Страшний дідисько нам не друг

У ранніх кельтів кровожерний дух, Великий Старець Півночі, ходив по землі, збираючи у величезну торбу пожертви. Його візит не віщував нічого доброго. Після нього в хатах залишалися самі лише закрижанілі людські тіла.

Хоч скільки б не точилося суперечок, який календар «кращий» і «правильніший» (так і проситься до слова - кошерніший:) - юліанський чи григоріанський - офіційно-календарний Новий Рік починається 1 січня і нема на те ради. А як ради нема, і подія, хоч як крути, має ознаки, хоч й ефемерного, але початку, то люди її святкуватимуть. Людям подобається «починати життя з понеділка».

Католики - з чистою совістю і спокійним серцем продовжуватимуть празникувати Різдвяні свята. Православним укупі з греко-католиками пощастило менше. Одні стримано вип'ють келих сухого винця й заїдять грибами чи морепродуктами. А найбільш ревні взагалі зігнорують це свято, смиренно постуючи у засмаку свята Різдва Христового.

Хоча переважна більшість українців (і на це теж поки що не видно ради) 31 грудня трепетно чекатимуть дванадцятої години ночі, щоб підняти золотаво-бульбашкове шампано (бажано «Советское», бо святкових звичок позбуватися складно), і далі, за вивіреним сценарієм, бадьоро говітимуть без посту, щоб зрештою гепнутись писком у любий серцю салат «Олів'є», чи в безтямному піднесенні гайнуть запускати палені петарди китайського виробництва. Про наслідки святкування українці дізнаються після офіційних вихідних із кримінальної хроніки. А змучені корпоративним нарзаном травматологи і щелепно-лицьові хірурги - в перший же ранок Нового року.

З новим етапом, країно!

Західнякам добре. Святий Миколайко завжди клав подарунки їхнім діточкам під подушку чи у чобіток майже за два тижні до Нового року. На східних та південних теренах України діти не так давно дізналися про існування цього щедрого благодійника і поволі до нього звикають. Діти нині розумні й прагматичні. Вони швидко просікають, що подарунки їм підсовують батьки. Але просікають також і те, що Миколай - це таки справжній святий, що колись жив серед людей. А дід Мороз - якесь ярмаркове опудало з червоним носом і часто-густо неестетичним перегаром.

Особисто я в дитинстві завжди сумнівалася в існуванні бородатого діда з торбою подарунків. Якимись занадто непереконливими макаронними виробами батьки обвішували мені, малій, вуха, щоб можна було беззастережно гарантувати високу якість борошна, що з нього ліпилися ті щипані галушки.

Борошно те було всуціль совєцьким, хоч збиралося з різних міфологій.  Цікаво, що святкувати навколо прикрашеної ялинки совєцька влада дозволила лише в 30-х роках минулого століття. До того вона виховувала діточок імперії такими віршиками: «Только тот, кто друг попов, Елку праздновать готов. Мы с тобой враги попам, Рождества не надо нам!» Але зрештою влада просікла, що свято можна зробити корисним для ідеології.

У наших північних сусідів традицію прикрашати ялинку запровадив великий модник і вигадник Петро I. Щоправда, після його смерті традиція занепала, і напередодні Різдва ялинку прикрашали лише в кабаках. А що таких закладів у Росії не бракувало, то невдовзі кабаки почали в народі називати «йолкамі», а п'янчуг - «йолкіними», що народило багацько ідіом, актуальних досі. Як от «йолку поднять» (попиячити) чи «ідті под йолку» (себто - в кабак).

Щоб вгамувати ностальгію однієї частини своїх мешканці за Різдвом, а іншої частини - за питомо російською «ялинковою» традицією, влада дозволила прикрашати ялинки. Але святкувати не на Різдво, а 1 січня. Розпочали виробництво правильних ялинкових прикрас, на яких замість Віфлеємської восьмикутної звізди малювали «крємльовскую пятіугольную», а замість янголів - портрети Лєніна та Сталіна (свят, свят, свят). Ну а Дід Мороз офіційно почав супроводжувати вивернуте навспак свято 1935 року. Вочевидь, товаріщ Сталін начитався ранньої кельтської міфології і бородатий дідисько припав йому до душі.

У ранніх кельтів кровожерний дух, Великий Старець Півночі, ходив по землі, збираючи у величезну торбу пожертви. Його візит не віщував нічого доброго. Після нього в хатах залишалися самі лише закрижанілі людські тіла. Щоб убезпечити себе від біди, люди віддавали безжальному дідиськові в жертву юну незайманку (прототип Снігурки?) Її прив'язували до ялини. Чим іще «прикрашали» ту ялинку, я навіть не хочу перед святами казати.

Та й у давньому російському, невідцензурованому совєцькими ідеологами фольклорі страшнючий дідисько Мороз завжди уособлював суцільне зло. Цим дідиськом і дурили наших батьків, нас, а дехто й досі дурить дітей.

На цій оптимістичній ноті бажаю гарно відзначити Новий рік Вам, шановні! А тим, хто вперто дотримується Юліанського календаря - гідно підготуватися до Різдва Христового. І щоб усе було до ладу. І щоб не плуталось грішне з праведним. І щоб Вашу ялинку прикрашала Віфлеємська зірка або ж зворушливий Золотий павучок  із казки Івана Малковича. Нехай Вас обдаровує Миколай шостого грудня, і дев'ятнадцятого, і двадцять п'ятого, а також першого та сьомого січня - завжди, коли буде Його на те ласка, а Ви - будете чемні.