Як мене не вбили у Львові

Павло Островський, 31 січня 2012404182

Сповідь донецького журналіста

Вирішив я на зимових канікулах відпочити у Львові. Про чарівний колорит цього міста і властивість підкорювати серця мандрівників я вже чув разів зі сто. Це добре, але все-таки краще один раз побачити таку красу на власні очі. А ще тут, на Донеччині, мене попереджали, що поїздка до Львова може бути небезпечною — мовляв, там «наших б’ють».

В перший день мандрівки я спілкувався зі львів’янами українською. До речі, мова в цьому регіоні дуже мелодійна і цілком зрозуміла для донецького вуха. Існує думка, що західний діалект дуже сильно відрізняється від нашого, східного. Але вже з перших хвилин перебування в місті стало зрозуміло, що це не так. Незрозумілих слів практично не було! Дійсно, там є своєрідні слова, наприклад, магазин «Чоколядка» чи кафе «Гасова лямпа», але частіше це зустрічається в назвах закладів, ніж у розмовах. І зрозуміти значення цих назв зовсім не складно.

А з другого дня я почав експериментувати — цікавився, як пройти чи доїхати в потрібному напрямку російською мовою. По-перше, практично завжди співрозмовники зупинялися і переходили на російську, по-друге, цілком зрозуміло пояснювали маршрут, а, по-третє, напрямок підказували правильно. Останнє я зазначив тому, що у нас досі існують стереотипи, на кшталт «не питай у Львові, як пройти куди-небудь російською, бо покажуть неправильний шлях чи заведуть не туди, куди треба»… Неодноразово чув, що в часи хрущовсько-брежнєвської епохи там могли відмовитися обслуговувати в магазині російськомовного клієнта. Але зараз не радянські часи, а мешканців західного мегаполісу цікавить залучення туристів. Щороку сюди приїжджає близько мільйона людей, тому львів'яни розуміють, що це – непогане джерело наповнення міського бюджету. У міста є свій слоган «Львів відкритий для світу», є програма просування міста як культурного і туристичного центру. У цьому році пройдуть дні Львова в Донецьку, в минулому - аналогічні заходи відбулися в Одесі, Луганську та Харкові. Гадаю, нам є чому повчитися.

У Львові є багато місць, які потрібно обов'язково відвідати - це і ратуша (будівля міської ради), з вежі якої відкривається чудовий краєвид центру міста, і прекрасний Собор Святого Юра, і Високий замок, звідки все місто як на долоні, і архітектурний шедевр - оперний театр... Під ним, до речі, тече підземна річка Полтва, яка в цьому місці виходить на поверхню (вже після виходу матеріалу я дізнався, що це елемент декору, а не справжня річка. Але туристи дивуються і вірять в це, тому, напевне, ресторатор досяг своєї мети – авт.). Обов'язково потрібно зазирнути у старовинні львівські будинки (кам'яниці) з наскрізним проходом у внутрішній двір. Стільки унікальних архітектурних споруд немає в жодному місті нашої країни! Неодмінно треба завітати на Вернісаж - ринок, де можна придбати сувеніри,вишиванки, рушники та інші речі від народних майстрів.

На тому боці країни теж є стереотипи стосовно нас. Чимало людей дивувалися, коли дізналися, що я з Донецька і вільно розмовляю українською. Прямим текстом питали: «А що, у вас, на Донеччіні, розмовляють українською?» Ближче до закінчення подорожі я познайомився з молодим подружжям з Бєлгорода. Вони приїхали гостювати до родичів у Львів і знаходилися там вже близько місяця. У розмовах вони, натуральні росіяни, відзначали, що львів'яни дуже привітні й чуйні люди. Проблем мовного бар'єру вони не відчули, хоча української практично не знають. І ніхто їх, «москалів», тут не бив і не різав.

У нас, на жаль, більше вірять в міфи про жителів західних областей. Найпопулярніші - як там агресивно ставляться до російськомовних. Доходить навіть до того, що батьки бояться відпускати дітей на захід країни.

Наступний міф про те, що ми з ними, «западенцями», аж надто різні. Ніяких кардинальних відмінностей я не виявив. Так, у наших регіонах різні політичні симпатії, але такі процеси характерні для будь-якої демократичної країни. Нічого трагічного в цьому немає. Тільки наші політики заради шкурної вигоди готові розривати країну вздовж і поперек, ділити нас на сорти, доводити жителям країни, що вони різні. Особливо прикро, коли політиканам у цьому вторять ЗМІ - в одній місцевій газеті, наприклад, можна нерідко зустріти жахалочки про злих галичан... Але найбільш неприємно те, що багато людей (особливо літнього віку) приймають цю агіт-локшину не першої свіжості за чисту монету і досі вірять в ці міфи.

Для того, щоб розвіяти їх, нам потрібно частіше їздити по Україні, спілкуватися з мешканцями інших областей, організувати програми обміну школярами та студентами. Тільки тоді всі зусилля провокаторів підуть прахом.

 

Написано для газети «Наша Дружковка»

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів

Дискусія 82

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
  • Набридло 9 лютого 2012, 02:44

    Скільки можна жувати одну й ту ж тему, говорять українською, не говорять, російською говорили, польскою. Доколе? Є Україна і всі громадяни зобов'зані знати українську мову. Чи то у Львові, чи то в Харкові, чи в Києві і т.д. Той хто не сприймає українську мову, також не сприймає Україну.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • SSS 9 лютого 2012, 02:35

    ЯзЬІк потрится на глазах. Да... тупой ТЬІ...

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Д_Михайлович 8 лютого 2012, 11:01

    Шановний, я на вашому терені не працюю, а відпочиваю. Це ваша компетенція. Я зрозумів, що у Львові вночі відбувається систематичне опоганювання християнських святинь - тричі спостерігав, це може бути випадковістю. Спочатку двоє якихось хлопаків гукали на Статую Марії на Проспекті Свободи "Й..б твою мать", потім якась дівка задерла спідницю, зняла труси й показувала свою *** Статуї, а втретє - та парочка біля Успенської Церкві. Значить існує якесь угруповання, організація. Ось нею й займіться, якщо так вболіваєте.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Більше коментарів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук