У Львові Тарас Чубай розповів дітям про свою першу фонограму

Сьогодні, 24 грудня, лідер гурту «Плач Єремії» Тарас Чубай зустрівся із учнями двох музичних шкіл Львова. Такі зустрічі Львівська міська рада проводить з метою промоції музичних шкіл міста.

Тарас Чубай розповів учням музичних шкіл №№1 та 6, що теж навчався у музичній школі. "У 6 років я ходив у цю музичну школу в підготовчий клас. Грав на скрипці. Через рік уже навчався у музичній школі ім. С. Крушельницької, далі 5 років у консерваторії", - розповів Тарас Чубай.

Діти запитували у музиканта, "як треба вчитися, щоб стати таким відомим як він", "чи примушували його батьки ходити до музичної школи" та інше. На перше співак відповів: "Головне, щоб подобалося робити те, що робиш", а на друге розповів історію. "У дитинстві виникали різні думки з того приводу, що мої товариші грали у дворі, а я мусив грати на скрипці. Я записав годину занять на скрипці на магнітофон, і вмикав його для батьків, а сам через вікно втікав на вулицю. Тобто батьки чули годину навчання на скрипці у записі, коли я був на вулиці. Це недовго тривало, через декілька днів батьки мене викрили", - розповів Тарас Чубай.

Також співак зізнався, що вперше гітару взяв у 17 років і без вчителів навчився на ній грати. У цьому ж віці у нього почалися гастролі, що заважало навчанню у консерваторії. Вчителі, за його словами, там поділилися на дві частини: перші – ті, хто ходив на концерти, відповідно, вони прихильно ставилися, другі – які були проти концертної діяльності. Власне, останні на іспитах завжди випробовували співака. "Я завжди вважав, що якщо я веду публічну діяльність, значить я маю знати в два рази більше. А те, що на це часу було в кілька разів менше – нічого не означало", - сказав лідер гурту "Плач Єремії".

Разом із дітьми та вчителями музичних шкіл співак виконав "Миколай бородатий" та колядку "Нова радість стала". А на кінець співак виконав пісню на слова батька Григорія Чубая "Музика", яку за словами Тараса Чубая, він майже не виконує на концертах.

Десь у диві, у видиві вмовклих ночей,

у музичному лісі, на синім узліссі

цвіла, мов калина, віолончель

і пахло весною чиєсь піаніссімо,

І пахли зеленими зорями очі,

і у флейти-тополі благав хтось покаянь,

і смичком трепетливим свою жіночність

питалася скрипка: "Яка... яка я..?"

І бігла музична струнка олениця,

і птаха музична кудись летіла...

І стояла моя зачудована ницість.

Тремтіла... і деревом стати хотіла.