Вибачте, що українською
IQ

Вибачте, що українською

Або «Непозбувна бентега в Горішніх Плавнях»

Назар Кісь, 18 січня 2017 10846 20

Скільки питання не відкладай, воно все одно вилізе. Особливо – якщо це питання про українську мову в Україні. Здавалося б, радіти треба: відродили чи винайшли (в принципі, якщо мова не про цей конкретний випадок – не так уже й важливо) нове прекрасне словосполучення – «непозбувна бентега». Перекладачеві – премію, читачам – задоволення. Але ж ні, у нас так просто не можна. В нас знову когось образили. От турків в Німеччині німецькі неологізми не обурюють, і старі, рідко вживані слова так само не обурюють. Індуси в Індії спокійно ставляться до того, як живе і змінюється англійська (допоміжна офіційна, між іншим) мова. А українські небайдужі громадяни – обурюються.

Ніхто ж не змушує читати українськомовні книжки вголос, тобто жодна «російськомовна щелепа» не постраждає. Якщо не знаєш слова – можна ж і здогадатися (якщо є чим). Але ж мусить вилізти розумний Штепсель і навчити недалекого Тарапуньку розуму. Як у старі-добрі часи.

І тут чомусь уже не діє «невидима рука ринку», якою розумні російськомовні інтелектуали научають аборигенів кожного разу, коли мова йде про українськомовний контент. Добре, ми наївні агро-ельфи, ми повинні доплачувати кожного разу, коли хочемо читати українською в Україні. Є переклад книги, який вас, інтелектуалів, не влаштовує. То замовте собі такий самий, але кастрований, без бентеги. І насолоджуйтеся. Але ж ні, дурних агро-ельфів треба навчити, бо вони, бач, неправильно користуються своєю мовою.

Не треба забувати, що вуйкам з Карпат, на відміну від прогресивних і урбанізованих адептів теорії «какая разніца», багато слів знати не треба. А ті, що треба, мають бути або співзвучними з російськими, або смішними. Третього не дано. Це вам скаже будь-який інтелектуально обдарований шанувальник творчості Задорнова чи «95 кварталу». Будь-яка касирка у київському супермаркеті вам це скаже. Якщо цей аргумент на вас не діє – візьміть радянський словник української мови. Там є всі дозволені слова.

Як же було добре в СРСР. Всі один одного розуміли, так було чудово. Досі люди діляться «невмирущими» цитатами з радянських кіношедеврів. Ото було кіно – не те що закордонне, де говорять незрозумілою мовою і кожного разу нові фільми. Як тут вивчиш цитату, коли вона англійською мовою, а сам фільм не показують чотири рази на рік по одному з двох каналів.

Зрештою, навіщо позбавляти себе російського вікна в чудовий світ світової культури. Відомо ж, що все варте уваги давно перекладене російською. Навіщо вчити мови, витрачати час і гроші. От воно – беріть і користуйтеся. Не тільки світова класика (рагулі, до речі, щоб справити враження на самок, цитують Шекспіра російською), а й актуальні світові новини простіше читати російською. Просто і дуже зручно.

Українізація має проходити так, ніби нам самим незручно і неприємно. Через «перепрошую». «Дорогі гості, раді вітати вас на Різдво у Львові. Для вашего удобства я перейду на русский. Извините, если что-то не так».

Якби денацифікація Німеччини відбувалася такими ж методами, німцям в кінотеатрах показували б не кінохроніки з концтаборів, а олімпіаду 1936 року. А потім обговорення з експертами – колишніми виконавцями Голокосту. Бо люди мають право на альтернативну точку зору, і взагалі, не все так однозначно.

Ніхто ж нікого ні до чого не змушує. Нема насильницької українізації, нема нещасних пенсіонерів, які не в стані прочитати платіжку. А потім їм відключать газ і вони замерзнуть «за родину, за русский язык». І діточки в російських школах не мусять це слово писати в диктантах. «Бентега» не вплине на їхній бал ЗНО і на подальшу долю.

Пережили ж ми якось, що Газманов не концертує по Україні. І без тупих російських «огоньков» живемо. У нас свого такого лаєнця достатньо. Українськомовний ведучий так само недалекий, як і Тарапунька, але це тимчасове явище. Декомунізацію якось проскочили, і про Горішні Плавні вже призабулося. Квоти в ефірі теж нікого не вбили. І навіть прощання з російським лібералізмом в лиці «Дождя» пройшло швидше, ніж можна було очікувати.

Колись в Україні, може, навіть знімуть кримінальну драму «Непозбувна бентега в Горішніх Плавнях». Не за лекалами «просунутих професіоналів с Пітєра», тому там не буде доблесних ментів-алкоголіків, кавказьких мафіозі і тьолок з виразами облич а-ля «мені воняє». А якщо і будуть, то повмирають у тракті розгортання сюжетної лінії.

Вибачте, що українською. Не подумав про аудиторію.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук