Відверто про вакцинацію: «за» і «проти»

Галузь імунопрофілактики переживає не найкращі часи в Україні. Відмови від щеплень стали настільки поширеними, що колективний імунітет населення країни балансує на межі.

Золотий стандарт: 95% щеплених - запорука здоров'я суспільства - не витримується. Цю ситуацію намагалися виправити торік, організувавши додаткову кампанію з вакцинації проти кору та краснухи. Однак вона обернулася лихом. Впродовж доби після щеплення у Краматорську помер підліток. Цей факт «прогримів» у мас-медіа не лише в Україні, але й за кордоном. З небувалою силою в Україні здійнялася «антивакцинальна» кампанія. Міністерство охорони здоров'я зіткнулося з нерозумінням і протестами громадськості.

Таке ж нерозуміння викликає інформація про свинячий грип...

Модне слово «відмовники»

«Тенденція однозначна - почастішали відмови від вакцинації. Триває вона останні кілька років. І це не зовсім хронологічно збігається з трагедією у Краматорську. Цей процес почався набагато швидше. Поступово збільшувалася кількість відмов з кінця 2006 року. Населення збайдужіло до вакцинації. Захворюваності великої немає, а якщо дитина захворіє, хай перенесе інфекцію, і буде мати пожиттєвий імунітет, - такий підхід», - поінформувала ZAXID.NET про стан з імунізацією на Львівщині керівник Львівської обласної імунологічної комісії з питань вакцинопрофілактики, педіатр-імунолог Людмила Бобер.

«Просто у нас зараз немає такої біди, яка б нас змушувала подумати і поставитися до інфекційного захворювання, як колись ставилися до натуральної віспи, від якої вимирали міста і регіони. Тільки вакцинація має найбільший економічний вихід у сенсі капіталовкладень у медицину. Йдеться про збереження цілих народів. Хоча я не є прихильником «совдепії», але система профілактичної медицини у Радянському Союзі дала дуже добрі результати», - зазначила вона.

Завідувач епідеміологічного відділу Львівської обласної СЕС Наталя Тімко додала: «У довакцинальний період 40-80 тис. людей щороку хворіли на дифтерію. Летальність становила 50%. З 1932 року в Україні почали проводити профілактичні щеплення. До 80-х ситуація змінилася так, що реєструвалися лише поодинокі випадки. У ті роки спостерігалося збільшення кількості відмов від профілактичних щеплень. А в 90-х відбувся спалах дифтерії в Україні. Захворіло 20 тис. осіб, з них 700 померло. Серед померлих 80% були або не щеплені, або щеплені з порушеннями чинного на той час Календаря профілактичних щеплень. Зараз ми маємо практично те саме. Кількість відмов від профілактичних щеплень почала різко зростати. Наслідки не змусили себе довго чекати. Торік було 11 випадків захворювання на дифтерію в області, із них 3 завершилися летально. Цього року ми вже маємо один випадок захворювання на дифтерію».

За такої ситуації зі щепленнями в області, в Україні, яка є, медики прогнозують спалах епідемій. «Можна прогнозувати спалахи епідемій усіх керованих інфекцій, бо від усіх вакцинацій є відмови. Злісні відмовники відмовляються від усього, є частина, що відмовляються тільки від щеплень від кору і краснухи, хтось відмовляється від туберкульозу, дехто тільки від гепатиту або гемофільної інфекції», - сказала Л. Бобер.

Де наш добрий лікар?

Проте повернути українців до моделі добровільно-примусової поголовної вакцинації вже нереально. Чи не найбільшим прорахунком медичної галузі, що призвела до масового несприйняття вакцинації в Україні, є відсутність діалогу між медиками та людьми. Будь-хто на вулиці з власного досвіду скаже, що на прийомі у лікаря треба докласти достатньо зусиль, щоб дізнатися, чому власне ти потрапив до нього у кабінет. Записи в медичних картках і рецепти, які ми несемо в аптеку - це дивописьмо, яке можуть розгадувати лише фармацефти, але аж ніяк не ми.

Однак поки біда не трапилася, все це залишалося поза кадром. Коли вона сталася, довелося визнати, що медичний корпус таки не усвідомлює себе як частину сфери обслуговування суспільства. Відповідно до результатів соціологічних опитувань батьків, які оприлюднив представник ЮНІСЕФ в Україні Майкл Боцюрків під час першого в Україні Європейського тижня імунізації, виявилося, що середня тривалість розмови про щеплення малюка з батьками на прийомі у державного педіатра - три хвилини, а в приватного - 40. Чи за три хвилини можливо пояснити, навіщо щеплювати дитину взагалі, проаналізувати стан здоров'я цієї дитини, дати всі рекомендації та перестороги? Відповідь напрошується сама.

