Україна прогресує, як демократія, - Евген Чолій

На жаль, є різні кола, які вкладають велику енергію і шалений гріш, щоби дискредитувати Україну. Людина, яка не є добре поінформована, може повірити тим елементам.

Нещодавно Львів вперше приймав загальні збори Світового конгресу українців - організації, що об'єднує громади українців 32 країн світу. СКУ вже 42 роки стоїть на сторожі прав українців, українських традицій, історії, мови. Пропонуємо Вашій увазі інтерв'ю ZAXID.NET із президентом СКУ Евгеном Чолієм, який оцінив сучасний стан взаємин держави з діаспорою, іміджу України в світі, ставлення Росії до України тощо.

- Світовий конгрес українців відстоює інтереси української діаспори. Зі скількох країн світу? Які справи для СКУ є пріоритетними?

- Світовий конгрес українців є найвищою світовою організаційною надбудовою українських громад за межами України. СКУ вже 42 роки репрезентує інтереси всієї української діаспори, що нараховує сьогодні, за нашими загальними оцінками, понад 20 мільйонів українців. На сьогодні наші організації діють у 32 країнах світу. Від 2003 року СКУ визнана неурядовою організацією ООН зі спеціальним консультативним статусом в Економічній та Соціальній Раді ООН.

СКУ зосереджується на збереженні української національної ідентичності поза межами України, мобілізує громадську думку для посилення прихильного ставлення до України та її державної і духовної розбудови та охороняє права українців, незалежно від місця їхнього проживання.

Найвищим органом організації є Конгрес, він відбувається щоп'ять років, між ними проходять загальні збори. В Україні досі ми мали конгреси в Києві, і загальні збори в Києві, Донецьку, Харкові. Тож вперше загальні збори відбуваються у Львові. Ми справді почувалися тут, як удома. Нас дуже радо прийняли і всіляко допомагали проводити захід.

- Чи бачите Ви потребу у змінах в організації діяльності СКУ?

- Рік тому я проголосив власне бачення подальшої діяльності СКУ. Українська діаспора мусить більш стратегічно працювати. Не події мають диктувати хід нашої праці, ми не повинні лише реагувати на окремі події, гасити вогні, але щоб ми мали певну візію і починали стратегічно планувати наперед. Ми хочемо більш організовано працювати. Ми застановилися над такою візією, ознайомили Президента України, прем'єр-міністра, міністра закордонних справ.

Тоді ми постановили, що нова форма співпраці буде конкретною, де ми підготуємо спільні меморандуми співпраці, і за тими меморандумами будемо працювати. 30 липня 2009 року був підписаний меморандум про співпрацю між Світовим конгресом українців та Міністерством закордонних справ України. Меморандум передбачає п'ять напрямів співпраці. Перший - забезпечити захист інтересів закордонних українців в інших державах світу. Тут йде головно, де є найбільша на те потреба, цебто українців, які живуть у Росії, Білорусії, Казахстані, Польщі. Другий напрям - підвищити позитивний імідж України у світі. Третій - зберегти та популяризувати українську мову у діаспорі та в Україні. Четвертий - визнати Голодомор 1932-33 років в Україні геноцидом українського народу. П'ятий напрям - сприяти реалізації європейських та євроатлантичних прагнень України.

Окрім того, ми співпрацюватимемо з Україною у сфері культури, про що йдеться у Меморандумі про співпрацю між Міністерством культури і туризму України та СКУ, підписаному 27 серпня 2009 р. Підготовляємо також Меморандум про співпрацю у галузі спорту.

- Чи маєте впевненість, що меморандуми вдасться реалізувати на практиці?

- Дивлячись на хід праці від листопада, коли вперше ми представили нашу візію, співпраця відтоді є такою, на яку ми сподівалися. Прем'єр-міністр на зборах СКУ у Львові проголосила, що на програму підтримки закордонних українців виділено 47 млн грн. Тож ми бачимо, що Україна ставиться до цього серйозно.

- Чи підсумовано на зборах позитивні здобутки СКУ за останній рік?

