В Росії церква перетворюється на музей, - Микола Муратов

Його квартира в Москві наприкінці 80-х років минулого століття стала своєрідною штаб-квартирою Комітету захисту УГКЦ. Російський дисидент, юрист, Микола Муратов брав активну участь у легалізації греко-католицької церкви, відстоював її, подаючи позови до суду про образу честі й гідності греко-католиків на видання, що писали про безчинства уніатів і вбивства священиків на Галичині.

Окрім того, Муратов займався, як він сам це називає, піаром УГКЦ, відкриваючи західним ЗМІ правду про ті події, які відбувалися у Галичині. Про своє бачення сучасної греко-католицької церкви він розповів у інтерв'ю ZAXID.NET.

- Ви, як член Української Гельсінської групи, були одним із тих, хто допомагав легалізації УГКЦ, зокрема, в юридичному аспекті та у спілкуванні із західними ЗМІ. Як зараз, після майже двадцяти років, ви можете оцінити становище греко-католицької церкви? Чи, ставши легальною, Церква зуміла використати цю можливість для свого розширення і укріплення?

- Я бачу, що церква активно розбудовується, що багато священиків, яких я знав ще в часи підпільної УГКЦ, тепер стали єпископами. Окрім того, відчуваю, що вплив Української греко-католицької церкви на народ зараз став значно більшим, аніж вплив Російської православної церкви на повсякденне життя в Росії. Там я цього впливу зовсім не бачу. Російська православна церква не дає жодних оцінок подіям, які відбуваються в країні, вона просто мовчить.

Що мені не надто подобається, так це протистояння між греко-католиками і православними, цього, я вважаю, бути не повинно. Священики повинні бути істинними і добрими пастирями, а не займалися політиканством. А люди самі виберуть, до якої конфесії їм належати.

- Чи існує зараз в Росії протистояння між УГКЦ і РПЦ?

- Я в Росії активним релігійним життям не живу, тож не можу однозначно нічого стверджувати. Але хочу сказати, що російські православні вважають, що на їхній канонічній території нічого не повинно бути, окрім них. Вони сприймають свою церкву як суверенітет, як державу, де не повинно бути ніякого іншого суверенітету. Але тут вони не праві. Адже є, і вони це знають, парафії Православної церкви Московського патріархату в Україні, в усьому світі, і їх ніхто там не переслідує. То чому б не співіснувати мирно? Одну ж спільну справу робимо. Але ж знаєте, це ще отець Гліб Якунін колись вперше документально підтвердив, що Російська православна церва великою мірою складається з агентів КДБ. Може, ще й досі ця церква не перебудувалась, не покаялась у гріху.

Загалом, я однаково поважаю усі конфесії. Раніше був православним, але потім перейшов у католицизм, зрештою став греко-католиком, бо мені це найближче. Російська православна церква не влаштовує мене тим, що вона надто пасивна. А ще тому, що вона співпрацює з владою.

- Якщо говорити про Україну, то тут церкви певних конфесій не стільки співпрацюють з владою, як активно втручаються у політику. Зокрема, йдеться про УПЦ МП. Як ви оцінюєте те, що Церква дозволяє собі висловлювати власні політичні уподобання і навіть агітувати виборців?

- Особисто я вважаю, що церква повинна оцінювати усі суспільно-важливі події. Обговорювати усе, що хвилює людей. Причому, їхня думка має звучати не лише на рівні парафій, а й вище. Однак подивіться, що відбувається зараз. У Росії працює механізм спадковості монархії - був президент і замість виборів, як таких, він визначив собі наступника... Якось це усе не вкладається в нормальні межі. І тут церква мала б сказати, що це неправильно, що треба дотримуватись законів. Я не знаю, як би це мало втілюватись технічно і практично, але думка церкви у таких випадках мала б прозвучати. Натомість маємо повний нуль, цілковите невтручання. А це межує з перетворенням церкви у музей.

- Чому у цьому випадку церква мовчить?

- Я думаю, йдеться про якісь особисті моменти наших ієрархів, і до того ж вони бояться. Однозначно пояснити причину не можна, але мені здається, що так чинити не правильно. Адже були ж раніше в Росії приклади, коли саме духовенство викривало правителів. Того ж Івана Грозного, наприклад.

- Ви кажете, що з православної перейшли у греко-католицьку конфесію, оскільки православ'я є більш пасивним, а греко-католицька церква відкритіша, більш європейська. Чи зберігається ця тенденція, чи модернізується УГКЦ разом із суспільством, адаптується до сучасного життя?

- Так, порівняно з Російською православною церквою вона і модернова, і відкрита, і активна. Православ'я мене не задовольняє своєю пасивністю. Тому я спершу став католиком, а коли дізнався, що є церква, яка поєднує католицизм і східний обряд, вирішив стати її вірним, а також допомагати цій церкві утвердити себе. А взагалі, як європейська людина, я думаю, що краще було б, якби Русь прийняла католицизм, тоді нам було б легше.