Три львівські виставки, які обовʼязково варто відвідати

Серед львівських виставок, що тривають зараз у музеях та галереях, ми обрали три, які обов’язково варто відвідати. Ми уже писали про експозиції, що можна оглянути у Національному музеї та Галереї мистецтв. Зараз пропонуємо дізнатись, що відбувається у львівських галереях.

«Сад Віктора Зарецького»

Львівський муніципальний мистецький центр, до 25 грудня

Фрагмент експозиції (фото Муніципального мистецького центра)

На виставці «Сад Зарецького» представлені переважно ескізи з родинної колекції, які демонструють авторський «робочий стіл» художника, його творчий процес, шліфування форми.

Віктор Зарецький – один із провідних українських шістдесятників, художник і викладач. Його стиль – це синтез декоративності, ліричної експресії та глибокого зв’язку з культурною спадщиною України. На виставці представлено понад 80 фото і робіт із різних періодів. Це лабораторія ескізу, що відкриває Зарецького як людину – у його зосередженості, сумнівах і вразливості.

Виставка у Муніципальному мистецькому центрі – частина ширшого вшанування 100-річчя Зарецького. Паралельно у Києві триває виставка живопису Зарецького – кольорова й панорамна, на противагу львівській – монохромній та інтимній. Обидві експозиції вступають у діалог і відкривають Зарецького та шістдесятництво з різних, але однаково важливих перспектив.

У межах виставки відбудуться лекції, воркшопи і кураторські екскурсії. Знайти докладну інформацію можна на сторінці центру у фейсбуку.

Куратор проєкту – Леонід Марущак, співкураторки – Олена Зарецька, Ляна Мицько.

«Херсон: не/вкрадене. Штудії та омажі»

Галерея ZAG, до 23 листопада

Матвій Вайсберг. Штудія до картини Григорія Сергеєва «Річковий причал», 1925 рік

До третьої річниці визволення Херсона від російських окупантів відкрилась виставка «Херсон: не/вкрадене. Штудії та омажі». Це спільний проєкт митців зі всієї України, які працюють попри обстріли і руйнування. Це проєкт підтримки Херсонського художнього музею, який пограбували російські окупанти буквально перед звільненням міста в листопаді 2022 року. Митці з різних міст України створили штудії та омажі викраденим з музею роботам.

У проєкті беруть участь:

• Матвій Вайсберг (Київ);
• Олександр Животков (Київ);
• Ахра Аджинджал (Київ);
• Ганна Гідора (Київ);
• Владислав Шерешевський (Київ);
• Андрій Левицький (Київ);
• Поліна Кузнецова (Харків – Київ);
• Олексій Белюсенко (Київ);
• Ігор Божко (Одеса);
• Сергій Божко (Одеса);
• Олекса Манн (Київ – Ужгород);
• Ярина Кобилінська (Одеса);
• Олександр Щербань (Київ);
• Володимир Труш (Київ);
• Ганна Криволап (Київ);
• Денис Недолуженко (Одеса – Харків);
• Катя Лісова (Київ);
• Микола Сологуб (Київ);
• Володимир Семків (Львів).

Куратори – Олена Балаба, Олексій Баула.

«Образ і прообраз» Романа Романишина

Галерея «Шум», до 7 грудня

Образ – це слово, що в українській мові має дуже багато значень і відтінків. Зокрема, на Галичині первинним поняттям для слова образ є ікона. А це вже великою мірою поняття сакральне. Але зараз ми говоримо про образ як про основу поняття «образотворче мистецтво», себто про мистецтво працювати з образами, творити якесь дійство з образами. Прообраз – це первісний зразок, основа або реальна річ, що слугує джерелом для створення нового образу, твору чи явища. Це може бути взірець когось або чогось. Першооснова, з якої виникає щось нове, як, наприклад, прототип персонажа в літературі чи в малярстві. Чесна, зі зрозумілими посиланнями на першоджерело, використана цитата. Як аверс і реверс однієї монети.

На виставці представлені живопис та скульптура відомого художника Романа Романишина.