Торгівля комунальним майном: щоб не продешевити

Приватизація комунального майна була однією з найбільш забюрократизованих і тривалих процедур. Багато років поспіль у Львові підприємці ставили вимогу спростити її для покращення бізнес-клімату.

 На цей крок депутати Львівської міської ради пішли у грудні 2009 року. Тоді для охочих придбати комунальні приміщення відпала потреба проходити затвердження відповідного рішення двома сесіями міськради. Відтоді й до останнього часу діяла процедура, що на сесії депутати голосували лише за виставлення конкретного об’єкта на приватизацію, і вже не виносили на затвердження на окремій сесії ціни продажу об’єкта, що «економило» для підприємців кілька місяців.

Вперед до старого

Проте змінилася сама Львівська міська рада. Змінилися й підходи. Так, 20 липня 2011 року на сесії Львівської міської ради депутати прийняли ухвалу про внесення змін у Програму приватизації майна комунальної власності, щоб по суті повернути процедуру, коли остаточне затвердження ціни продажу комунального майна відбувається на сесії міської ради. Мотивували цей крок тим, що намагаються зробити процедуру відчуження майна міської громади більш публічною.

«Внесені у Програму уточнення передбачають затвердження ціни об’єкта приватизації та її обговорення з депутатським корпусом міськради. Дотепер оцінювали майно незалежні експерти та рецензували в управлінні комунальної власності, процедура мала закритий характер. Фракція Всеукраїнського об’єднання «Свобода» ініціювала внесення змін, які дозволять депутатам спільно з громадськістю висловити свою думку щодо вартості того чи іншого об’єкта комунальної власності. Вважаю, що ця ухвала є кроком вперед до більшої відкритості процесу приватизації», – пояснював голова постійної депутатської комісії комунального майна та власності ЛМР, свободівець Роман Плахтій.

На тому ж стояв секретар Львівської міської ради, «свободівець» Василь Павлюк. Під час обговорення питання на сесії він зазначав: «Ми говоримо про політичний аспект цієї справи. Дуже часто у ЗМІ звучать репліки «не за те продали», «не за те віддали», вживають слово «дерибан». Я думаю, що це дуже неприємно усім присутнім, не залежно від фракції, коли звинувачують у тому, чого ви не робите. Ми це робимо для того, щоб громада і ЗМІ знали більше, щоб було публічніше, відкритіше. Тому така ухвала була підготовлена».

Попри закон

Та ще до голосування з цього питання начальник юридичного управління Львівської міської ради Гелена Пайонкевич повідомила, що наміри депутатів не відповідають вимогам законодавства. «Юридичне управління має підстави вважати, що цей проект ухвали у випадку його підтримання буде таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. За законом «Про місцеве самоврядування», лише рада приймає рішення про умови і спосіб приватизації комунального майна. Однак не треба забувати про ч.2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи місцевого самоврядування діють у спосіб, встановлений законом. Тут наголошую на слові «спосіб», – прокоментувала вона. - Спосіб визначення ціни при приватизації об’єктів комунальної власності є визначений в законі «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Спосіб визначення ціни, відповідно до цього закону, є один – за експертною оцінкою, виконаною незалежним ліцензованим експертом. На мою думку, нема потреби в додаткових рішеннях ради з цього приводу, вони не відповідатимуть закону».

Поряд із цим вона наголосила, що «експерт, який проводить оцінку комунального майна, несе кримінальну відповідальність за свій підпис на експертній оцінці». Від себе додамо, що керівник управління комунального майна, як посадова особа, теж несе юридичну відповідальність за рецензування згадуваних оцінок комунального майна.

Підприємці зачекають?

Що ж до тих, кого безпосередньо стосуватиметься це рішення на практиці, Г.Пайонкевич зазначила: «Органи місцевого самоврядування надають мешканцям міста адміністративні послуги. Процедура приватизації також є адміністративною послугою. На жаль, так склалася ситуація, що послуга з приватизації комунального майна є найдовшою. Вона триває близько 9 місяців. У випадку прийняття зазначеної ухвали, на мою думку, це подовжить процедуру отримання договору купівлі-продажу на 3-4 місяці».

