Сім'я одеситів з патріотичних міркувань переїхала до Львова

Ціла сім’я одеситів покинула рідне місто, щоб жити у Львові. Так кардинально змінили своє життя чоловік, дружина та троє дітей. І все задля того, аби жити в україномовному патріотичному середовищі. Перевезли сюди і свій родинний бізнес.

Подружжя шиє спорядження для військових. Це хобі, яке стало професією, адже жоден із них не є професійним кравцем. Шити спорядження почали ще задовго до війни. І воно було спершу туристичне ‒ для підлітків, яких водили у гори. Шили і для своїх трьох дітей.

«Ми почали цим займатися ще в 2008 році і весь цей час розробляли моделі, отримували досвід. Потім, коли війна почалася, в нас вже був якийсь такий інтелектуальний капітал виробів», ‒ розповідає співвласник бізнесу Станіслав Дема.

Дружина Станіслава Надія ‒ його права рука. Переїзд з Одеси їй дався найважче.

«Найбільше переїхати хотіли діти і чоловік. Я хотіла менше за всіх, бо мені насправді дуже подобається Одеса, це ‒ моє місто. Але я сказала так: якщо моїй сім'ї так буде краще, то треба переїжджати. Я вже знаходжу тут багато переваг. Я бачу, що тут значно краще, ніж в Одесі», ‒ додала дружина Станіслава Деми Надія.

Діти, каже Надія, в захопленні навіть від львівської погоди. Вони ж з чоловіком радіють, що тут оточення відповідає їхнім внутрішнім патріотичним переконанням, а мислення більш європейське. Це те, чого їм бракувало в Одесі.

«Мені дуже важливо, що у Львові люди розмовляють українською мовою, бо я зовсім не вмію говорити українською, і це така велика проблема. Я надіюсь, що мої діти будуть тут рости і будуть чути мову. В нас, в Одесі, ти ніде не почуєш української мови, там не розуміють зовсім, навіщо це потрібно, там складно все це», ‒ розповідає Надія.

«Це відчувається таке, настрій такий «Одеса ‒ російське місто» і все таке. Є люди, в яких вдома відверто висить прапор Росії. Це ‒ реальність», ‒ додає Станіслав.

У Львові сім'я Демів лише місяць і намагається запустити практично наново свій бізнес. Наразі мають лише одного працівника. Бізнес- партнером став єдиний львівський товариш подружжя ‒ військовий волонтер Богдан Масляк.

«Познайомились ми фактично під час війни, коли займалися пошуком спорядження для хлопців на Сході. Люди професійно ставляться до своєї роботи і дуже професійна продукція, вона перевірена вже війною і часом», ‒ розповів Богдан Масляк, військовий волонтер, голова ГО «Допоможи фронту».

У підприємців є ще дуже багато ідей не лише воєнного спрямування, а й цивільного. Але зараз шукають для себе підмогу ‒ щонайменше ще одного кравця.

«Перевагу віддаємо, звичайно, людям, які пожертвували здоров'ям і часом заради нас ‒ це атовці, волонтери також», ‒ додав Богдан Масляк.

Коли виробництво запустять, то покличуть на роботу більше людей. Велике підприємство ‒ це мрія Надії та Станіслава.