Стартував проект «Пошуки дому» у повоєнному Львові

Центр міської історії Центрально-Східної Європи разом з Центром Європейських досліджень (Лунд, Швеція) та у співпраці з музеєм «Територія терору» розпочинає дослідницький проект «Пошуки дому» у повоєнному Львові. Досвід Підзамче, 1944-1960».

Як повідомили ZAXID.NET організатори, мета проекту – висвітлити одну з найважливіших сторінок історії сучасного Львова – перетворення польського прикордонного міста Lwowта німецького окупованого міста  Lembergна радянський український Львів. Травматичний та суперечливий досвід радикальної трансформації міста новою владою буде представлено у історіях різних людей, що розпочали своє нове повоєнне життя у львівському районі Підзамче.

На основі зібраних матеріалів Центр міської історії підготує тематичну виставку, відкриття якої заплановане на жовтень 2012 року.

Дослідження проводиться в рамках програми «Історична майстерня Європа», фінансується німецьким Федеральним фондом «Пам’ять, відповідальність, майбутнє» та координується Інститутом прикладної історії у Франкфурті на Одрі та Європейським університетом Віадріна.

«В роки війни населення Львова радикально змінилося – тисячі людей залишили місто, тисячі були знищені, багато також, навпаки, прибули з інших міст та регіонів. Незворотні наслідки принесла німецька окупаційна політика, зокрема, план «остаточного вирішення єврейського питання» який означав масове вбивство євреїв у Львові, другої за чисельністю після поляків етнічної групи у місті. Як і в інших країнах Європи «чистки населення» продовжувалася і після війни – у формі масових депортацій та переселень. Одним з основних у побудові «післявоєнних» національних держав став принцип етнічної однорідності населення. У радикальних формах таку політику здійснював Радянський Союз. Результатом «упорядкування» його західних кордонів стали депортації сотень тисяч поляків, українців, білорусів, литовців, латвійців та естонців. Приєднання та «радянізацію» нових західних територій мали забезпечувати перевірені та досвідчені кадри із «старих» територій радянської держави у кордонах до 1939 року», – зазначено в повідомленні.

Сьогодні, коли ідеологізація історії Східної/Західної Європи в контексті «холодної війни» змінилася «боротьбою пам’ятей», практично всі теми українського минулого знову набули політичного «заряду». «Включення Львова та Галичини у склад радянської України – одна з таких «гарячих» та суперечливих тем, які по різному сприймаються як в Україні, так і поза її межами. Пошуки пост-радянської ідентичності українських громадян залежать від відповідей на принципові історичні питання. Зокрема, і такі: чим є завершення Другої світової війни для Львова – окупацією чи визволенням? Початком відбудови чи продовженням занепаду, який розпочався війною? І на рівні щоденного життя: Як мешканці повоєнного Львова надавали сенсу тому, що вони опинилися у цьому місті і це місто опинилося у радянській державі?», – зазначають організатори.

Відтак, аби уникнути політизації історичного досвіду та розуміння змін на рівні досвіду окремих людей, дослідження зосереджується на темі, яка об’єднує усіх «нових» мешканців повоєнного Львова – обживання, «одомашнення» міського простору. Адже, незалежно від того, які ці події пам’ятають сьогодні, тогочасні львів’яни переймалися насамперед конкретними повсякденними питаннями – як знайти житло, як його облаштувати, як перетворити його на дім?

«Район Підзамче є особливо цікавим для дослідження. Саме тут в роки війни відбулися травматичні події Голокосту, що спричинило величезну розірваність між старими та новими мешканцями. Згодом, саме тут зосередилося будівництво зразкового радянського індустріального району. Умовно проект зосереджується на кількох групах повоєнних поселенців, типових для Підзамче: демобілізованих солдатах, робітниках заводів – переселенцях з сіл, етнічних українцях, переселених з Польщі», – йдеться у повідомленні.

Отож проект ставить метою «схопити» досвід повоєнної трансформації одного з районів Львова на перетині ідеології та побуту, людського та політичного, старого та нового, пам’ятання та забування. Планується опитати людей, які оселялися у Львові в повоєнний час – з 1944 по 1960 рр. Також, історії «підзамчан» та контекст, в якому вони жили, вивчатимуться на архівних матеріалах. Окрема частина проекту – відновлення ключових наративів «радянізації» Львова на основі аналізу тогочасних путівників, кінохронік, пропагандистських брошур. Результати проекту будуть презентовані на публічних семінарах, у наукових статтях та у формі тематичної виставки.