Варто зазначити, що депутати у питанні зміни процедури не були одноголосними. Зокрема депутат від УНП Володимир Гірняк прокоментував: «Спершу я сприйняв проект цієї ухвали нормально, бо виглядало, що це сприятиме прозорості прийняття рішень щодо відчуження комунального майна, але після того, як я проаналізував нормативну базу, порадився з юристами, які мають досвід у цій сфері, дійшов висновку, що проект цієї ухвали не зовсім відповідає чинному законодавству. Те, що говорить Гелена Казимирівна, відповідає дійсності, тобто ухвала у разі прийняття може бути опротестована прокурором. Більше того, навіть якщо ми будемо затверджувати ціну, це не буде законно».

Депутат від НУ Сергій Бащук навів аргумент, чому не варто повертатися до старої процедури: «Раніше у Львові уже діяла процедура приватизації комунального майна, відповідно до якої, спершу ухвалою сесії міської ради затверджувалося дозвіл на приватизацію об’єкта, а другою ухвалою потім затверджувалася ціна. Все було нормально, якби не одне «але»: підприємства, яким депутати не затвердили оцінки, бо вважали її занизькою, подавали в суд, і суд на законних підставах приймав рішення зобов’язати управління комунального майна та власності укласти договір купівлі-продажу із підприємцем з ціною, представленою ним. Тоді об’єкти викуповували за ціною експертної оцінки, не зважаючи на те, що вона не влаштовувала депутатів ради». Депутат навів приклади: «Готель «Незалежність» був проданий за 5 млн грн, хоча рада, здається, хотіла 15 млн грн. Аналогічна ситуація була з готелем «Львів», готелем «Київ».

Право на інформацію

Припустімо, що депутати ЛМР 20 липня хотіли прийняти згадувані зміни, щоб краще інформувати громаду про розпорядження комунальним майном, але порядок представлення такої інформації є визначений законом. Так, громадяни та суб’єкти підприємницької діяльності можуть ознайомитися з усіма процедурами щодо приватизації комунального майна на сайті Львівської міської ради. Зазначимо, що за потреби варто ознайомитися із ухвалою ЛМР № 2453 від 05.03.2009 «Про затвердження Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2009-2010 роки» зі змінами і доповненнями.

Щодо цін, за якими продається комунальне майно, як повідомив ZAXID.NET начальник відділу реформування власності управління комунальної власності ЛМР Юрій Сидор, згідно з вимогами закону «Про малу приватизацію», орган приватизації, публікуючи оголошення про аукціон чи конкурс на продаж комунального об’єкту, вказує і стартову ціну. Це об’єктивно необхідно, адже претенденти повинні знати, за скільки продається об’єкт. Також, за цим законом, інформація про остаточну ціну та переможця конкурсу або аукціону публікується у інформаційних бюлетенях органів приватизації, якщо вони є, або у місцевій пресі після укладення договору купівлі-продажу, і це також обов’язково. Тим часом, якщо приватизація проводиться шляхом викупу, то повинна з’явитися інформація про те, що об’єкт приватизується, але ціну продажу вказувати не обов’язково. «Подається інформація про те, що об’єкт придбала юридична або фізична особа, і не має вимоги вказувати повне найменування покупця», - зазначив Ю.Сидор. Це виглядає логічним, адже викуповувати комунальні об’єкти можуть сумлінні орендарі чи користувачі, які справно платили оренду, не лише не нищили комунального майна, але й робили в ньому ремонти, покращення. Якщо ж сторонню особу цікавить, за скільки викуповується комунальний об’єкт, орендарем або наймачем якого вона не є, то можна зробити інформаційний запит, скористатися законом «Про доступ до публічної інформації».

