитися на реальний розклад подій, то Росії просто немає що поставити на противагу. Всі їхні заяви про те, що «буде нанесений удар у відповідь», «будуть вжиті заходи», показали неспроможність, бо на Росії проблеми з ресурсами на війні в Україні. У них просто немає фізичної можливості протистояти ні НАТО, ні його розширенню. А тому простіше змінити риторику, і заявити, що нібито проблем із розширенням НАТО ніколи не було», – каже журналіст 24 каналу та автор українського блогу «Фарід говорить» Фахрудін Шарафмал.
Теза про «нерозширення НАТО на Сході» зазнав краху.
«Це було в 1990-му році під час зустрічі Горбачова і держсекретаря США Джеймса Бейкера. Зустрічалися вони за кілька місяців після падіння Берлінської стіни і мали обговорити безпекові питання, де Бейкер сказав наступну разу: «Ми розуміємо, що не тільки для СРСР, але й для інших європейських країн потрібні гарантії: якщо США збереже свою присутність в Німеччині в рамках НАТО, ні дюйму теперішньої воєнної юрисдикції НАТО не розповсюдиться на Східному напрямку». Письмових гарантій ніхто не давав. Але пропагандисти перекрутили це і перетворили на головну місію теперішнього президента Росії Владіміра Путіна – не допустити розширення НАТО і вберегти країну від «Гейропи». Цікаво, що про гарантії, які давали нам, коли забрали ядерну зброю, на росії мʼяко замовчують. До 24 лютого 2022 року, відколи почалося повномасштабне вторгнення в Україну, положення Росії та її пропаганди сильно змінилося. Промиті мізки військово-політичного керівництва РФ зіграли визначну роль в тому, що сьогодні все йде не за планом. Більше 32 тисяч російських трупів, а НАТО як би не було, розширяється», – пояснює журналіст Фахрудін Шарафмал.
Тепер Альянс тісно межуватиме з Росією. Однак на інформаційному полі рашистські пропагандисти все ще «воюють» з НАТО. Вони розповідають. що на боці України воюють «найманці», США не просто так постачає чимало зброї – хоче «розвалити Росію». Усі ці наративи справді побутують на російському телебаченні. Однак Росія не воює з Альянсом, лише робить видимість для внутрішнього споживача.
«За весь час президентства Путіна вся російська пропаганда будувалася на тому, що Україна – це "братній народ", а США, НАТО і Європа – це вороги, які хочуть забрати від росії Україну. Відповідно, тому і війна називається не війною, а "спецоперацією", по звільненню України від "нацистських режимів". Росія не може дозволити собі сказати, що вона воює проти України та програє, тому зачіпаються за кожну зброю, яку нам дали, за кожне навчання, яке нам провели, акцентуючи увагу на тому, що саме США і Європа дають нам найбільше зброї, затягуючи цю війну. Неможливість проведення «спецоперації» в короткі терміни, як Путін запланував собі зі самого початку, призвело до того, що тепер російські пропагандисти верещать про війну "з НАТО і усім світом", виправдовуючи свою неспроможність окупувати Україну. Крім того, вони використовують дуже розмиті поняття, як "денацифікація", "демілітаризація", "освобождєніє" для того, щоби не вводити самих росіян у стан шоку – вони бояться слова "війна". І підтримують "спецоперацію" до того моменту, поки вона не переросте у війну і не торкнеться їх особисто», – розповідає Фахрудін Шарафмал. І додає: «У росіян завжди побутував наратив: війна – це страшно; вона означає мобілізацію, "Росія ніколи не починає війни", а тамтешнє населення розуміє, що війна завжди про великі втрати. Тому пропагандисти не вживають цього слова, заміняючи його "спецоперацією". І це поки що дозволяє їм приховувати реальні втрати їхньої окупаційної армії в Україні».
Росія має усвідомити, що «не воює з НАТО», запевняє радник голови ОП Михайло Подоляк.
У коментарі «Настоящее время» він пояснив: «Який інструмент ми можемо застосувати, коли ти кажеш: "Дивіться, хлопці, ось прямий ефір, ось ваші злочини, ось ваша поведінка, ось ваш спосіб ведення війни – ось це все лежить на столі, давайте обговоримо це. Ось же конкретика, це не вигадки, ми не займаємося пропагандою, у нас відкрита країна, ми дозволили всім прийти, і все це бачать. Скажіть, будь ласка, як ви хочете, щоб ми це обговорили?". А вони повісили собі цю ідіотську георгіївську стрічку сюди і починають знову розповідати про якихось нацистів, нацистські батальйони, біолабораторії – це все божевільне якесь пекло, в якому вони живуть. І який, окрім сили, стосовно них у розмові можливий ще аргумент? Тобто, окрім зброї на сьогоднішній день, на жаль, немає аргументів, так вийшло».
«Божевільне пекло» та пропаганда все ще циркулюють на російському телебаченні, переконують росіян у неправдивій інформації, змушують вірити, що проти Росії – увесь світ (майже). Вони хочуть «великой победы», крові, і не завжди тому, що їх переконали.
Саме тому Україна вже майже 4 (!) місяці повномасштабної війни просить у союзників більше, більше і більше зброї. Цей ворог розуміє лише силу.
Ми використовуємо