Серед багатьох особливостей нового підходу США до російсько-української війни було припущення, що вибори в Україні можуть мати важливе, навіть вирішальне значення для припинення бойових дій. Твердження про те, що мир може бути досягнутий шляхом швидкої заміни українських лідерів – особливо президента Володимира Зеленського – тепер підтримують не лише в Москві, а й у Вашингтоні. Обидві сторони наполягають на подібному сценарії, хоча, зважаючи на українську політику й умови на місцях, політичні зміни в Україні є малоймовірними в найближчому майбутньому.
Абсолютно нереалістично очікувати, що в Україні відбудуться знакові президентські й парламентські вибори під час війни або навіть незабаром після припинення вогню. Не лише українське законодавство, а й законодавство багатьох інших країн забороняє проведення виборів під час воєнного стану. Повномасштабне російське вторгнення, яке триває з 2022 року, створило ситуацію, за якої організація голосування логістично неможлива і несе величезний ризик для безпеки.
Ба більше, вибори потребуватимуть тривалішого періоду підготовки після завершення бойових дій. Війна мала настільки руйнівний вплив на українське суспільство й інфраструктуру, що зараз в країні існує консенсус щодо необхідності прийняття і впровадження нового післявоєнного виборчого законодавства, яке б враховувало нові обставини. На підготовку післявоєнних виборів знадобиться щонайменше пів року, а то й рік, і це не є чимось незвичайним у постконфліктній ситуації.
Вибори для маніпуляцій, а не для демократії
Тому нещодавні заклики до політичного оновлення в Україні, які лунають не лише з боку Росії, а й з боку США, є в кращому разі передчасними і наївними, а в гіршому – маніпулятивними і підривними. Російський контроль над значними територіями на сході й півдні України, безперервні фронтові зіткнення та безперервні російські повітряні удари по всій країні унеможливлюють проведення впорядкованих виборів. У публічному зверненні представників українського громадянського суспільства, яке 20 лютого опублікувала «Опора» – провідна організація зі спостереження за виборами в Україні, – наголошується: «Нестабільна безпекова ситуація, ризик обстрілів, терористичних атак і диверсій, а також заміновані значні території країни створюють серйозні перешкоди на всіх етапах виборчого процесу».
Москва офіційно виправдовує свої вимоги щодо виборів в Україні нібито турботою про політичну легітимність українського керівництва. Це дивна заява, враховуючи, що українські вибори широко визнані міжнародними спостерігачами як вільні, в той час як російські вибори такими вже не є. Метою Росії є не захист демократії в Україні, а радше використання підвищеної вразливості країни під час виборчої кампанії та процедури голосування, що, за задумом Кремля, може призвести до державного перевороту. Мотивом російської кампанії з проведення дострокових виборів в Україні є не стабільний мир між двома країнами, а внутрішня дестабілізація й подальша васалізація України.
Деякі коментатори можуть не знати про приховані мотиви нібито зацікавленості Москви в українській демократії або вважати їх несуттєвими. Однак не можна недооцінювати збочення, яке стоїть за вимогою Росії провести вибори в Україні. Однією з ознак того, що метою Росії є підрив української держави, а не впорядкована зміна влади, є те, що Кремль добре усвідомлює, що навіть успішні вибори, найімовірніше, мало що змінять у зовнішній політиці України. Гіпотетична зміна керівництва в Україні в найближчому майбутньому не приведе до значного російсько-українського зближення.
Президент проти генерала
Більшість даних соціологічних опитувань, а також ширший політичний ландшафт, який склався після повномасштабного російського вторгнення у 2022 році, свідчать про високу ймовірність чергової перемоги Зеленського на президентських виборах. Звичайно, він навряд чи повторить свій приголомшливий результат 2019 року, коли набрав майже 75% голосів у другому турі. Рейтинги Зеленського в опитуваннях коливаються протягом останніх трьох років, тому важко передбачити результат будь-яких виборів. У 2024 році популярність генерала Валерія Залужного, колишнього головнокомандувача Збройних сил України, який зараз є послом України у Великій Британії, за кількома опитуваннями випередила популярність Зеленського.
Залужний, якого Зеленський призначив командувачем Збройних сил у 2021 році, був би сильним політичним конкурентом на президентських виборах. Однак поки що Залужний не демонструє президентських амбіцій, не займається партійним будівництвом або іншими приготуваннями до вступу в політику та проведення кампанії. Після його відрядження до Лондона у 2024 році його присутність в українському суспільному житті помітно зменшилася, хоча громадська підтримка його все ще вища, ніж будь-якого іншого гіпотетичного суперника Зеленського.
Зеленський, як і раніше, значно випереджає в опитуваннях усіх активних українських політиків з різних політичних партій. Його найсерйознішим суперником з відкрито вираженими політичними амбіціями є колишній президент Петро Порошенко, який зазнав вражаючої поразки у другому турі виборів проти Зеленського у 2019 році. Однак, згідно з опитуваннями, Порошенко наразі отримує менше половини підтримки, ніж Зеленський. Поки Залужний не йде в політику, Зеленський залишається абсолютним фаворитом на наступних президентських виборах.
