Випробування Росією

Віктор Ющенко створив прекрасні стартові позиції для президента Віктора Януковича. Новий президент може почати діалог з Росією з чистого листка. І схоже, Москва згодна на це.

ZAXID.NET продовжує серію публікацій українських та закордонних аналітиків, які міститимуть прогнози щодо внутрішньо- та зовнішньополітичного життя України за нового президента. Нагадаємо, що в межах серії вже було опубліковано статті польського журналіста Марціна Войцехівського,  українського політолога Остапа Кривдика. Тепер пропонуємо вашій увазі матеріал відомого журналіста-політолога з Москви Віктора Тимошенка.  

Ймовірно, для нового глави української держави зовнішня політика буде не лише конституційним обов'язком, але і справою приємною в усіх розуміннях.  Адже український «домашній» політичний концерт для Віктора Януковича етап  його минулої слави.

Сьогодні перед новим президентом України стоїть завдання міжнародного визнання – стати рівним серед колег президентів, стати частиною, спочатку припустімо, європейської еліти. Завдання гідне і прекрасне, але треба сказати, непідйомне! Надто вже рафінована і гонорова владна публіка в Старому і Новому світі – королі, принци й інші політики голубої крові.

 Але один із перших робочих візитів Віктора Януковича буде, поза сумнівом,  до азійської Москви, в лігво  агресивної антиукраїнської  російської бюрократії.  Сам Віктор Янукович про свої плановані вояжі за кордон так сказав: «У нас стратегічні партнери - це Європейська Унія, Росія, США. Скоріш за все, перший мій візит буде до сусідів».

Тим часом у Росії

Запрошення від президента РФ вже надійшло. У Кремлі  розуміють, що Україна завжди була становим хребтом російської імперії, починаючи від генеральних секретарів ЦК КПРС (Хрущов, Брежнєв) до промислового і наукового потенціалу українського простору.

Тому битва за Україну – це не просто ідеологічне суперництво для кремлівських небожителів, а питання життя і смерті. До речі, на відміну від інших, хто вважає, що Україні без Москви не жити, автор цих рядків переконаний, що взаємозалежність двох країн – України і Росії  - очевидна і не вимагає доказів.

Цікаво, що саме напередодні другого туру президентських виборів в Україні, в російській столиці знов зазвучали гасла холодної війни, що означає одне: розмовляти з Києвом Росія буде лише з позиції сили (зокрема «м'якої сили»). Як не пригадати войовничих декларацій нової військової доктрини РФ і допустимість «першій» застосувати ядерну зброю проти тих, хто, наприклад,  «катує російських співвітчизників». Або, наприклад, факт поглинання російським капіталом найбільшого українського «Промінвест-Банку». 

Є  в Білокам'яній ідеї і політичних неандертальців.  «Росія, - стверджує «соловейко Кремля» Міхаіл Леонтьєв, - зацікавлена в тому, щоб Україна як проект перестала існувати, оскільки проект Україна є проектом, навмисне нагостреним проти Росії».

 

напередодні другого туру президентських виборів в Україні, в російській столиці знов зазвучали гасла холодної війни, що означає одне: розмовляти з Києвом Росія буде лише з позиції сили

 

Ображатися не варто. Приховані пружини російської імперської свідомості  лежать у сфері колективного несвідомого, а втовкмачування у голови  росіянина  образу ворога в особі України - визначальний чинник зміцнення влади нинішнього путінського режиму, альфа і омега російських державних інформ- і політтехнологій. Але в Україні ж бо розуміють, що для країни, яка пізнала могутність і славу, немає середнього рішення між підтримкою своєї колишньої величі і повним безсиллям. Москва – третій Рим, сьогодні рефреном звучить зі всіх російських телевізійних каналів. 

Дмитро Медвєдєв у своєму запрошенні Віктора Януковича до Москви навіть сформулював майбутню ідеологічну модель відносин Москви і Києва: «Вибори підтвердили прагнення громадян України покласти край історично приреченим спробам посіяти ворожнечу між народами наших країн, щире бажання зміцнювати добросусідські відносини», - переконаний Дмитро Медвєдєв. Іншими словами, у всьому винна Україна, а російська еліта – зразок політичної толерантності, релігійного милосердя і терпимості.

Але не варто тішити себе марними надіями, що нібито інтереси Росії в Україні лежать в гуманітарній або ідеологічній області. Віктор Янукович і його команда ще муситиме поставити хрест на економічній і фінансовій експансії Росії. І останнім рубежем, за яким очікувана втрата суверенітету України, будуть не металургія або машинобудування, морські порти і газотранспортна інфраструктура, а, як стверджують експерти,  українські чорноземи, українська земля як товар, як об'єкт купівлі-продажу. 

