Скоромовка від Чубая

Несподіване відкриття – знаний з дитинства віршик «Ти куди мандруєш, кицю», як виявилося, належить перу Грицька Чубая. Таке відкриттям під час презентації книжки віршів для дітей «Скоромовка не для вовка», яка відбулася наприкінці грудня у Львові, обернулося справжнім здивуванням. Поет, який був в опалі в режиму, вірші якого видавалися більше «самвидавом» або ж закордоном, як виявилося, був відомий мені з дитинства оцим дитячим кумедним віршиком про неймовірну «дружбу» киці та мишки.

Не менше вразили й інші вірші з дитячої збірочки, яка вийшла у світ з-понад тридцятирічним «запізненням». Адже чудові вірші-забавлянки і маленькі поетичні шедеври поет складав ще для своїх дітей, які тепер, ставши дорослими, і взялися до їх видання.

Чубай-поет, відомий із його поем, із пісень, які виспівав на його слова Тарас Чубай і «Плач Єремії», органічно поєднується з Чубаєм-дитячим поетом. Деякі образи з його «дорослої» поезії, як наголошувалося під час презентації і як видно, коли з читацьким задоволенням згортаєш книжку, «перетікають» у дитячі вірші, як от образ річки, яка не знає, куди їй текти у темряві, або окунь, який швиденько бере шматочок місяця до рота та й пливе попереду води - дорогу річці освітлює... І стає зрозумілим, що коли поет - справжній, дійсно вартісний, то немає абсолютно жодного значення, для кого він пише - для дорослих чи для дітей.

Не менш зворушливі поетичні рядки про перший сніг, який раптом з-за плечей підкрався і долоньками білими очі мені затулив, чи ось такий маленький поетичний шедевр:

Стежка

Вранці стежка поміж снігів чорніє -

Ну зовсім як безлисте дерево.

Але пройдуть Оленка з Васильком

до школи -

І виростають на дереві-стежці

Листочки слідів

Григорій Чубай дарує дітям цілий поетичний світ: він не раз сумовито-ліричний, а іноді - ніби з хвацькою усмішкою-кепкуванням над Тіком і Таком, - двома впертими хлопчаками, що роблять усе навпаки; чи про Мартина, який розглядаючи хмарини, іде зі школи п'ять (!) годин; чи над равликом, який загубив свою хатку і цілих 40 днів її шукав, після чого вирішив, що завше - де б не зібрався йти, туди ж і хатку краще з собою понести.

Чубай створює цілий макросвіт живих істот: ну як можна оповісти, що сниться мурашці, хто б подумав, що вороні треба букваря, аби вчити читати вороненят? Хто б вирішив, як поетові Петрик і Мар'янка, подарувати їжачкові свій іграшковий самоскид, аби йому було неважко возити врожай. Поет бачить у великому мале і в малому - велике, і в цьому велика вартість цієї збірки дитячих поезій, яку дуже гарно проілюструвала молода київська художниця Ольга Гаврилова. Особливо ж серед її ілюстрацій сподобалася чудова панна-хмаринка з ось такого несподіваного вірша:

Хмарка йшла на іменини

До сестрички, до хмарини.

В подарунок дощ несла

Й ненароком розлила.

Не менш цікавим вийшло в художниці барвисте дерево, яке лікував дятел, і чудова ілюстрація до вже зацитованого вірша про стежку чи про перший сніг, викликає симпатію і вовк зі скоромовки не про вовка, який не сіроманець, а весело-рудий із дуже розгублено-замисленими очима, і літаюча попід хмарами на гойдалці дівчинка на  звороті обкладинки - як на мене, знаковий малюнок, який уособлює саме дитинство - пору радості і мрій.

Книжку можна порекомендувати  усім  - і дорослим, і малим вона сподобається, а тим, хто любить і цінує творчість Чубая вона буде справжнім подарунком-відкриттям.

Чубай Грицько. Скоромовка не для вовка. - К.: Грані-Т, 2008.