- Останній рік нашої праці був результативний. Наведу кілька прикладів. У кінці листопада 2008 р. СКУ спільно з Секретаріатом Президента України і Українським інститутом національної пам'яті завершив Міжнародну акцію «Незгасима свічка», яка мобілізувала до спільного вшанування жертв Голодомору українців 33 країн, зокрема України. Вона побувала більше ніж у 150 містах світу та привернула увагу населення і політиків різних держав. Сам факт, що ця акція пройшла успішно, є добрим мірилом того, до якого рівня СКУ може мобілізувати світове українство.

Надаючи великого значення живим контактам, провід СКУ у новій каденції вже відвідав українців Бразилії, Канади, Парагваю, Словаччини, США та Хорватії, а також провів зустрічі з делегаціями Австрії, Аргентини та Греції. Одним із результатів такої праці є вступ цього року до складу СКУ Товариства "Просвіта" з Республіки Парагвай. Це вже 32-га країна світу, де діє наша складова організація. Також поділюсь новиною про створення української організації в Антальї, Туреччина, представники якої взяли участь у зборах СКУ. Сподіваюсь, що у майбутньому наше членство буде і далі збільшуватися.

Також до позитивів зарахую рішення українських громад Південної Америки, а зокрема Аргентини, Бразилії та Парагваю, провести I Конгрес українців Південної Америки з метою покращити координацію праці українських громад.

- Наскільки згуртована діаспора є між собою?

- Є різні люди, які мають різні зацікавлення, але в загальному нас все-таки єднають певні елементи, які дозволяють таким надбудовам як Світовий конгрес українців мобілізувати велику кількість людей. Я думаю, що діаспора сьогодні є менше поділена, ніж колись. Є більше співпраці. Коли ми дивимося на події, які відбуваються в Україні, то вони для нас стають пріоритетними.

Часто нам закидають, що українськими питаннями цікавиться тільки старше покоління. «Невгасима свічка» відвідала понад 150 міст у діаспорі. Якби ви були на тих різних імпрезах, то зауважили б, що була велика маса молоді, що брала участь у тій акції. Вони не хочуть приходити на різні академії чи концерти, але як треба було вийти на дорогу, то вони вийшли і демонстрували, аж доки канадійський і американський уряди не зреагували на події, що відбувалися в Україні. Коли на вибори в Україну з діаспори приїхало 2 тисячі спостерігачів, то величезна кількість з них була молодь. Тому я думаю, що є зацікавлення молоді.

- Якими є стосунки діаспори з Україною? Чи є взаємовпливи?

- Багато змінилася з часу незалежності України. Для нас та Україна стає більш конкретною. Колись вона була таким предметом, де ми робили все, що можливо, щоб захищати права українського народу.

У нас є велике зацікавлення українськими справами. Ми можемо переглядати новини, ми фактично дивимося всі українські канали, читаємо українську пресу, можемо стежити за подіями, які відбуваються в Україні, мимоволі це впливає.

Дуже багато тепер вже людей з України відвідують Канаду, Америку, дуже багато людей приїжджають в Україну з-за кордону. То дає позитиви, які зближують український народ в Україні й українську діаспору. Існує обмін думками.

- Чи достатнім є сьогоднішній рівень співпраці?

- Співпраця була завжди. До 1991 року Конгрес називався Світовим конгресом вільних українців. У той час Конгрес відігравав більше роль амбасадора українського народу. Ми намагалися якнайліпше дати відчути, що Україна є поневолена, що український народ терпить. Спостерігали за подіями, які тут відбувалися, звертали увагу урядам країн, головно західних, на ті події, і змушували, наскільки могли, реагувати на ті події.

З проголошенням незалежної України роль Світового конгресу українців змінилася. Ми стараємося співпрацювати із владними структурами, щоб утвердити цю державу, незалежність.

Ми стежимо, як сприймають Україну на Заході. Часто з боку владних структур Росії кидають шалені зусилля, щоб імідж України принизити. То було видно під час газового конфлікту, коли старалися принизити питання Голодомору, це видно. Постійно Україна представляється як ненормальна, що не респектує права меншин. СКУ стежить за такими подіями і намагається подавати Україну такою, якою вона є. Не представляти конечно в найкращому світлі, а у правдивому. Ми вважаємо, що коли світ краще пізнає Україну у правдивому світлі, це буде корисно і для світу, і для України.

- Яким є імідж України у світі, з Вашого погляду? Що його визначає?

- Часто ми недооцінюємо те, що зауважив світ. Україна прогресує, як демократія. Україна попри величезні зміни в дуже короткому часі, попри втручання сусідів, а зокрема Росії, до внутрішніх справ України, попри різні політичні і економічні кризи, Україна все-таки, як подивитися за останні 18 років, була країною, де ніхто не стріляв з гармат у Верховну Раду, зміни український народ сприймав нормально, чи подобалися вони йому, чи ні. Я думаю, що світ то зауважив, і світ то оцінює. Українці в Україні часто того недооцінюють. То є дуже великий здобуток для України, і дуже великий плюс. І то би треба було висувати на кожному кроці.

На жаль, є різні кола, які вкладають велику енергію і шалений гріш, щоби дискредитувати Україну. І та дискредитація дає плоди. Людина, яка не є добре поінформована, може повірити тим елементам. Візьмемо останній відкритий лист президента Росії і ті закиди, які він робить. Він, очевидно, знав, що освічені люди будуть собі аналізувати це. А ви можете собі уявити, скільки брудних політичних засобів вживається, щоб дискредитувати Україну? Це, на жаль, дає негативні плоди.

Як один з головних елементів у Меморандумі співпраці з Україною, ми наголосили, щоб попрацювати з владними структурами України, щоби світ запізнавав Україну в правдивому світлі, щоб він її правильно оцінював.

- Чи поділяєте Ви позицію про зовнішні намагання ізолювати Україну?

- Про очевидність бажання ізолювати Україну свідчить хоча б газова війна Росії на початку 2009 року. Росія й далі трактує Україну як свою територію і вживає різні методи, щоб Україна повернулась до зони її впливу. СКУ та наші крайові надбудови постійно борються проти таких російських великоімперських зазіхань.

- Як Ви оцінюєте суспільно-політичну ситуацію в Україні перед виборами? Які настрої українців помітили?

- Мене болить, що дуже багато українського населення є зневіреного. Дехто говорить, що втратив довіру вже до всіх політиків, а дехто - що навіть не буде голосувати. Я тим вболіваю. Я думаю, що українці не повинні в той спосіб реагувати, а навпаки - користуватися найбільш цінним правом людини у демократичній системі, цебто користуватися правом голосу. Я сподіваюся, що під час тої політичної кампанії лідери, які будуть кандидувати на пост президента, зуміють викликати зацікавлення і відповідну довіру, щоб українське населення ще раз дало шанс одній людині провадити цією державою.

- У перші роки після Помаранчевої революції говорили про здобутки для розвитку молодої держави, демократії. Можливо, сьогодні варто говорити про втрати Помаранчевої революції?

- Під час Помаранчевої революції український народ відчув, що саме від нього залежить, хто буде при владі. Народ оцінив свою силу. Помаранчева революція дала зрозуміти, що не режим, а лише Майдан і український народ будуть вирішувати власну долю. Це найбільший здобуток Помаранчевої революції. І тому попри всі негаразди наступного періоду значення цієї революції ніхто не зможе перекреслити. Тому вважаю, що, як після 1991 року, належно оцінивши незалежність, український народ не дав повернутися до минулого, так після Помаранчевої революції він не дозволить маніпулювати собою.

- Чи існує, на Вашу думку, небезпека, що наступні президентські вибори стануть етапом згортання демократії в Україні?

- Я вірю, що вистачить холодної крові, і буде стільки національної свідомості, що українці зможуть вибрати відповідного президента, дати йому чи їй шанс провадити цією країною. Як і в минулому, можуть бути порушення закону. Але, думаю, має бути досить спостерігачів з різних кіл в Україні, а також з боку СКУ і наших організацій, ми вже повідомили, що можемо знову приїхати як міжнародні спостерігачі і постаратися запобігти, щоб було якнайменше порушень виборчого закону.

- На Вашу думку, чи не безпідставними є побоювання, що, якщо українці оберуть президента, який дуже не сподобається Росії, в Україні настане нестабільність?

- Я думаю, що Президент, який є зараз в Україні, напевно, не подобається Росії. І думаю, що Росії не буде подобатися жодний Президент, який буде мати обличчя, звернене на Захід. Але думаю, що Україна обере саме такого Президента. І до великої міри Захід буде також мусіти відіграти свою ролю. Як Україна визначиться чітко, що має обличчя, звернене на Захід, то Захід не зможе бути лише спостерігачем тих подій, а буде мусів реагувати.

- СКУ докладає великих зусиль до визнання Голодомору геноцидом українського народу іншими державами, однак навіть велика частина населення України не готова визнати це.

- Вважаю, що більшість тих, хто не готовий визнати Голодомор геноцидом, ще не вповні ознайомлені з цим великомасштабним злочином. Тому наша Міжнародна акція "Незгасима свічка" відвідала не тільки країни проживання українців у світі, а також і всі 25 регіонів України. Сьогодні в Україні вже доступні відповідні інформаційні матеріали та документи, які розкривають страшну правду про геноцид українського народу у 1932-33 рр. Я вірю, що українці заповнять прогалину в їхніх знаннях про цей злочин, який приховувала радянська влада, і визнають Голодомор геноцидом українського народу.

- Як Ви вважаєте, варто зруйнувати радянські пам'ятники в Україні чи, може, примиритися з ними?

- Україна передусім має позбутися всіх пам'ятників Леніну. Адже він був співтворцем режиму, який спричинив в Україні Голодомор, руйнацію наших святинь та завдав величезних страждань українському народу. Я не можу зрозуміти, як свідома людина, дивлячись на події ХХ сторіччя, може миритися з цими пам'ятниками. Ви можете уявити, щоб сьогодні в Німеччині стояли пам'ятники Гітлеру? Вважаю, всю символіку радянського режиму треба якнайшвидше демонтувати. Це б також було виявом підтримки Україною рішення Парламентської асамблеї ОБСЄ від 2 липня 2009 р. однаково засудити сталінізм і нацизм.

- Проте українці демонструють способи примирення. По селах біля пам'ятників радянському воїну з'являються християнські хрести.

- Ніхто не засуджує вояка, який старався боротися за добро українського народу, за добро своєї держави. Світовий конгрес, українська діаспора і, на мою думку, свідомі українці в Україні таких людей не критикують. Критика йде тільки в бік тих, хто вів нищівничу роботу в Україні, відповідальних за величезне страждання українського народу. До них ми не є толерантні.

- Ви підтримує визнання УПА воюючою стороною у Другій світовій війні?

- Очевидно, їх треба визнати воюючою стороною за самостійну і незалежну українську державу, бо ті воїни мали відвагу ризикувати життям, щоб ми сьогодні мали українську незалежність. На їх жертовності, на прикладі виховувалося нове покоління в Україні, яке кінець кінцем дійшло до того, що Україна проголосила незалежність.

- Чи докладатиме СКУ зусиль, щоб Степан Бандера, інші провідники ОУН були визнані Героями України?

- Степан Бандера явно був символом боротьби за незалежність України. Він сидів у німецькому концтаборі і вмер від руки московського агента. Він, можливо, найбільше представляє символ України, яка боролася за незалежність. Таких героїв, як Степан Бандера, як Роман Шухевич, очевидно, треба визнати, поставити відповідний пантеон героїв в Україні і на їхніх прикладах, а не на прикладі комсомолу, виховувати нове покоління в Україні.

Довідка ZAXID.NET

Чолій Евген Ярославович народився у Монреалі (Канада) 1949 р. Член Палати адвокатів Квебеку з 1982 р. Активний діяч українських діаспорних організацій. З 2008 р. - президент Світового конгресу українців. Одружений, має трьох дітей. Нагороди: Золота ювілейна медаль королеви Єлизавети ІІ, Орден України «За заслуги» ІІІ ступеня, Шевченківська медаль Конгресу українців Канади.