«Дружба дружбою, а гроші рахуватимемо окремо»

Колись, у середині 90-х років минулого сторіччя, на одному з прийомів в посольстві в Москві, парадигму українсько-російських відносин «дружба дружбою, а гроші рахуватимемо окремо» сформулював Надзвичайний і Повноважний Посол України в РФ Володимир Федоров. Прозвучали ці слова у відповідь на пафосну заяву Владіміра Жиріновського, який переконував п'яну світську і дипломатичну публіку, що немає відмінностей в інтересах між двома слов'янськими народами - росіянами і українцями.

 

не варто тішити себе марними надіями, що нібито інтереси Росії в Україні лежать в гуманітарній або ідеологічній області

 

Вже перше інтерв'ю російському телеканалу РТР  свідчить, що Віктор Янукович багато чому навчився, і не стане дзеркалом російських інтересів в Україні. В усякому разі, уважне прочитання його відповідей на «тестові» запитання лояльності Кремлю показали, що він не повторюватиме московських дурощів, і мірою своїх сил та розуму працюватиме на користь України, правда, захищатиме інтереси, перш за все, української буржуазії.

Це стосується і російської мови, і НАТО, і європейських прагнень України, Чорноморського флоту РФ в Севастополі і навіть присвоєння Степану Бандері звання Героя України. Що більше, низка експертів взагалі вважає, що Віктор Янукович піде на загострення відносин з Москвою і спробує змінити угоди, підписані нинішнім прем'єр-міністром Юлією Тімошенко щодо торгівлі газом з Росією.

Українська буржуазія вважає за краще сама рахувати свої гроші і не радитися з Москвою, куди їх витрачати. Мабуть, це і є (на жаль) головна гарантія  державного суверенітету України.

Питання: хто кого?

Це зовсім не значить, що ці інтереси стануть благом для «української держави і українського багатонаціонального народу».

Хоча бути елітою (в епоху глобалізації) означає звільнити себе від відповідальності за долю країни, громадянином якої ти є. «Бути сьогодні елітою, – пише російський учений Алєксандр Панарін, – означає членство в якомусь таємному інтернаціоналі, який жодним чином не пов'язаний з інтересами, нормами і традиціями місця проживання». Хотілося б, щоб Віктор Янукович думав по-іншому.

 

Вже перше інтерв'ю російському телеканалу РТР свідчить, що Віктор Янукович багато чому навчився, і не стане дзеркалом російських інтересів в Україні

 

Поталанило нам, українським обивателям, в одному. У тому, що українська буржуазія недостатньо «вмонтована» у всілякі таємні міжнародні товариства. Українських нуворишів не пускають в закриті клуби, в європейські благородні зібрання. Але така доля і російських капіталістів (за рідкісним виключенням). Тому є велика частка ймовірності, що  економічні війни, як і «дружба грошей» триватиме в межах простору Україна-Росія, СНД.

Питання, хто переможе, залишається відкритим, і зовсім не означає, що зі щитом залишиться Росія. Схоже на те, що Москва стоїть сьогодні перед проблемами, які Україна (через хаос і  смуту) сьогодні успішно вирішує. Йдеться, перш за все, про трансформацію політичної системи, прощання із сталінізмом, з радянським минулим, гармонії або хоча б відповідності базових і надбудовних елементів у державному будівництві, розвитку економіки.       

Кадри вирішують усе

Головні помилки Віктора Ющенка у формуванні міждержавних відносин з Росією пов'язані з двома міністрами закордонних справ Борисом Тарасюк і Володимиром Огризком.

У відносинах з Росією ці два політики керувалися не економічним прагматизмом, а ідеологією, суб'єктивними поглядами, своїми світоглядними цінностями, своєю філософією будівництва міждержавних відносин. Коротше, «немає друзів, є лише інтереси» - цей принцип міжнародних  відносин не був імперативом дипломатичної діяльності цих двох міністрів. Втім, і для Віктора Ющенка також.  

Прийнято вважати, що реальна політика, на відміну від бізнесу,  де в основі лежить «корисне» і «шкідливе», оперує категоріями «друга» або «ворога». Але унікальність дипломатії полягає в тому, що її перемоги або поразки передусім відбуваються не на полі битв, а в головах дипломатів. Можна і з морально лихим, незручним супротивником або конкурентом домовитися про співпрацю і вигідно з ним вести справи. 

Є чудові високоефективні  приклади того, як треба вибудовувати відносини з Кремлем. В цьому значенні найбільшими прагматиками є президент Білорусі Аляксандр Лукашенко і президент чеченської республіки, юний Рамзан Кадиров.

Якщо перший політичним шантажем, хитрістю примусив Владіміра Путіна субсидувати Білорусь вже друге десятиріччя, надавати їй непомірні преференції і пільги. То другий, Рамзан Кадиров, зумів військовою силою переконати Кремль відбудовувати повоєнну Чечню,  задовольняти  фінансові апетити чеченців, надавати Грозному «необмежені кредити».

