У Львові дискутували про мистецтво і пропаганду в кіно

24 серпня у Львові в межах фестивалю незалежного кіна «КіноЛев» відбулася дискусія «Кіно – пропаганда чи мистецтво?», організована галицьким дискусійним клубом «Митуса».

Дискутували, зокрема, про те, до якої міри кіно може бути мистецтвом, а до якої пропагандою, бо визнали, що й те, і те присутнє.

Так, кінокритик Діляра Тасбулатова з Москви стоїть на тому, що кіно – це самодостатнє мистецтво зі своєю особливою мовою. Вона зазначила, що радянський кінематограф можна визнати за один-єдиний фільм – «Андрій Рубльов», де є неперевершений діалог людини до Бога. Працю відомих режисерів над пропагандистськими замовленнями влади кінокритик розцінює як початок падіння митця.

Білорус Алесь Плотка сказав: «Кіно – однозначно мистецтво, якби таким не було, пропаганда б ним не скористалася».

Тим часом критик мистецтва Богдан Шумилович сказав: «Мистецтво – це вища форма дроблення чогось. Мистецтво може приникати всюди, навіть у пропаганду».

Звернули увагу на те, що з багатьох видатних робіт, зроблених з певною метою на замовлення, з часом, коли відповідні суспільні умови стають неактуальними, можуть злущуватися пропагандистські нашарування, і люди сприймають їх як вияви високої майстерності митців.

Говорячи ж про саму пропаганду, доктор філологічних наук Борис Потятиник сказав, що розрізняє пропаганду поглядів, світогляду і пропаганду як певну задуману спецоперацію з метою цілеспрямованого впливу на людину. Поняття «пропаганди», за його словами, закріпилося як негативне, і це добре, бо змушує людей розпізнавати «спецоперації».

Арт-директор фестивалю «КіноЛев» Олесь Дзиндра зазначив, що варто говорити у цій дискусії про відповідальність. За його словами, відповідальними мають бути і глядачі, і творці кіно. «Свобода вибору залишається за глядачем, ніхто не вирішить за нього дивитися чи не дивитися, на сам цей вибір і вміння зокрема бачити, де є пропаганда з умисною метою, впливає загальний культурний рівень людини», - зазначив він. «Відповідальність Сталіна за «Землю» чи відповідальність Довженка за «Землю»?. Коли ми станемо більш відповідальними за те, що робимо, буде більше поваги до незалежності, права вибору, тоді будемо приймати рішення або «я - Лев Толстой і не тільки ділюся своїми міркуваннями, а ще й впливаю на мізки, комусь щось імплементую. Це лишиться і породить щось нове. Це - почуття відповідальності художника. Якщо він бере на себе відповідальність, то все лишається на його совісті, а наше питання обрати це чи ні», - додав О.Дзиндра.