Цивілізатори

Микола Рябчук, 9 травня 2011142212

Популярний нині анекдот каже, що на Донбасі люди бояться навіть вийти на вулицю. Бо там їх хапають і відправляють на керівні посади по всій Україні.

Україна, на жаль, завелика, тож проффесіоналів із правильного реґіону на всі неправильні не вистачає. Тому до невеликого галицького містечка прислали даму із Києва – керувати чи то медициною, чи освітою, чи ще якоюсь доброчинністю серед місцевих аборигенів.

Аборигени, однак, її цивілізаційних зусиль не оцінили і сподіваних тюленячих шкір та слонячих бивнів не принесли. Чим тільки підтвердили свою дрімучу печерність, давно вже відзначену іншим цивілізатором, блискучим знавцем тубільної Галичини і тамтешніх архівів Дмітрієм Табачніком.

Дама, як справжня біла людина, пояснила тубільцям мовою поетеси Ахмєтової, що вони є «генетически недоразвитым регионом». «Цыгане вы, – кинула вона їм без жодних натяків на расизм, – немытые и нечесанные!»

Тубільці трохи поремствували і потяглися за шкурами, бивнями та сувенірними папірцями з портретами американських президентів.

Свого часу в школі ми мали подібного інтернаціоналіста, який викладав фізкультуру й так само розмовляв виключно мовою не-попси і не-блатняка, лаючи «мєстних бандер» і обіцяючи – в рамках того самого цивілізаторського проекту – зробити половину з нас «отлічнікамі», а половину – «ґорбатимі».

Ми, старшокласники, таки спромоглися натовкти йому пику, – на відміну від нинішніх галицьких дядь і тьоть, які мають над собою воістину ту владу, на яку заслуговують.

Може, то наше щастя, що ніхто з нас не мав тоді доступу до тюленячих шкур і слонячих бивнів, і втрачати нам було нічого, крім свободи і гідності, – сущих дрібниць, не вартих, справді, й одного сувенірного папірця.

 

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів

Дискусія 12

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
  • вт 11 травня 2011, 08:02

    Миколо, навіть, в Луцьку кінця 60-х початку 70-х,про що Ви автобіографічно згадуєте, не дивлячись на значний культурний, а швидше, антикультурний прошарок освободітєлєй, але такий фізкультурник - інтернаціоналіст зрештою цивілізувався або ставав маргіналом.Тисячі невидимих ниток пов"язувало такого інтернаціоналіста з волинським суспільством і це було сильніше від нього. У нас, в третій школі, теж був такий фізкультурник, але його ніхто не бив, оскільки ми вважали його трохи дивакуватим і нам в голову не приходило,що він в такий спосіб проявляє свою вищість.Зрештою, подивіться сьогодні на внуків тих фізкультурників, це пересічні волиняни, переважно більші патріоти Волині та України, ніж ми з Вами. А у випадку Калуша,на мою думку, треба все таки серйозно ставити питання про норми політкоректності.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Velat 11 травня 2011, 01:52

    Цікаво, коменти роботи пишуть? Бо щось важко сприйняти, що при всій простоті викладеної думки, "великі уміща" догледіли тільки кулак. Напевно травми з дитинства...

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Рябчук, бажаю тобі ж практику твоїх цивілізаторських методів 11 травня 2011, 00:46

    щоб тебе зловили гопники десь на самотині і показали тобі твою проповідь биття в пику і опущеного лоха, покірного всемогучому кулаку бидла

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Більше коментарів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук