Українцям слід подолати синдром патерналізму, - експерти

«За критеріями Світового Банку, 70% українців перебувають за межею бідності. Це авторитетна установа, але питання, які це критерії? Також прогнозується, що якщо у світі фінансова криза додасть 100 млн. бідняків, то частка України складе 6-8 млн. Постає питання, чи з українцями щось не так, що є так багато бідних? Чи, можливо, український менталітет не такий, бо є багато людей, які принципово не хочуть працювати?», - зазначив 13 квітня під час круглого столу «Солідарність у бідності» у Львові головний редактор журналу «Християнин і світ», викладач богослов’я Українського католицького університету Віктор Жуковський.

В.Жуковський додав: «На мою думку, важливо дивитися, чому саме немає тієї первинної мотивації, яка буде просто гнати людину рости духовно, професійно, кар’єрно. Існуючий песимізм, індиферентність засвідчують стержневий кризовий момент у людській особі. Можна по-різному оцінювати причини цих явищ. Проте, те, що бачимо на поверхні української бідності, веде до глибин цієї проблеми».

Президент Інституту релігії та суспільства, проректор із призначення та місії Українського католицького університету Мирослав Маринович повідомив: «Спілкуючись з родинами тих, чиї жінки виїхали за кордон на заробітки, я зіткнувся з фактом, що є ціла низка чоловіків, знаю особисто, які принципово не хочуть працювати. Для них пропозиція білити будинки, ремонтувати підлоги є принизливою. Хоча вони себе суб’єктивно декларують бідними, кажуть, що безробітні, бідні, і в них тяжке життя. Проте, коли пропонуєш попрацювати за 2-3 тис. грн у Львові, вони не хочуть».

Аналітик «Західної аналітичної групи» Орест Друль прокоментував слова М.Мариновича так: «Порівнюються зусилля, що треба затрачати, щоб заробити, з грішми, що приходять з-за кордону без усяких зусиль. І будь-яка робота видається важчою, ніж просто сидіти і чекати ті гроші. Це дуже сильний економічний стимул, щоб не працювати. Мораль може бути протидією цій економічній спокусі, але щоб вона реально діяла, мораль має бути дуже сильною».

Також фахівці звернули увагу на дію синдрому патерналістської держави. М.Маринович зазначив: «Ми все ще живемо у патерналістській державі, і вважаємо, що вона повинна нам все дати. Подолання синдрому патерналістської держави буде значним внеском у подолані проблем бідності».

О.Друль з цього приводу зазначив: «Західна аналітична група» проводила ряд соціологічних досліджень. Назву один вражаючий результат. Коли у різних категорій населення у Львівській області запитували, який рівень податків вони вважають справедливим, від 25 до 30% респондентів у різних групах відповіли – 0. На їх думку, держава має забезпечувати усіх повністю. Це вияв патерналістської держави. Той спадок, який ми дістали від Радянського Союзу».

Фахівці акцентували й на тому, що посилює відчуття бідності українців невпевненість у завтрашньому дні. О.Друль повідомив: «Люди пережили шок гіперінфляції, і певно його буде пам’ятати ще ціле покоління. Вперше це відбулося, коли радянські гроші «з’їлися», вдруге - коли були «з’їджені» купонні заощадження. Щоб відійти від цього шоку дуже довго має бути стабільна валютна політика держави. Так і було: гривня досить довго була стабільною, курс до долара тримався на рівні 5 грн. Однак потім знову стрімка інфляція. І яка соціальна відповідальність держави у цьому відношенні? Доводиться констатувати, що держава абсолютно не виконує своєї функції щодо забезпечення стабільності національної валюти. Голову Національного банку не міняли ні у 90-ті, ні тепер. Держава самоусунулася».

За словами М.Мариновича, це призводить до витворення у свідомості людей відчуття небезпеки, непевності у завтрашньому дні. «Я не буду допомагати іншим, бо мені ніхто не допомагає. Я мушу сам про себе дбати, бо дуже непевна ситуація», - думають люди. – прокоментував він. - У патерналістській державі шматочок соціального пирога для людини був досить малий, але досить певний. Сьогодні він може бути значно більшим, але у людини нема відчуття захищеності, впевненості, що й за тиждень буде цей шматок. Це почуття дуже сильно впливає. На Заході стабільна банківська система, гарантія заощаджень дають відчуття захищеності і стабільності. У нас цього нема».