Що насправді зображено на щитах левів з Цвинтаря Орлят

Цвинтар Орлят, що є частиною музею-заповідника «Личаківський цвинтар», останніми днями чимраз частіше потрапляє у кримінальну хроніку Львова. На некрополі-меморіалі коїться провокація за провокацією, які, своєю чергою, розпалюють бурхливу реакцію в соціальних мережах, у органах місцевого самоврядування, у пресі, у політикумі. Досить часто ці провокації стосуються скульптур левів зі щитами.

У дискусіях навколо цвинтарних левів доволі часто доводилося читати (чути), що мовляв їх вже хоча б тому треба прибрати геть, бо на їхніх щитах містяться провокативні зображення й написи. На одному – елемент тодішнього варіанту герба Львова з написом Zawsze wierny («Завжди вірний»), на другому – герб Польщі з написом Tobie Polsko («Тобі Польще»).

Свого часу я написав розлогу статтю про інцидент зі встановленням левів на Цвинтарі Орлят, тобто їхнього повернення на своє місце після півстолітніх мандрів. Коротко нагадаю нашим читачам «левову одіссею».

Отже 1934 року по обидва боки вхідної арки до Цвинтар Орлят на великих кубах були встановлені дві могутні скульптури левів (вагою близько шести тонн) роботи скульптора Юзефа Стажинського. Леви тримали в лапах щити, на яких дійсно містилися наведені вище зображення й написи.

Пригадаймо теж, хто похований на Цвинтарі Орлят? Багато хто вважає, що там поховані виключно ті поляки, що під час бойових дій у Львові в листопаді 1918 року відбивали місто в українців і котрих, власне, називали «Орлятами Львівськими» (Orlęta Lwowskie). Це не зовсім відповідає істині. Власне «Орлят» там не більше третини. Більшість похованих – це жертви польсько-большевицької війни, у якій пліч-о-пліч з поляками проти навали зі сходу воювали й українці. Вже у мирний міжвоєнний час там ховали також ветеранів воєн 1914-1921 року, котрі померли вже згодом від ран. Останні поховання здійснено у вересні 1939 року, коли львів’яни боронили місто від армій Гітлера і Сталіна.

Окрім того, як з’ясували деякі львівські дослідники, у квітні 1919 року на цвинтар було перенесено поховання з двору Львівської Політехніки. Там, як відомо, у листопаді 1918 року проходили запеклі бої між українськими та польськими ополченцями. І коли відбувалося перепоховання, то переносили тіла всіх полеглих, незалежно від того, хто по якому боці воював.

Не варто також забувати, що на некрополі були поховані пілоти-добровольці зі США та військові радники з французької місії, котрі перебували в складі польських військ.

Тепер пригадаймо, коли ті леви зникли з кладовища й куди. Це сталося в радянські часи. Фактично нищення Цвинтаря Орлят, як меморіалу, котрий не вписувався в радянські канони, розпочалося зразу ж після завершення Другої світової війни й встановлення комуністичної влади у Львові. Утім, щоб не провокувати сильного обурення в сусідній Польській Народній Республіці, нові господарі міста вирішили руйнувати кладовище поступово. Спершу було знищено пам'ятники французьким і американським військовикам. 1956 року до Польщі вивезли центральний надгробок «Могили невідомого солдата». У серпні 1971 року було знищено могили і зруйновано колонаду за допомогою танків та будівельної техніки. Вціліли лише пілони, фундамент яких виявився занадто міцним.

Кам'яних левів з-під тріумфальної арки зняли 1967 року. У радянської влади Львова не було якогось більш-менш чіткого плану, що ж з тими левами робити. Розбити їх на друзки не наважилися навіть комуністи. Тому було вирішено використати символи міста для утвердження в ньому нового львівського радянського міфу.

Насамперед зі щитів левів збили попередні зображення й написи. Відтак там з’явилися радянізовані герби Львова зі серпом та молотом на чільному місці.

дного з левів спершу встановили на вулиці Дзержинського (тепер вул. Вітовського) поблизу тодішньої будівлі КДБ. Через кілька років його перевезли на трасу Львів-Нестерів (тепер Жовква). Згодом лева повернули до Львова і встановили на подвір’ї виробничого об’єднання «Прикарпатпромарматура». Але й там лев не прижився. Передостаннім місцем його дислокації став Геотехнічний інститут на вул. Перфецького, 21.

Другого лева відразу ж з Личакова перенесли на місце, де він простояв майже півстоліття – на узбіччя траси Львів–Винники. Там він і руйнувався потроху від часу, негоди і рук (ніг) місцевих вандалів.

Вигнання комуністів з львівських органів влади незначно вплинули на життя левів. З обох щитів лише було збито радянську символіку, тобто серп і молот (на одному з щитів – лише частково, що видно на фото), залишивши лише герби Львова.

А поки що обидва леви залишаються під дерев’яними шабатурами. Вважалося, що в такому закритому вигляді вони не провокуватимуть гарячих голів на зухвалі дії. Хоча, як ми вже знаємо, ці дерев’яні ширми нічим не допомогли, радше навпаки. Але відкривати левів поки не поспішають, навіть попри те, що на їхніх щитах вже не має ні польських гербів і написів, ні радянських символів. Нині обидва леви тримають щити з гербами Львова, зрештою вони й самі є визнаними символами міста.