Я не націоналіст – я просто патріот, – Фома («Мандри»)

Гурт «Мандри» мандрує Україною: проводить тур військовими частинами внутрішніх військ МВС України – Київ, Львів, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса і Сімферополь. Львів став другим містом, де нещодавно побували музиканти. Про військових, миротворців, пророцтво та патріотизм в ексклюзивному інтерв’ю ZAXID.NET Сергія Фоменка (Фоми).

- Цей рік почався для гурту «Мандри» нетипово: ви дали концерт для миротворців у Косово. Як особисто ставитесь до перебування українських миротворців за кордоном рідної держави? І як ставитесь до миротворців як таких?

- Насправді, крім українців, сербів ніхто там не захищає від албанців. Наші миротворці - високопрофесійні військові. Але на Балканах українським хлопцям не дають можливості захищатися, навіть стріляти вгору (попереджувальний вогонь). Коли йдуть з «калашниками» та гранатами, сльозогінний газ не є перешкодою...  Ігоря (Кіналя - ZAXID.NET) побратими не могли вивести з-під вогню, бо їх обстрілювали, закидали гранатами, хлопець просто стік кров'ю... Я дуже важко переживав цю історію з Ігорем, насправді я його добре запам'ятав - приємний, скромний хлопець, знав дві мови...

Перебування там миротворців дуже важливе, вони справді несуть серйозну миротворчу місію. Це робить честь країні.

- Ви «за» професійну армію?

- Так, я «за» професійну армію, бо наголос тут на «професійності». Величезній кількості молодих людей в Україні потрібний спосіб діяльності, пов'язаний із силовими речами. Це абсолютно нормально для хлопців. Таких людей багато, вони йдуть у футбольні фанати, ще кудись, аби цю енергію виплеснути. А Україні якраз не вистачає професійного війська. Якби я міг розподіляти бюджет, на армію виділяв би величезні кошти. Україна - прекрасна країна, але вона потребує захисту. Ми ні на кого не збираємося нападати, тому що ми - мирні люди, але в сучасному світі, будемо дивитися правді у вічі, локальних воєн так багато, і саме через землю.

Досвід інших країн, де є професійні армії, показав: той, хто не хоче служити в армії в мирний час, це його право, зобов'язаний взяти зброю, коли є воєнні дії.

- Пісня «Не спи...» («Не спи моя рідна земля, прокинься, моя Україно») - це наслідок того, що відбувалося в Україні?

- Пісня була написана за рік до Помаранчевої революції.

- Відчули себе трохи пророком?

- (через паузу) Мені треба багато над собою працювати, щоб відчувати такі речі. Ми, «Мандри», скромно несемо свою місію. Написав цю пісню на кордоні з Польщею, коли я гостро відчув різницю між Польщею і Україною, суто по ситуації, яка була: на українському кордоні почався бруд. І мене це настільки «закололо»... Коли писав, почалися асоціації з історією України. Так народилася пісня. Вона «самостійно» стала однією з провідних пісень революції.

Іншу пісню - «Знову день переходить в ніч» - написав після сутички з комуністом на вулиці. Він викрикував: «панаєхалі бандеровци», «да ми вас всєх задавім» і ще щось таке. Ми мало не почали битися прямо на вулиці, але навколо було стільки людей, які відразу почали нас розбороняти. В принципі, я людина мирна. Просто в Україні таке життя, що якось зриває... не можеш не реагувати.

- Є такі чутки, що через пісню «Не спи...» гурт «Мандри» називають нацистами. Це правда?

- Є таке. Насправді, я не націоналіст - я просто патріот. Більше того, у мене багато друзів російськомовних, які дуже патріотично налаштовані до України. Директор нашої групи - російськомовний, але ні у кого немає сумнівів, що він любить Україну, потроху починає говорити українською. Спекуляція на темі мови більша, аніж вона є насправді. Українці, якби були грамотні технології українізації, із задоволенням вчили би українську.

Я ж відчуваю гордість за те, що я українець. Не вважаю, що національність людини відіграє роль в тому, патріот він чи ні. От візьмемо Петра Симоненка. Він українець за паспортом і по крові, але хіба це українець? Ні. Це людина без «флага» і без «родіни». Тому мені глибоко начхати на те, хто він за паспортом, він не українець назагал. І протилежний приклад: Саша Кольцова з гурту "Крихітка Цахес" є етнічною росіянкою, у неї батьки розмовляють російською, а вона - чудово - українською, пише тексти українською, думає українською. Це яскраві приклади того, що національність не відіграє ролі в патріотизмі.

- «Мандри» об'їздили Україну вздовж і впоперек. Чи є таке місто, місце, куди хочеться повертатися?

- У Київ, Київ, Київ завжди люблю повертатися. Насправді нам приємно всюди, де ми є. Люблю всю Україну, вона вся прекрасна. І Донбас суворий - теж цікавий край, повірте мені. Україна - суперкраїна. Тільки давайте вчитися бути самим собою.

- Львів добре сприймає «Мандри». А «Мандри» - Львів?

- Львів для нас особливе місто. Тут відбулися перші справжні гастролі. Тоді нам допоміг Маркіян Іващишин, «Дзиґа». Пам'ятаю, ми тоді ще виступали у «Вавилоні», зараз його вже нема, на фестивалі ковалів. Це було незабутньо, величезне промо, акції, концерти.

Вважаю Львів знаковим містом для України. Але одразу скажу, Львів - дуже непросте місто. Є такий стереотип: якщо група робить один-два успішні концерти в місті, то є впевненість, що наступні виступи теж будуть успішними. На Львові цей стереотип ламається. Львів не такий: іноді треба по-справжньому постаратися, щоб завоювати прихильність. Це приємно.

- Подейкують, що Сергій Фоменко є найбільш читаючий серед лідерів українських гуртів...

- Не факт. Я справді багато читаю, але не думаю, що більше, аніж хтось. Зараз читаю Валеріана Підмогильного «Місто». Там є якась героїка, неприсутня цьому часові. Перед цим прочитав книгу Едуарда Лімонова «Смерт» - це книга про сербів, мене якраз зацікавила Сербія, бо ми там були вперше. Балкани - це чудовий край, розумію, чому вони за нього воюють.

- Бути артистом в Україні - невдячна справа?

- (обурено) Чому невдячна? Вдячна справа. Але важка.

- Де починається важкість?

- Медіа-простір в Україні - не український. У цьому проблема. Доки медіа-простір буде неукраїнський, доти у нас будуть проблеми. От були під Рівним, зайшли в якийсь бар пообідати. Звучить Алла Пугачова, потім ще хтось російський. Прошу: «Поставте» щось українське, бо відчуваю себе в Твєрі». Вони «поставили» українське. Медіа-простір неукраїнський, тому українська музика складно себе почуває. Люди люблять українську музику, а от директори радіостанцій виконують якусь свою незрозумілу роботу. Якби в Україні звучало реально 50% української музики в ефірі будь-якої радіостанції, і якби усі видання мали 50% тиражу українською мовою, а решта 50% - будь-якою іншою, - була б зовсім інша ситуація. Принаймні, була би конкуренція. Це стосується всього в Україні.

- Про що мріє гурт «Мандри» і особисто Фома?

- Та всі наші мрії здійснюються. Я ж мрію, щоб країна була багатою і люди почували себе гордо, щоб українці провели хоча б навчання з НАТО (посміхається).

Фото з сайту www.vox.com.ua