Топ-5 книжок від Богдани Матіяш

Богдана Матіяш, 31 рік. Поетка, перекладачка. Серед улюблених авторів – Астрід Ліндґрен, Міхаель Енде, Еріх Кестнер, Алан Мілн, Екзюпері й Селінджер, Чеслав Мілош і Олег Лишега (все, що він говорить, звучить як добра поезія), Тарас Прохасько і Василь Герасим’юк, о. Ян Твардовський і св. Франциск, Клайв Льюїс із його чудесними «Хроніками Нарнії», Жуль Верн, Ярослав Грицак і Лєшек Колаковський.

Дуже люблю читати життя святих, якісь їхні повчання. Часто перечитую «Древній патерик», історії єгипетських та інших монахів, різні добрі книжки, з якими можна трохи працювати над собою. А ще люблю всілякі ботанічні атласи, мапи зоряного неба й географічні мапи (зокрема й давні, бо цікаво, яким колись було уявлення про світ).

А цей перелік із п’яти книжок – це ті, до яких справді постійно повертаюся...

АСТРІД ЛІНДҐРЕН «ПЕППІ ДОВГАПАНЧОХА» ТА «БРАТИ ЛЕВ’ЯЧЕ СЕРЦЕ».

З дитинства дуже люблю ці обидві книжки і дотепер щороку їх перечитую, бо вони добрі й мудрі. Із першою надовго – може, й назавжди – залишаєшся дитиною; а в другій пізнаєш добру внутрішню зрілість, яка приходить до людини незалежно від віку.

ДЖЕРОМ ДЕЙВІД СЕЛІНДЖЕР ОПОВІДАННЯ «ФРЕННІ».

Також дуже люблю повість «Над прірвою в житі», але оповідання «Френні» значно дужче. Пригадую, як воно мене вразило, коли прочитала його вперше... Назвала би його текстом про добровільний вибір бути малим, а може, й ніким; про немарнославність і про Ісусову молитву. Та й узагалі про різні людські вибори – і кожен, навіть найменший із них – такий важливий.

«РОЗПОВІДІ ПРОЧАНИНА СВОЄМУ ДУХОВНОМУ ОТЦЕВІ»

Це твір невідомого російського автора середини ХІХ століття, звичайного селянина, який, почувши слова апостола Павла «Моліться повсякчасно», запитує себе, що вони означають, і вирушає в світ, щоб їх навчитися. Дуже мудра і добра книжка про внутрішню молитву. В ній також згадано іншу добру книжку, важливу для автора оповіді, «Добротолюбіє». Її також можна всім нам порадити на довге-довге читання.

СВЯТА ТЕРЕЗА ВІД ДИТЯТИ ІСУС «ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ДУШІ, НЕЮ САМОЮ НАПИСАНА».

Авторка цієї книжки – монахиня, звана малою Терезою, наймолодший Вчитель Церкви. Її життя було дуже просте. Вона не робила ані подвигів, ані якихось визначних вчинків. Але своїм коротким життям показала, що святість – не у визначних вчинках, а в малих щоденних ділах любові. Була простою і малою в тому, як жила, і книжка виразно це показує.

АНТУАН ДЕ СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ «МАЛЕНЬКИЙ ПРИНЦ».

Це справді одна з найулюбленіших книжок.  Дуже проста. Дуже добра. Про речі, які найкраще бачить серце і які дуже хочеться берегти. А його книжка «Цитадель» може бути добрим «дорослим» її продовженням.