Між двома законами

У роботі ради були різні періоди: коли затвердження ціни продажу комунального майна покладалося на профільну депутатську комісії, коли це робили на засіданнях сесії ради і коли це доручалося управлінню комунальної власності, – розповів ZAXID.NET Ю.Сидор. Він зазначив, що є певна невідповідність між законами щодо приватизації та «Про місцеве самоврядування». «За законом «Про малу приватизацію», «Про приватизацію державного майна», який також регулює відносини щодо відчуження комунальної власності, записано, що ціну затверджує орган приватизації. У нас органом приватизації є управління комунальної власності ЛМР, – прокоментував він. - Тим часом, згідно зі ст. 26 закону «Про місцеве самоврядування», доцільність приватизації, її порядок і умови визначає відповідна рада. Оскільки ціна є однією з умов, напевне, депутати виходили саме з цієї норми, намагаючись змінити процедуру».

А як у сусідів?

З огляду на колізійність процедури цікаво було довідатися про практику затвердження ціни продажу комунального майна в сусідніх містах.

Голова постійної комісії з питань комунального майна та приватизації Луцької міської ради, бютівець Олександр Пилипович висловив свою позицію ZAXID.NET: «Те, що депутати хочуть бачити оцінку, - нормально. Це благі наміри, але, на жаль, вони не відповідають закону. За законом, лише експерт, що має відповідну ліцензію, має право оцінювати майно, на сесії депутати робити це не мають права. Тому абсолютно правильно, що голова міської ради ветував цю ухвалу». Депутат із Луцька додав: «Якщо на думку влади подана оцінка є необ’єктивною, то є лише один вихід, – щоб ця оцінка не була підписана начальником відділу майна, і міським головою. Для цього вони й працюють на своїх посадах, отримують заробітну плату. Саме начальник управління майна має за цим слідкувати. Якщо оцінка завищена чи занижена, він може змусити її переглянути».

Голова комісії з питань контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, «свободівець» Олег Напора повідомив ZAXID.NET: «Згідно із законом, а у нас (це ще прийнято у положенні про депутатську комісію) є норма, що передбачає розгляд і затвердження ціни на засіданні депутатської комісії з приватизації комунального майна. Комісія може схвалити чи не схвалити ціну, і оскільки це колегіальний орган, то в принципі хоча б частково передає настрої депутатського корпусу. Міська рада має право у положенні про комісії прописати такі повноваження. У нас це зроблено, щоб не не виникало підозр в корупції. А на сесії такі питання розглядати, як на мене, недоцільно, це забирає багато часу і все одно не буде якісно. Оцінку має проводити спеціаліст – ліцензований оцінювач, вимоги законодавства до оцінки є високими».

Голова постійної депутатської комісії комунального майна та власності ЛМР Роман Плахтій повідомив ZAXID.NET, що, як і в Тернопільській міській раді, у Львівській міській раді серед повноважень постійної комісії з питань комунального майна є пункт про ознайомлення з проведеною оцінкою. Р.Плахтій зазначив, що це на практиці – чиста формальність.

За його словами, чинна процедура визначення ціни об’єктів, які приватизуються, не влаштовувала депутатів, тому що у них недостатньо впливу на цей процес. Вони намагалися її змінити, щоб мати право висловлювати свою позицію, як представники громади. «Ми, депутати, могли б погодитися з оцінкою або не погодитися. Чому продавати за ціну, з якою ми не погоджуємося, це ж майно громади? Якщо сесія депутатів висловить негативне ставлення щодо тих чи інших оцінок певних об’єктів, я не думаю, що начальник управління, не зважаючи на думку сесії, укладе договір купівлі-продажу і продасть цей об’єкт», - сказав Р. Плахтій.

Можна й так, але за гроші

Цікаво, що досягнути мети, - зробити затвердження ціни продажу комунального майна більш публічним, а разом із цим знайти запобіжники, щоб воно не продавалося «задешево» можна, не виходячи за межі чинного законодавства.