Навіть якби з'явився серйозний конкурент і переміг на виборах, це не змінило б основних принципів української політики щодо війни й конфлікту з Росією. Це пов'язано з тим, що критика Зеленського і його партії «Слуга народу» походить переважно від націоналістичної і правоцентристської опозиції, а також від національно орієнтованого громадянського суспільства.
В Україні залишилося заледве кілька значущих гравців, які можуть виступати за зближення з Росією. Однак вони мають мізерну підтримку. З 2022 року вони або втратили значну частину своєї привабливості для виборців, як у випадку Юрія Бойка і Дмитра Разумкова, або виїхали чи були депортовані з країни, як відверто прокремлівський Віктор Медведчук і колишній медіамагнат Євгеній Мураєв. Сьогодні жоден з них не може вважатися серйозним претендентом на посаду президента України.
Голуби і яструби
Зеленського, незважаючи на його єврейське походження, Москва часто називає «нацистом». Серед тих політичних сил на Заході, які прагнуть домовитися з Росією, багато хто бачить у ньому яструба. На противагу цьому, у сприйнятті більшості українців Зеленський від початку своєї кар'єри був відносно поміркованим, «голубиним» політиком. З моменту приходу до влади у 2019 році Зеленського і його команду часто критикували в Україні за надмірний оптимізм, м'якість і нерішучість у підході до Росії. Висока популярність Залужного в опитуваннях частково ґрунтується на сподіваннях, що генерал буде більш рішучим й ефективним у боротьбі з Росією.
Українські політичні оглядачі очікують, що ветерани відіграватимуть важливу роль у післявоєнній політиці країни. Нинішніх і колишніх військовиків із фронтовим або командним досвідом багато українців розглядає не лише як добре підготовлених для захисту країни від російської загрози, а й як менш корумпованих, більш патріотичних і більш придатних для керівних посад, ніж традиційні політики.
Жоден із цих чинників не обіцяє обрання лідерів, готових іти на компроміс з Росією, не кажучи вже про те, щоб прогнутися під волю Кремля. На майбутніх виборах чоловіки й жінки з військовим досвідом, імовірно, збільшать свою присутність в уряді, національному парламенті, обласних адміністраціях і місцевих радах; вони можуть балотуватися від наявних партій як незалежні кандидати або у складі нових політичних груп з військовим профілем. Дуже ймовірно, що ми побачимо масовий прихід колишніх військовослужбовців в українську політику, що, найімовірніше, посилить позицію Києва щодо Москви.
Нещодавні неофіційні контакти представників адміністрації США з Порошенком і колишньою прем'єр-міністеркою Юлією Тимошенко, явно спрямовані на вихід на потенційних наступників Зеленського, вказують на потрійну помилку в оцінках Вашингтона.
По-перше, більшість оглядачів, знайомих з українською політикою, одразу ж відкинули б майбутнє президентство Тимошенко чи Порошенка як нереальне. Хоча вони все ще присутні в суспільному житті й засідають у парламенті, для українців вони представляють минулу епоху й символізують проблемне минуле ранньої пострадянської України. Їхні партії – «Європейська солідарність» Порошенка та «Батьківщина» Тимошенко – імовірно, отримають місця в наступному парламенті, але ці два ветерани української політики мають мало шансів знову здобути владу.
По-друге, і Порошенко, і Тимошенко дали зрозуміти своїм американським колегам, що вони виступають проти дострокових виборів і поділяють панівну в суспільстві позицію, яка відкидає можливість агітації й організації голосування у воєнний час. Цілком імовірно, що кожен з них однаково скептично поставиться до проведення виборів зразу ж після скасування воєнного стану, без тривалого періоду підготовки для забезпечення чесного й безпечного виборчого процесу.
По-третє, у Вашингтоні переоцінюють політичні наслідки гіпотетичного президентства Тимошенко, Порошенка чи будь-якого іншого можливого кандидата в президенти. Така зміна мало вплинула б на зовнішньополітичну орієнтацію України загалом та її ставлення до Росії зокрема. Партії Тимошенко і Порошенка є більш націоналістичними, ніж партія Зеленського. І Порошенко, і Тимошенко в минулому відзначилися войовничими заявами на адресу Росії і президента Владіміра Путіна.
Існує очевидна невідповідність між закликами до проведення виборів в Україні та їхнім незначним або, що більш імовірно, негативним впливом на готовність Києва йти на поступки. Це протиріччя пов'язане з тим, що заклик до виборів в Україні, які нібито допоможуть покласти край російсько-українській війні, походить з Кремля і має деструктивну мету. Ані призупинення на воєнний час президентських і парламентських виборів в Україні, як того вимагало довоєнне законодавство країни, ані сам Зеленський не несуть відповідальності за відсутність прогресу в переговорах між США, Україною та Росією.
Подвійний міф про те, що нинішня українська влада є нелегітимною і що швидкі вибори необхідні для припинення бойових дій, був створений у Москві. Процес виборів у країні, що перебуває у воєнному стані, дозволить Кремлю задіяти весь арсенал політичної війни, включно з дезінформацією, кібератаками, залякуванням, саботажем і корупцією. Тому прийняття російського заклику до проведення виборів в Україні було б серйозною помилкою для всіх міжнародних гравців, які беруть участь у припиненні війни.
Переклад з польської
Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.
Оригінальна назва статті: Wybory w Ukrainie nie zakończą wojny
Ми використовуємо