«Так, нам уже бракує лікарів»

Сьогодні місцева влада оголосила у Львові новий локдаун, який триватиме щонайменше 10 днів. Закриваються всі ресторани, торгово-розважальні центри, всі школи. Перукарні і спортзали працюватимуть лише за попереднім записом. В принципі, повторюється ситуація річної давності – хоча зараз ситуація з темпами поширення коронавірусу значно гірша. Як житиме Львів в умовах нового локдауну – розпитаємо безпосередньо у мера міста Андрія Садового. Вітаю вас.

Дай, Боже, здоров’я. Доброго дня.

Отже, оце оголошення локдауну означає, що ситуація зовсім критична?

Ми не хочемо довести до біди, і тому прийняли рішення, яке, на нашу думку, врятує життя дуже багатьох людей.

Ми маємо резерв ліжок. Але що ми спостерігаємо? Буквально три-чотири-п’ять місяців тому, якщо ми мали, наприклад, сто позитивних ПЛР-ів в день, то ми чітко знали, що орієнтовно 2%, тобто двоє людей будуть госпіталізовані. Сьогодні на сто ПЛР-ів десять людей, тобто 10% потребують госпіталізації. Ви це можете прослідкувати за останні дні: там 500–600 позитивних ПЛР-ів – 50–60 людей ідуть на госпіталізацію. І вірус стає в п’ять разів жорсткішим і в п’ять разів активніше він розповсюджується.

Тому наше завдання зараз – розбити оцей ланцюг і дати можливість медичній системі ввійти в цей новий час нової реальності.

Тобто ви кажете, що цей новий локдаун оголошений на випередження? Але раніше і міністр Степанов, і голова ЛОДА Козицький критикували вас за те, що треба було раніше запроваджувати цей локдаун.

Ну, можна говорити, що «а давайте півроку тому щось ми ще мали зробити». Ми не є в червоній зоні, в нас не є сьогодні показники для того, щоби ввійти в цю зону, яка чітко має регламентацію постановою Кабінету Міністрів. Але коли ти спілкуєшся з медиками, коли ти приїжджаєш на Топольну, бачиш реальний стан, у 8-му лікарню – то розумієш, що якщо ти не приймеш рішення сьогодні, то завтра буде складніша ситуація.

Я очікую, що подібне рішення має прийняти і обласна комісія. Тому що буде виглядати трошки дивно, коли ми в межах Львівської об’єднаної громади приймаємо рішення, а через дорогу Пустомитівський район – і там заклади будуть працювати.

Ну так.

Особливо мене бентежать суботи, неділі, банкети, забави.

А якщо так, то будуть якісь блокпости стояти?

Дивіться, я проговорив з головою обласної адміністрації [Максимом Козицьким]. Вони в п’ятницю зранку повинні скликати комісію по надзвичайних ситуаціях, там буде мій перший заступник Андрій Москаленко. І я переконаний, що вони це рішення мають акцептувати. Так само, як область має збільшити кількість нових ліжок – і така можливість є, наприклад, по Винниках.

І сьогодні, користуючись нагодою, я звертаюся до терапевтів, які готові були би за контрактом попрацювати у Винниках за нормальну винагороду: нам треба сьогодні 17 терапевтів.

А у Винниках бракує лікарів? Там же великий госпіталь.

Так, там бракує лікарів, щоб ви розуміли. Тому що не питання створити 100–200 нових ліжок – вони ж мають бути забезпечені медичним персоналом. Коли ми зараз додатково відкриваємо 700 ліжок, ми переорієнтовуємо ситуацію в медицині, щоби кожен хворий, який поступає, мав якісний медичний огляд і супровід.

Ми буквально кілька днів тому рахували – оця динаміка, коли все більше людей госпіталізують і, відповідно, заповнюються ліжка. Так виглядає (по наших підрахунках, якщо я помиляюся – виправте), що цього запасу існуючого ліжок у Львові вистачить буквально на три-чотири тижні – це за умови збереження цих темпів. Якщо будуть пришвидшені – це ще швидше закінчиться.

Ви мудро порахували все це – це є правда. Тому ми і відкриваємо нові ліжка (нові відділення фактично) і ми обмежуємо пересування людей – тобто мінімізуємо фізичні контакти, щоби пішов спад.

Я вчора мав розмову з мером Чернівців, вони вже знаходяться третій тиждень у червоній зоні, говорю: «Як у вас ситуація?» Говорить: «Наразі рівна». Тобто росту немає. Але говорить, що дивна ситуація, наприклад, є в Румунії, де набагато жорсткіші обмеження діють, а там іде ріст...

Розумієте, оцей новий вірус (англійський так званий) – це як куля, яка має зміщений центр: невідомо, де він вражає і як вражає. Тому краще перестрахуватися. І що мені приємно – рішення, яке ми прийняли на комісії, воно акцептується більшістю людей, які працюють у бізнесі. Тому що сьогодні дуже багато власників, керівників компаній, дуже багато працівників просто хворіють – хто вдома, а хто вже в лікарні.

Просто ці додаткові 700 ліжок – все одно при існуючих темпах це ще плюс 20 днів. Якийсь «план Б» є на випадок, якщо підуть лавиноподібно хворі і треба буде госпіталізувати?

Звичайно, що є. Ми маємо достатньо велику медичну базу і можемо її переналаштовувати. Але це також не може бути безмежно. Як пішли країни Європейського Союзу? Вони збільшують темпи вакцинації – і ми бачимо: чим більше людей отримують вакцини, тим кращою є динаміка по захворюваності, вона падає.

А от у Львові хто відповідає взагалі за вакцинацію? Тому що в нас низькі достатньо темпи.

Це є державна політика. Просто вакцин не є багато. Ми отримали на Львівську область 41 тисячу [доз] вакцини – це, фактично, можна вакцинувати 20 тисяч людей, дві дози треба дати.

Я розумію. Але це тільки обласна влада цим займається? У Львові міська влада має якийсь стосунок до цього?

Дивіться, ми маємо десять бригад. Це є бригади, які сформовані на базі наших лікарів з наших поліклінік – і вони займаються вакцинацією. Але, на мою думку, не зовсім логічні протоколи. Наприклад, приїжджають в лікарню і роблять вакцинацію для тих лікарів, які працюють із ковідними. Поруч відділення – а їм не можна робити вакцинацію, бо вони не працюють. Так сьогодні невідомо, хто з ким працює: сьогодні ти хворий – завтра не хворий.

Тому я би, наприклад, давав би можливість вакцинувати всіх лікарів, потім всіх працівників освіти і працівників комунальної сфери – це ті, які забезпечують життєдіяльність міста. І тоді хоча би місто може нормально жити. І паралельно оці протоколи – люди, старші 70-80 років. Але для цього потрібно мати достатню кількість вакцин. Тому що якщо сьогодні вакцинувати медиків, освітян і комунальників, то тих 20 тисяч доз по дві – все, більше нема.

Я розумію. Місто саме не може закупити ці вакцини?

Ні. Вакцини купує виключно держава, жорсткий контроль на державному рівні. Деякі міста анонсували, що вони будуть це робити – але нікому з того нічого не вийшло.

Чи є випадки у Львові відмови медиків від вакцинації? Ми знаємо, що в Україні такі випадки достатньо численні.

Не те, щоби відмови… Деякі говорять: «А я нещодавно перехворів – можливо, мені непотрібно», а дехто є у відпустці. Тобто немає такого руху, що «я – проти». Більшість лікарів беруть щеплення нормально й інших також заохочують.

Просто я так зрозумів, що є якісь залишки вакцини, якими тепер зібралися вакцинувати лідерів громадської думки, публічних осіб…

Я би взагалі окремо це робив – і не залишками, а системно. Тому що оцей принцип «тому даємо, тому не даємо»… Людина має бажання, є вакцини – давайте, вакцинуємо, буде більше промо. Тому що сьогодні треба дати промо-компанію, що ця вакцина є корисною.

Мало хто знає, але уряд Індії чи індійські компанії не мають впливу на саму формулу вакцини.

Це зрозуміло, це завод.

Це формула Оксфордського університету. А завод, який виробляє ці вакцини… Виявляється, що 65% усіх щеплень світу для дітей – власне ті вакцини робляться на заводі, де виробляється і та вакцина, яка сьогодні приїхала до Львова. Бо з точки зору безпеки… Я думаю, якщо вона сертифікована і всі країни Європейського Союзу нею користуються, то тут не мало би бути якихось проблем.

Якщо говорити про вакцинацію публічних осіб, ви – найбільш публічна особа в нашому місті. Ви чому не вакцинувалися?

Я ще не мав такої нагоди. От Катерина моя [дружина] записалася, вона молодша.

Просто я звернув увагу, що голова ЛОДА вакцинувався, колишній голова облради теж.

Він не хворів. Розумієте, хто не хворів – той в першу чергу вакцинується. Я перехворів на ковід у грудні, в мене ще є антитіла. Можливо, краще ця доза врятує когось іншого. А за місяць-другий – однозначно піду вакцинуюся.

Хотів би ще уточнити по умовах цього карантину: що буде з громадським транспортом у Львові?

Наразі він працює. Прохання для всіх – масковий жорсткий режим і сидячі місця.

Це хтось буде контролювати?

Слухайте, це ми з вами повинні контролювати. Тому що ми не поставимо працівника поліції в кожен автобус чи в кожен тролейбус.

Хоча б на кінцевих зупинках.

Ми обмежили навчальний процес: молодші класи з п’ятниці на канікулах, старші – онлайн. Тому вже потоки зменшуються. Закрили театри, музеї, кінотеатри. І в громадському транспорті буде набагато більше вільних місць. Але треба просто бути мудрими: якщо ти бачиш, що є багато людей, то подумай, чи варто туди заходити. Бо ще раз наголошую: сьогоднішній штам вірусу є дуже і дуже небезпечним.

Рік тому це все виглядало просто страшно: машини з гучномовцями, вулиці мили. Цього разу щось таке буде чи це вже спокійніше?

А вже просто немає такої уваги. Машини їздять, озвучення йде, миється транспорт, миються зупинки. Просто це вже не є якесь ноу-хау. Раніше, коли ми перші у Львові…

Тобто зараз знову запустили машини?

Звичайно.

Ну, не було гучномовців.

Звичайно. І зараз рекламна кампанія піде відповідна. Просто тоді борди – це була новинка, приклад Львова йшов на цілу Україну. Сьогодні це вже є стандарт.

Як працюватимуть органи влади, ті ж ЦНАПи, ЛКП?

Максимальна дистанція, робота через Zoom.

Але будуть працювати?

Ну, наразі ми ЦНАПи не закривали. Ми даємо такі певні чіткі правила: одна людина заходить, з нею спілкуються, інші стоять чекають. То саме стосується, наприклад, ринків – їх ми також поки що не закривали. Відповідальність керівників і директорів за порядок. Якщо будемо бачити порушення – просто закриємо той чи інший ринок.

Міська рада також працює, але ми обмежили повністю прихід людей ззовні. Будь-які наради – через Zoom. Ви ж повинні розуміти, що ми всі – живі люди. Навіть от сесію [міськради] маємо 25 числа, і багато депутатів питали – буде сесія чи ні? Я кажу: слухайте, якщо сесію не провести, ми грошей не виділимо. Не буде грошей – буде більше біди. Тому треба просто бути обережним. Маска – у мене вона вже, бачите, як атрибут одягу. І нема ради на то.

Чому дитсадки не закрили? Минулого разу закривали – цього разу ні.

Ні, ми дитсадків не закривали – вони завжди працювали, тому що це маленькі діти.

Тоді, коли повний локдаун був минулого березня, то нічого не працювало.

Ми і так сьогоднішнє рішення прийняли достатньо жорстке. Я думаю, що воно має дати свій ефект. Ну, можна взагалі піти все закрити, ввести комендантську годину, щоби люди виходили на вулиці тільки для того, щоби купити продукти – як це є у багатьох країнах світу.

Ще раз наголошую: цей вірус є непрогнозований. І нам треба просто навчитися жити в умовах цього вірусу, максимально тримаючи дистанцію – оце нас буде рятувати. А масові заборони… Слухайте, українці – вони ж цікаві: чим більше заборон, тим більше є спокус їх порушити. Має бути тут, всередині, готовність до цих обмежень.

Про розгортання нових шпиталів ви згадували: оголошено, що ще п’ять поліклінік буде. Як з цим рухається справа? Бо вже з’явилися свідчення, і в деяких медіа пишуть, що поліклініка на Мазепи, колектив – проти, не хочуть, щоби там була ковідна лікарня. Як із цим?

А ви знаєте, цікава ситуація: коли людина не перехворіла або коли вона не є в лікарні – вона зовсім по-іншому дивиться на цей світ. Наприклад, вчора передзвонив головному лікареві один із власників великої будівельної компанії, який хворий зараз на ковід, і каже: «Слухайте, у мене там є приміщення, 1200 метрів. Якщо треба для медичних потреб – забирайте безоплатно, віддаю на пів року в оренду». Він би в житті раніше такої пропозиції не зробив.

Тому ті ж самі працівники поліклінік повинні розуміти, що завтра чи вони, чи їхні рідні, друзі будуть потребувати госпіталізації – і банально треба буде їх покласти. Ми не можемо допустити такої ситуації, коли просто не буде де.

Але ситуація з поліклінікою на Мазепи на моїй пам’яті вже вдруге повторюється. Бо ще минулого року – здається, восени – там можна було відкрити, міська влада хотіла, але втрутилися політики, колектив став стіною, і мерія тоді відкликала цю пропозицію. А там би вже могла бути лікарня.

Так, ви праві. Тому що політики заробляли на цьому свої дивіденди перед виборами. Ми знайшли альтернативні варіанти.

Сьогодні треба розглядати і Мазепи, по якій, до речі, ми прийняли всі управлінські рішення – і вже до кінця тижня там можуть заходити будівельники, почати роботу: треба розводку робити для кисню, ми там будемо ставити окрему кисневу станцію. Плюс ви розумієте – є поруч за 50 метрів реанімація Топольної.

Тобто це ще справа в реанімації має бути?

Звичайно. Це приміщення якнайкраще підходить. Також ми виселяємо фактично Медичний коледж із Лікарні швидкої допомоги – і там ще можна буде розмістити порядку 150 ліжок. Також ми звертаємося до Медичного університету, щоб вони максимально звільнили всі приміщення, які мають в оренді в Лікарні швидкої допомоги. Тому що сьогодні кожен кабінет може бути задіяний для розміщення хворих – такий непростий час.

Ви вже згадали про одного з бізнесменів – до речі, прізвища не назвете?

Він сам його, напевно, назве.

Просто цікаво. Бо власне минулої весни реакція бізнесу була доволі активна – всі допомагали, давали гроші. Як зараз? Цей приклад ви згадали дуже позитивний. Можливо, ще є?

Дуже багато помагають.

Чим? Грошима чи отак приміщеннями?

Грошей ми ні в кого не беремо принципово. Як правило, купують обладнання, устаткування. Наприклад, завтра буде у Львові представник великої турецької кампанії, яка допомогла нам із закупівлею кисневих концентраторів. І я з ним ще раз буду говорити про ще нову велику партію. Ми беремо у виробника напряму без посередників.

Бізнес помагав і помагає – але, як правило, це наш львівський бізнес. З іншим міст – ні. Оці, що у нас тут працюють…

Це зрозуміло – в інших містах є свої лікарні.

Ви праві, ви праві. Тобто надіятися на транснаціональні компанії сьогодні не приходиться – свій до свого по своє.

Можливо, мерії варто популяризувати цих благодійників? Бо у нас великий бізнес має, як правило, негативний імідж, що це бариги, заробітчани. А якщо помагають, то якось таємно. Чому? Бо це ж як із вакцинацією – це приклад.

Я можу озвучити назви багатьох компаній: це компанія Ензим, це компанія SoftServe, це будівельні компанії: і РІЕЛ, і компанія «Авалон», це компанія «Наше місто», це компанія [Володимира] Артимовича, компанія [Володимира] Зубика будівельна. Це насправді сотні компаній.

Забудовники переважно, так? І трошки ІТ.

Забудовники помагали з ремонтами і з купівлею обладнання – і зараз, до речі, далі допомагають. Я не маю прикладу, коли би ми зверталися до когось, і хтось би відмовився, розумієте? Кожен помагає в міру можливостей. Хтось купляє обладнання вартістю 20 тисяч, хтось купляє обладнання вартістю 20 тисяч доларів.

Ми без бізнесу не змогли б облаштувати наші лікарні. На сьогоднішній день це кардинально дві картинки: яка була рік тому і яка сьогодні по заповненістю технікою, обладнанням. Ну, і навченими людьми – що також важливо, бо без людей ти нічого не зробиш.

Ці обмеження діятимуть 10 днів. Як часто ви плануєте моніторити ситуацію, чи буде його продовження…

Кожного дня. Кожного дня засідає штаб. Кожного дня ми аналізуємо ситуацію за добу – спілкуємося з медиками, як перебіг ситуації з хворобою, чи може є якісь неординарні ситуації. І ви бачите – кожного дня в нас є рішення комісії по надзвичайних ситуаціях.

Якщо ми будемо бачити, наприклад, на суботу або на неділю, що деякі заклади порушують карантинні обмеження чи деякі ринки – тоді будемо приймати рішення про їхнє закриття, про серйозне штрафування. Тут якраз є повний консенсус і міста, і поліції, і державних структур, і самого бізнесу. Усі розуміють, що нам треба вижити у цій непростій ситуації.

Останнє питання – ви згадали про співпрацю з областю, щоби оголосити карантин на всій території області. Але є ще, наприклад, Укрзалізниця, аеропорти – як, у нас будуть зупинятися потяги? Можна буде їхати потягом чи полетіти?

Ну, наразі в нас і вокзал працює, і летовище працює – але дотримуючись усіх карантинних обмежень. Навіть коли ми були у червоній зоні, то летовища не закривали.

Зрозуміло, дякую, наш час вичерпався. Нагадаю, що сьогодні у студії ZAXID.NET LIVE був мер Львова Андрій Садовий.