Костянтин Іванович Грищенко

 

Костянтин Грищенко високопрофесійний парламентер, полеміст. Достатньо навести приклад, як після того, коли під час телепередачі на російському каналі НТВ «К барьеру» він буквально «розшматував» російського посла при НАТО Дмітрія Рогозіна, то це популярне в Росії телешоу було закрито

 

Вважаю, що саме цей дипломат, цілком очікувана кандидатура, яка займе місце міністра закордонних справ в новому уряді. По-перше, він не чужий для команди Віктора Януковича, в уряді якого вже працював на цій посаді з 2003 по 2005 роки. По-друге, він кар'єрний дипломат. Якщо глянути на його послужний список, то можна переконатися, що Костянтин Грищенко – гуру світової дипломатії, починаючи питаннями обмеження озброєнь, закінчуючи  складними дискурсами міжнародного права.

А головне, Костянтин Грищенко високопрофесійний парламентер, полеміст. Достатньо навести приклад, як після того, коли під час телепередачі на російському каналі НТВ «К барьеру» він буквально «розшматував» російського посла при НАТО Дмітрія Рогозіна,  то це популярне в Росії телешоу  було закрито.

Але варто підкреслити, що якщо за президента Віктора Ющенка  діяльність Костянтина Грищенка на посту Надзвичайного і Повноважного Посла в РФ була з об'єктивних причин приречена на неуспіх, то за Віктора Януковича, тим більше, в новій ролі міністра закордонних справ,  економічні відносини з Росією для України будуть взаємовигідними.

Економічні чинники головні

За підсумками першого кварталу 2009 року, Україна є шостим за величиною торгівельним партнером Росії. Частка України в загальному товарообігу Росії 2008 року становила 5,4%, а частка Росії в товарообігу України зі всіма країнами – 23,3%. З 2002 року спостерігалося стійке зростання обсягів  російсько-української торгівлі. 

За показником капіталовкладень в економіку України Росія посідає сьоме місце серед зарубіжних інвесторів. Російські інвестиції оцінюють на суму понад 1,3 млрд доларів США. Інвестиції російського банківського сектора на Україні становлять п'яту частину всього іноземного капіталу в цій сфері. В Україні зареєстровано 2159 підприємств з російським капіталом (головним чином в промисловості).

Під час вручення копій вірчих грамот новим послом РФ в Україні Міхаілом Зурабовим міністр закордонних справ  України Петро Порошенко заявив, що «2008 року товарообіг України і Росії становив понад 40 млрд доларів». Варто нагадати, що 2001 року цифра товарообігу дорівнювала лише 9,1 млрд доларів. Тобто за сім років зростання майже в чотири рази.

Але у принципі, якщо глянути на структуру торгівлі між Україною і РФ, то можна констатувати перекіс, економічний нонсенс. Її визначальний сегмент – це торгівля вуглеводнями, нафтою і газом, продукцією металургії. У товарній структурі російського експорту переважають паливно-енергетичні товари (близько 60%), продукція машинобудування (20%), хімії і нафтохімії (6%). А в імпорті з України значну частку займає продукція машинобудування (27%), метали і вироби з них (26%), продовольство (18%).

Міждержавні проблеми України і Росії

Головна проблема в міждержавних відносинах України і Росії – це відсутність, невизначеність правових норм, що регулюють політичні, економічні, гуманітарні відносини двох країн.

 

Не міжнародне право, а рівень (інтелектуальний і ідеологічний) перших осіб держави визначає «як дружитимуть або ненавидітимуть» народи України і Росії один одного

 

Хоча за двадцять років незалежності сторони підписали тисячі угод, договорів,  комюніке, протоколів про наміри, але вся сфера міждержавних зв'язків регулюється в горезвісному «ручному режимі». Не міжнародне право, а рівень (інтелектуальний і ідеологічний) перших осіб держави визначає «як дружитимуть або ненавидітимуть» народи України і Росії один одного.

Повна відсутність міжпарламентських зв'язків між Верховною Радою і Федеральним Збором привела до того, що немає законодавчого супроводу економічних зв'язків, регіональної (прикордонної), фінансово-кредитної, інвестиційної співпраці, обміну (взаємовигідною) інформацією, мистецтвом, наукою  і культурою.  

Геополітичний сусід

З Росією в України найбільший державний кордон, він становить 1576 кілометрів. Росія завжди буде сусідом України. Так було і так буде. Як би до Росії, її політиків і бізнесменів не ставилися в Україні, російський чинник у внутрішньополітичному житті української держави завжди буде присутній, впливатиме на державне будівництво, економіку, культуру.   

Нинішній російський політичний режим, як і особи «національних лідерів» Росії, треба сприймати як даність, константу величезного геополітичного простору. Інших політичних партнерів для України в осяжному майбутньому в Росії не буде. 

Але важливо те, що Віктор Ющенко створив прекрасні стартові позиції для президента Віктора Януковича. Він може почати діалог з Росією  з чистого листка. І схоже, Москва згодна на це.