Так, якщо представники депутатської комісії комунального майна та власності після навіть «суто формального» ознайомлення з оцінкою того чи іншого об’єкта, відчувають занепокоєння, що вона далека від ринкової, то можуть про це повідомити всю раду під час сесії, на якій, до слова, завжди присутні представники чи не всіх місцевих ЗМІ.

А щоб бути стовідсотково впевненим в адекватності ціни продажу того чи іншого комунального об’єкта, варто проводити попередню оцінку об’єктів, як це роблять у Львівській обласній раді. Рекомендували вчиняти так під час сесії 20 липня і депутат В.Гірняк, і депутат С.Бащук. Зокрема Бащук прокоментував ZAXID.NET: «Коли надходить заявка на приватизацію, ми, як власник майна, можемо замовити у незалежних експертів оцінку цього майна. Після того, як буде експертний висновок, в ухвалі, яка дає дозвіл на приватизацію, можемо зазначати, що ціна продажу має бути не нижчою, ніж та, яку нам дали експерти. Так ми не вийдемо за рамки закону і зможемо застерегтися від того, щоб майно продавалося «в темну» без відомої ціни продажу».

Такої ж позиції дотримується і депутат від «ПОРИ» Петро Адамик, який уже другу каденцію ради поспіль є членом згадуваної депутатської комісії комунального майна і власності: «Щоб не переживати чи дешево, чи дорого ми продаємо, я вважаю, що було б правильно, щоб ми доручили управлінню комунальної власності тоді, коли ми готуємо на сесію рішення про приватизацію давати попередню ціну. І повірте, після цього, будь-який свідомий експерт ніколи не оцінить дешевше чи дорожче на 10% від того, що є попередньою оцінкою. Не проблема закласти кошти на це у бюджеті. Ми їх все одно платимо, просто треба платити наперед. Це не є великі кошти. При бажанні чиновників Львівської міської ради і депутатського корпусу, зміни до бюджету можна організувати впродовж двох тижнів».

Загалом же цей депутат також притримується думки, що депутати не мають затверджувати ціни продажу комунальних об’єктів. «Пропонували процедуру, що спершу ми голосуємо за те, що продаємо, а потім голосуємо за ціну. Це не правильно. Ми не маємо голосувати за ціну, за ціну все-таки мають відповідати експерти. Вважаю, виконавчі органи влади мають взяти на себе організацію процесу оцінки майна і подальшої приватизації, а депутати міської ради виражають політичну волю. Не є депутат експертом у сфері нерухомості, – прокоментував П.Адамик. - Розумію, може, комусь хочеться, бо всі ми розбираємося в політиці, у футболі, хтось ще хоче показати, що розуміється в нерухомості, але це справа експертів. Воля громади в рішенні депутатів висловлюється тим, що ми даємо можливість приватизувати або не даємо такої можливості, - це, власне, і є те стратегічне політичне рішення».

Долати вето

         І хоча 20 липня ініціатори змін давали коментарі про те, що відтепер львів’яни зможуть впливати на ціну продажу комунального майна, міський голова Андрій Садовий наклав на цю ухвалу вето. «Я наклав на неї вето. І депутати заново будуть її розглядати, коли вийдуть із канікул. У цій редакції, в якій вона проголосована, ухвала має вади. Я не можу підписувати ухвалу, яка не дотримується норм чинного законодавства», – пояснив Андрій Садовий.

У коментарях ZAXID.NETі Р.Плахтій, і В.Павлюк зазначали, що, мабуть, депутати будуть долати вето міського голови. «Знаючи настрої депутатів, я думаю, що реакція буде адекватною, і думаю, що це вето буде долатися. Тому що ми сьогодні і бачимо, і чуємо, і знаємо масу фактів, що не завжди чесно і прозоро проводять оцінку чи продають майно й землю. Це є власність громади, і ми вважаємо, що громада і ЗМІ мали б більше знати, що робиться в місті, за яку ціну продається земля і майно», - заявив В.Павлюк.