Спеціальне число «Критики» про 20 років свободи Польщі презентували у Львові

16 вересня у Львові пройшла презентація спеціального числа часопису «Критика» – «Польща, двадцятиліття свободи». Випуск присвячено змінам, що відбулись у політичному, інтелектуальному та культурному житті Польщі впродовж останнього двадцятиліття.

Як розповів відповідальний редактор видавництва «Критика» Андрій Мокроусов, випуск цього числа часопису – це була спільна ідея часопису «Критика» та Посольства Польщі. Профінансували цей номер спільно Посольство з фондом «Відродження».

«Минулого-позаминулого року нам здавалося, що ми дивимось на польський досвід унезалежнення, який треба наслідувати. Здавалось, що у нас не все так добре, не все так швидко відбувається», – зазначив Андрій Мокроусов.

Потім, з його слів, відбулися вибори, які принесли для когось раптову, для когось очікувану, а для когось бажану зміну ситуації. І ми, за його словами, дивимося на це так, ніби «ми на потойбічній стороні, з якої немає виходу».

«Як би не сприймали цей досвід в самій Польщі, з того берега, на якому залишаємось ми, все виглядає так, ніби оце вдалий досвід (польський, – ZAXID.NET ), а ось цей – невдалий (український, – ZAXID.NET )», – сказав Мокроусов.

Він наголосив, що польський досвід подолання тоталітаризму є дуже важливий.

«Критика» розпочалась як проект, який завжди одним оком дивився в бік Гедройця і його культури, він був взірцем інтелектуального опору, вивільненого, ідеологічно і стилістичного розмаїтого. У його колі робили те, що дає змогу зараз говорити про це 20-ліття. У нас такого не було, не було Гедройця. Може, тому говоримо так про це зі свого берега ностальгійно-безнадійно», – зауважив Мокроусов.

Водночас він наголосив, що польсько-українське порозуміння, на щастя, сьогодні є фактом доконаним. «Цим питанням зараз мають займатися історики, бо для широкого загалу це «а як могло бути інакше?!», – зауважив він.

Своєю чергою, представниця Польського інституту у Києві Анна Лазар так сказала про спеціальне число «Критики»: «Ту немає нічого випадкового, щодо тем».

Розповідаючи про співупорядників цього числа часопису – професора Олю Гнатюк (Польська академія наук) та доктора Боґумілу Бердиховську, Анна Лазар зауважила: «Я з Польщі. В Польщі була студенткою Олі Гнатюк та Богуміли Бердиховської. Це жінки, які формували образ України для мене. Це була зовсім інша Україна, аніж нам, студентам української філології, намагалися подати, подати на манер радянський».

Отож, до часопису увійшли матеріали таких акторів, як історик ідеї, керівник кафедри історії польської інтелігенції і Інституту історії Польської академії наук Єжи Єдліцький, філософ, історик ідеї та релігії, есеїст, письменник, професор Берклі і Оксфорда Лєшек Колаковський, польський поет, есеїст, редактор літературного часопису «Topos» Тадеуш Домбровський, політолог-русист, совєтолог, професор Високої школи бізнесу – Національного університету ім. Льюїса у Новому Сончі Влодзімєж Марціняк, професор Інституту соціології Варшавського університету і Університету Варнії та Мазур Іренеуш Кшемінський, письменник-публіцист, політв’язень, віце-ректор Українського Католицького Університету Мирослав Маринович, професор Варшавського університету та Високої школи бізнесу і управління ім. Козмінського Марцін Куля, громадський активіст, перекладач, публіцист, головний редактор сайту «Західної аналітичної групи» Андрій Павлишин, публіцист, громадський діяч, професор політичних наук, президент Фундації ім. Стефана Баторія Алєксандер Смоляр, соціолог, історик ідеї, професор Варшавського університету та Високої школи соціальної психології Павел Спєвак, історик, професор Гуманітарної академії ім. Гештора у Пултуську Гжегож Мокита, літературознавець, есеїст, професор Університету імені Адама Міцкевича в Познані Богуслав Бакула, мистецтвознавець, історик культури, арт-критик Пьотр Косєвський.