«Свірж-2009»: любов за гроші

«Ми готувалися до цього фестивалю два роки. Ми планували зробити його найбільшим в Україні. Два мільйони гривень вкладено у цей фестиваль. Однак через те, що прибуло мало людей і ми не зібрали достатньо коштів, виникли серйозні проблеми». Такі слова у другий день Фестивалю культури народів світу (1 серпня) почули всі, хто попри чутки про зірваний фест, залишилися у селищі Свірж Перемишлянського району на Львівщині. Причини, чому фестиваль «Свірж-2009» пройшов не повноцінно, пояснювала організатор фестивалю, директор продюсерського центру "Габрі" Арміне Габріелян.

«Свірж-2009»: повна імпровізація

Напередодні на прес-конференції у Львові у конференц-залі ZAXID.NET вона також називала цифри. За її словами, в Україні складно спрогнозувати кількість осіб, які можуть зібратися на фестиваль, але організатори розраховують на 30-40 тисяч. Сподівання не справдились. На фестиваль, який, до речі, проходив вперше, було придбано лише 5 тисяч квитків.

Насправді ж людей було набагато більше. Просто не всі заплатили. Спрацювала українська винахідливість. У суботу під сценою зустріла знайомих, які вихвалялись, що охорони недостатньо і їм вдалося пролізти через огорожу, не заплативши за вхід.

Як тільки у суботу представник компанії "ArtMax Engineering" Богдан Дзюнько заявив, що через непроплату сцени буде демонтовано (їх було три - головна, рокова та фолкова), організатори зняли охоронців і під фолксцену, яку все ж таки залишили, ринула безбілетна публіка. Тобто насправді на фесті було близько 10 тисяч відвідувачів, однак половина з них - безплатно.

Однак навіть 10 тисяч проданих квитків не змогли б врятувати фест. Звуковикам організатори заплатили лише 10% від обіцяного. Артистів повідомили: ви можете виступати на волонтерських засадах. А для простих смертних зробили дешевшим (здається, на 2 грн) пиво. Отакий собі опіум для народу.

Популярні українські виконавці без гонорарів виступати відмовились. Як наголосив зі сцени лідер гурту „Mad Heads XL", не варто ображатися на тих музикантів, які не можуть безплатно вийти на сцену. Та ніхто б і не тримав на них зла, якби не знаття, що, наприклад, Олег Скрипка, який мав бути на фесті, суботній вечір проводив в одному із львівських ресторанів за чаркою мед-горілки. Хтось, можливо, колись повірив у гучні заяви музикантів під час концертів на зразок «Ми вас любимо», «Ви найкраща публіка»? А насправді вся ця любов за гроші.

Та все ж музиканти не винні. З тих, хто залишився і отримав порцію подяки від глядачів, були здебільшого неукраїнські колективи (якщо не враховувати „Mad Heads XL" та менш відомі українські гурти). Більше години тривав виступ молдовського гурту "Zdob si Zdub", виступили італійці "Figli di madre ignota". Також потішив глядачів Енвер Ізмайлов. Розпочинаючи виступ, музиканти щоразу наголошували, що грають не за гроші, а заради людей, які зібрались. Представник молдовського гурту навіть заявив, що вже давно треба скасувати гроші, нафту та золото, бо від них у світі лише проблеми.

А їх було чимало і на фестивалі. Італійцям просто зі сцени викрали сумку, в якій були документи, зокрема паспорт. Охороні, мабуть, теж не заплатили, тому за особистими речами ніхто не пильнував.

Загалом на сцені панувала невимушена атмосфера. Музиканти щоразу дякували звуковикам, які залишили їм бодай одну сцену для виступу. Періодично на сцені з'являлися глядачі, які заблукали. Повна імпровізація.

Були проблеми і з ночівлею музикантів. Приміром, організатори скеровували їх у готель у Львові, а на рецепції повідомляли, що за номери не заплачено, і розводили руками.

Таким був другий день фестивалю, перший пройшов без ексцесів (виступила навіть обіцяна Ніно Катамадзе), а третій просто не відбувся.

Тут не культура, тут управління культурою

Організатори фестивалю «Свірж-2009» неодноразово заявляли, що зібрані кошти підуть на реставрацію місцевого замку. Саме так пояснювали, чому фест проходить у Свіржі. Здається, благородні наміри організаторів - популяризувати Свіржський замок - були зрозумілі для всіх, окрім адміністрації цієї пам'ятки архітектури. У другий день фестивалю у замок можна було потрапити. Звісно, не всім. Працівник, який згодом виявився заступником директора, впускав туди кого хотів і як хотів. Хтось просив, хтось домовлявся, запихаючи руку у кишеню. Прозвучало повідомлення, що замок буде відкрито з 13.00 по 15.00 другого серпня, у неділю.  

Оскільки у неділю фесту вже не було, мешканці наметового містечка помандрували до замку. Фортецю довелося брати штурмом. Той самий заступник директора пояснив, що не має наміру стояти тут і туристів впускати. Люди просили, аргументували кожен по-своєму, хтось наголошував, що у Свірж з трирічною дитиною заради замку приїхали на один день, хтось намагався вразити надпрацьовитого заступника директора тим, що приїхали здалеку. Одеса, Луганськ, Київ..., - називали люди міста, звідки примандрували, однак відповідь була однією для всіх: «Не працює, закрито, бо закрито». Згодом старанний охоронець фортеці написав на коліні, що замок закрито з 14 год.

Закиди на зразок "але вчора ви казали, що працюватиме до 15 години" теж не допомагали. Вчора то було вчора, а нині - то є нині, - ділився своєю правдою заступник директора. На нього також не впливали ні прохання журналістів, ні дзвінки із РДА та ЛОДА. «Дзвоніть собі скільки хочете і куди хочете, я 5 років зарплату не отримую, тому сам вирішую, кого і коли впускати», - видавав на-гора впертий пан. На пораду туристів йти працювати у колгосп гоноровий дядько відповів: «А хай мені спершу заяву на звільнення підпишуть». Приблизно годину тривали переговори. Туристи, розкидаючись направо та наліво нецензурними словами, знизували плечима, розвертались та йшли.

Залишилися найстійкіші. Хотілось культури, а натрапили на управління культурою, - жартували ми поміж собою. Фест не відбувся, бо не так управляли, до замку не потрапили, бо складський начальник у цій країні нікому не підпорядковується.

Та поки ми розмірковували, чи можна потрапити до замку, пролізши крізь одну із шпарин, гоноровий дядько-начальник передумав. Гордо підійшов до воріт замку, відчинив їх навстіж і пішов собі, сказав, що у нас є півгодини. Стільки часу на оглядини цього замку не потрібно... Нема на що дивитись. Тут, де справді потрібне управління культурою, збереження пам'ятки архітектури, віяло пусткою. Кімнати, які колись спробували переробити під номери для проживання, чорніють та руйнуються. Хотілось якнайшвидше покинути те, що свого часу змайструвала, а згодом знищила людська рука. Так ми і зробили.