Якщо ж аналізувати глибше, то дізнаємося, що вітчизняна педіатрія теж не у розквіті. Голодні 90-ті не пройшли для неї безслідно. Педіатри подалися на заробітки в інші країни доглядати стариганів, перейшли у стан дистриб'юторів ліків, фармацевтики. Про це, зокрема, інформувала торік напередодні Дня дитини начальник відділу материнства і дитинства головного управління охорони здоров'я Львівської облдержадміністрації Ірина Микичак. «Відбуваєься відтік молодих кадрів. Частина переходить у сімейну медицину. Дуже великий відтік відчуваємо у приватні компанії і фірми, що займаються, наприклад, фармацепцією, - прокоментувала вона. - Їдуть у ролі покоївок доглядати за престарілими в Іспанію, Італію».

Регіональний представник Європейського бюро Всесвітньої організації охорони здоров'я в Україні Катерина Булавінова під час круглого столу з журналістами сказала: «Криза (зрив кампанії додаткової імунізації проти краснухи і кору, - ред.) відбулася саме тому, що у нас вкрай мало хороших спеціалістів у цій галузі. Проблема навчання глобальна. Ми цю ситуацію зараз намагаємося всіляко виправляти і приділяємо велику увагу навчанню медиків».

Армія маркетологів

І тут починається найцікавіше: якщо державні медики не мають натхнення розповідати про користь вакцинації і небезеку відмови від неї, бо їхня зарплата недостатня, або не мають відповідних знань, то є величезна армія маркетологів, яка використовує кожну нагоду, щоб відраджувати від щеплень, бо має у цьому свій інтерес. Вони говорять: «Традиційні медики-імунологи обманюють вас. Вони маніпулюють вами, щоб збувати вакцини. Всі вони працюють на виробників вакцини. Виробники ж вакцини, якби бажали добра всім нам, давно б зготували вакцини, які назавжди покінчать з усіма відомими інфекційними хворобами. Однак здорові люди для них просто страшний сон, збитки їхнього бізнесу».

Під соусом такої глобальної змови розповідається й про неякісні вакцини, які містять отруйні для людини речовини, про жахливі наслідки щеплень ними. У людини, яка не має жодних спеціальних знань, від такої «реклами» волосся підіймається дибки. Для посилення ефекту їй пропонують відвідати семінар, прочитати літературу, переглянути фільми. Людина непомітно для себе стає противником щеплень, а потім, якщо добре піде, - споживачем та реалізатором гомеопатичних препаратів, активним членом антивакцинальних спільнот. Що й казати, з часів незалежності жодного разу не чула, щоб за свідому брехню про чудодійну силу екзотичних пігулок когось притягли до відповідальності.

З інформації представництва ЮНІСЕФ в Україні стає зрозуміло, що за нестачі інформації від медиків, молоді батьки отримують її через ЗМІ, Інтернет, з популярних видань, від інших батьків.

Інколи негативне ставлення до вакцинації народжується на кухні, коли домогосподарки збираються з маленькими дітьми і вирішують, що не будуть їх вакцинувати, бо вважають, що їхні діти здорові, живуть у чудових умовах та не можуть захворіти.  Такі батьки не думають про те, що їхні діти бавляться на вулиці у пісочниці, контактують з іншими дітьми на дитячих днях народженнях, що все-таки час до часу є переїзди у громадському транспорті, походи у крамниці, де батьки лишають дітей у дитячих кімнатах чи на дитмайданчиках. Тобто такі контакти є повсякчас.

Головним страхом «відмовників» є страх виникнення у дитини поствакцинальних ускладнень. Проте «кожна вакцина має свою частоту виникнення ускладнень. Ускладнення - це те, що тягне за собою тривале порушення загального стану здоров'я і вимагає додаткового лікування. Ця частота - це в середньому один випадок на 100 тис. введених доз. Є вакцини, у спостереженні за якими реєструється один випадок на мільйон доз, але є й такі, в яких один випадок трапляється на 50 тис. доз. Водночас ризик виникнення ускладнень після перенесеного інфекційного захворювання - в середньому кожен сотий пацієнт. Стосується це і дорослих, і дітей. У кожному з випадків хвороба може закінчитися летально», - прокоментувала керівник Львівської обласної імунулогічної комісії з питань вакцинопрофілактики.

«Інколи пацієнти торгуються: «Це щеплення ми будемо робити, а це ні», або «Давайте половинку дози. Навіщо таку велику дозу. Мені здається, те, що відбувається - це викривлення світогляду і вияв неосвіченості населення», - зазначила Л.Бобер.

Дайте закон!

Власне проведення цього року першого в Україні Європейського тижня імунізації скероване на виправлення всіх прогалин у масово-просвітницькій роботі з населенням, у рамках якого проводилися круглі столи, конференції для медиків, школярів, студентів, духовенства, ЗМІ у регіонах.

Моє особисте враження після відвідин круглого столу для журналістів не надто оптимістичне. Звісно, інформування дуже потрібне, однак сподіватися, що за кілька годин можна підготувати достатню кількість пропагандистів для зведення на нівець інформаційних кампаній «антивакцинників», надто банально, і це не вирішує питання по суті.

Треба спрямувати всі сили на інформування населення. Якісна, повна, достовірна інформація має йти від медиків, які безпосередньо контактують із батьками малюків. Власне таку ж думку висловлювала і пані Бобер під час цього заходу: «Лікарі витрачають занадто мало часу, щоб надати увагу пацієнтові і батькам, які його привели. Вони довіряють це нам. Тобто ми маємо зробити все, щоб їх задовольнити. Якщо кількість батьків, які довіряють, збільшиться, якщо їх буде більше, ніж тих, хто вагається, то проблем в Україні з вакцинацією не буде».

А ще батьки мають побачити, яку відповідальність за обов'язковість вакцинації, неодмінну для колективної безпеки, несе держава індивідуально перед кожним членом суспільства.

Саме така відповідальність задекларована у законі «Про імунопрофілактику інфекційних захворювань», який зараз доробляють, аналізують. Міністр охорони здоров'я Василь Князевич прокоментував ZAXID.NET: «Проект закону був розроблений ще до нещасного випадку з хлопцем. Тому зараз з урахуванням того, що сталося, ми маємо передбачити всі запобіжники. У проекті розглядається питання про страхування на випадок нещасного збігу обставин».

За словами міністра, цей законопроект має на меті «усвідомлений вибір батьків. Вони мусять зробити вибір, щеплювати чи ні, усвідомлюючи всю небезпеку відмови, розуміючи, що за цим може стояти, і мати знання про щеплення». Він містить окремий розділ, присвячений безпеці імунологічних препаратів. Як стверджує міністр, «держава жорсткіше ставить у законопроекті вимоги до гарантій якості вакцини і відповідальність за це».

Загалом же, на думку міністра, крім відповідальності медиків перед людьми, має бути визначена і відповідальність «відмовників» перед суспільством. «Якщо ти не привився, рано чи пізно стаєш загрозою для інших», - зазначив він.

Такої ж думки дотримується і К.Булавінова: «Що робити з батьками, які не вакцинували свою дитину проти дифтерії. Припустімо, вона захворіла і заразила у класі дитину, яку теж не вакцинували. Але не через небажання, а через медичні протипоказання? Якщо вводити таку законодавчу відповідальність, то вона має охоплювати всіх, не лише лікарів перед пацієнтами, але й відповідальність громадянина перед іншими людьми».

Тим часом президент ГО «Ліга захисту громадянських прав» В'ячеслав Костилів повідомив ZAXID.NET: «Новий законопроект «Про імунопрофілактику інфекційних захворювань» несе велику небезпеку. Створювали цей законопроект саме ті люди, які спробували протягнути до України сумнозвісну вакцину, від якої помер школяр, і яка зараз буде знищуватися. Цей законопроект - відповідь на зрив масової вакцинації.

Ст. 13 законопроекту передбачає, що за відповідних обставин МОЗ законодавчим шляхом може постановити, що категорія громадян, яка перебуває під загрозою, має бути щепленою та брати участь в інших заходах специфічної профілактики. У проекті прямо вказано, що у цьому випадку основне право на фізичну недоторканість є обмеженим. Такі заходи можуть бути застосовані під час загрози виникнення спалаху інфекційного захворювання, наявність якої встановлюють виключно рішеннями посадовців міністерства. Такого у нас ще ніколи не було».

Перед прийняттям такого закону, вочевидь, варто його обговорити із широкими колами громадськості.

Свинячий грип ?!..

Коли ця стаття була вже майже готова, з'явилася новина про поширення випадків захворювання «свинячим» грипом в Америці, швидку реакцію ВООЗ на це, а за ним - і президентів держав. Не зволікає і Віктор Ющенко. 27 квітня він офіційно звернувся до прем'єр-міністра Юлії Тимошенко з проханням виділити зі спецфонду держбюджету 50 млн грн для обладнання та повноцінного функціонування Українського центру грипу та гострих респіраторних інфекцій МОЗ України. Також Україна заборонила ввезення живих свиней і свинини зі США, Мексики, Нової Зеландії та Канади, де зафіксовано спалах захворювання на свинячий грип. Створено оперативний штаб із запобігання появи цього грипу на території України.

Дуже б хотілося, щоби кроки, які роблять відповідальні особи у цій ситуації, були виваженими і далекоглядними, щоб нам не квапилися радити поголовно робити щеплення невідомою вакциною від невивченого захворювання, а кошти у цьому кризовому році витрачали справді на найпотрібніше. Щоб не виявилося, що правда на стороні В.Костиліва, який вважає «свинячий» грип брудною інсинуацією: «Стоїть страшний крик: "Небезпека!", як було і з пташиним грипом. Пройде трохи часу, і закінчиться це нічим. Не буде ніякої пандемії. Покричать, і під шумок потечуть величезні гроші»

Фото зі сайту https://www.newsby.org/