Війна в Україні змінює суспільства Північної Європи

Війна в Україні змінила суспільні настрої в Норвегії та Ісландії. Там було організовано багато демонстрацій проти російського вторгнення. У публічній дискусії в обох країнах панує думка, що вони повинні прагнути до інтеграції з Європейським Союзом. Питання членства стало як ніколи актуальним.

Найсильніша підтримка членства в ЄС спостерігається серед молодих норвежців та ісландців. За словами лідера організації молодих норвезьких консерваторів Unge Høyre Олі Свеннебі, співпраця у сфері клімату й енергетики в майбутньому приведе до членства країни в Євросоюзі. Крім того, серед молоді євроспільнота більше не асоціюється лише з комерційним партнерством, а з організацією, яка сприяє миру та демократичним принципам, які не суперечать загальним засадам норвезької політики. Для зрілих і літніх людей в обох країнах ЄС є організацією, яка може негативно вплинути на збагачення держави. Ще одна проблема – рибальство, яке є однією з найважливіших галузей економіки норвежців та ісландців.

Норвезький газ як визначальний чинник

У 1994 році в Норвегії відбувся референдум про вступ. За вступ країни фіордів до ЄС висловилися 47,8% виборців, проти – 52,2%. Причиною такого результату стало підписання Угоди про Європейську економічну зону (ЄЕЗ) 2 травня 1992 року (угода набула чинності 1 січня 1994 року, за вісім місяців до референдуму). Документ передбачав вільне пересування людей, промислової продукції, послуг і єдині правила конкуренції між країнами Євросоюзу та Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ) при збереженні національного контролю над джерелами енергії. Норвегія зберегла за собою право зберігати систему обмежень на придбання сільськогосподарських і лісових земель. У Норвегії загалом позитивно сприймають угоду про ЄЕЗ, хоча її опоненти вважають, що ця форма співпраці між ЄС та Норвегією починає вичерпувати свої можливості та потребує змін.

У рамках ЄЕЗ Норвегія хотіла б отримати більше свободи в регіональній політиці, захисті навколишнього середовища або громадському транспорті. У жовтні 2022 року була створена організація NOREXIT, яка вважає, що угода послаблює уряд Норвегії, і тому виступає за якнайшвидший вихід з Європейської економічної зони, а торговельні відносини з ЄС вибудовувати на основі угоди про вільну торгівлю 1973 року, регулюючи відносини з країнами спільноти через двосторонні угоди. За словами лідера NOREXIT Тора Петтера Екрола, Угода про ЄЕЗ є загрозою для норвезької демократії.

Позиції політичних груп у Норвегії відрізняються. У країні фіордів правляча Партія праці не зайняла чіткої позиції щодо цього питання, залишаючи простір для дискусій, як і Партія зелених. У Стортингу, норвезькому парламенті, переважають противники вступу Норвегії до ЄС. Лише дві сили відкрито виступають за членство – Консервативна партія та Ліберальна партія, які зараз лідирують в опитуваннях. Інші п'ять політичних сил виступають проти членства, пояснюючи свою позицію головно захистом норвезького рибальства та природних ресурсів.

Лідер організації Nei till EU (Ні до ЄС) Рой Педерсен наголошує, що Норвегія є країною, яка багата нафтою і газом, і вступ до ЄС означає ситуацію, в якій доведеться набагато більше ділитися ресурсами з іншими країнами. А для громадян пріоритетом є ще захист норвезької риби, сільського господарства, нафти та норвезької крони.

Донедавна Норвегія розглядалася як незначний гравець в інтегрованій Європі, але з лютого 2022 року її значення для ЄС істотно зросло, оскільки вона стала найважливішою ланкою на шляху до незалежності континенту від російської сировини. Це визнала Урсула фон дер Ляєн 23 лютого, за день до вторгнення: «Ми сповнені рішучості стати незалежними від поставок газу з Росії. Норвегія є надійним постачальником газу, ми завжди можемо розраховувати на вас у разі потреби. [...] Ми хочемо покладатися на Норвегію та її відновлювані джерела енергії, а не на російський газ». Норвегія має шанс стати новою енергетичною провінцією, яка зможе задовольнити дедалі більші потреби європейських споживачів.

Ісландський кам'яний банк картин

Правляча коаліція (складена з Прогресивної партії, Партії незалежності та Партії Зелені-Лівиця) в Ісландії одностайна щодо свого підходу до членства в ЄС: вона не дуже підтримує цей шлях. Після вторгнення Росії в Україну опозиція посилила свою проєвропейську позицію. За останні пів року у промовах її лідерів лунає чимраз більше відповідних заяв. Лідери соціал-демократів, Партії піратів і Партії реформ закликають провести національний референдум щодо вступу Ісландії в ЄС. Прем’єр-міністр Катрін Якобсдоттір виступає проти, стверджуючи, що перебування в Європейській економічній зоні та ЄАВТ має більше переваг, ніж офіційне приєднання до Євросоюзу.

Ісландія вперше почала перемовини про вступ 2011 року після того, як подала заявку двома роками раніше, коли Ісландію очолював проєвропейський уряд, який боровся з кризою в країні. Однак Партія незалежності та Прогресивна партія, дві правоцентристські та євроскептичні партії, які перемогли на загальних виборах в Ісландії у квітні 2013 року, вирішили провести референдум щодо членства, відтак переговори з Європейським Союзом зупинилися. Після двох років правління вони оголосили про зняття кандидатури Ісландії без проведення референдуму.

У 2008 році ісландці сильно постраждали від фінансової кризи. Ісландцям обмежили зняття грошей з банківських рахунків, а ціни на імпортні товари зросли удвічі. Раптова девальвація крони та підвищення процентних ставок, що призвело до різкого збільшення платежів за кредитами, лягло на суспільство важким тягарем. Ісландці покладали надії на Європейський Союз, вважаючи, що як державі-члену їм буде легше пережити важкі часи. Також лунали голоси про готовність поміняти валюту з ісландської крони на євро. Коли 7 жовтня 2008 року уряд придбав збанкрутілий Landsbankinn, він успадкував і його дочірню онлайн-компанію Icesave, де багато голландських і британських клієнтів зберігали свої заощадження. Ісландія виявилася не в стані повернути депозити, тому в рамках угоди виплати взяли на себе Нідерланди та Велика Британія. Вони почали погрожувати Ісландії блокуванням членства, якщо її уряд не віддасть борги з відсотками.

Закон про погашення боргів викликав численні протести в Ісландії. Дві його версії були заблоковані на референдумах 2010 і 2011 років. У 2013 році Ісландія намагалася повернути гроші перед судом Європейської асоціації вільної торгівлі, але безуспішно. Завдяки цим подіям Європейський Союз почав асоціюватися в ісландців із банкірами. Тому протягом багатьох років зберігалася негативна думка про Спільноту, а дискусія про членство відійшла на другий план.

Опитування, проведене фірмою Gallup 9 березня 2022 року, показало рекордно високу підтримку членства в ЄС серед ісландців (47%). Крім того, соціал-демократи, прогресисти та «пірати» спільно підготували проєкт резолюції парламенту про проведення референдуму щодо відновлення перемовин. А втім, зміна ставлення й порушення цього питання стануть можливими лише після виборів у 2025 році. Невідомо, чи до того часу підтримуватимуть і опозиційні партії, і громадськість членство Ісландії в Європейському Союзі.

Ісландія мала б шанс приєднатися до ЄС швидко, навіть протягом двох-трьох років. Вона вже входить до Шенґенської зони, її правова система дуже близька до вимог ЄС, до того ж, мабуть, країна платитиме до спільної скарбниці ЄС більше, ніж забиратиме з неї. Проте ісландцям було б дуже важко прийняття правила спільної рибальської політики ЄС. Ісландія щорічно виловлює близько 2 млн тонн риби; на неї припадає майже три чверті її експорту. Після приєднання до ЄС їй доведеться не тільки ділитися рибальством з іншими країнами ЄС, але й виконувати рішення ЄС щодо річних обмежень на вилов, метою яких є захист запасів від виснаження.

Баланс прибутків і витрат

Для Норвегії та Ісландії членство в Європейському Союзі приносить багато переваг і недоліків. З точки зору спільноти, розширення структур двома країнами Північної Європи, привабливими з огляду на сировину й туризм, принесло б великі переваги. Нинішня ситуація на міжнародній арені є сприятливою для Євросоюзу, оскільки війна, яка триває в Україні, посилює прагнення до євроінтеграції серед сусідніх країн.

Водночас норвежці не бажають ділитися рибальством і природними ресурсами на користь бідніших країн-членів ЄС. Якщо суспільства Норвегії та Ісландії почнуть бачити переваги політики, яку проводить ЄС, і йти з ним на компроміс у питаннях, важливих для обох країн, це може стати стимулом для прийняття рішення про членство.

Переклад з польської

Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.

Попередні статті проєкту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін на галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході, Нове старе відкриття, А мало бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати про історію, Мінський глухий кут

Оригінальна назва статті: Młodzi mieszkańcy Norwegii i Islandii chcą być w Unii Europejskiej