Ви, напевно, бачили, як виглядають цимбали і, однозначно, чули, як вони звучать. Однак не знаєте, як вони народжуються. Сьогодні ми вас поведемо до газди Івана Дзвінчука. І він нам все розкаже.
Щоб навчитися цього ремесла, довелося пану Івану пішки вирушити у село Шепіт, за десять кілометрів від хати, до Чернявського. І той старенький лише на кресленнях таки навчив.
В ту днину, згадує, падав дощ і дуже гриміло - тепер, жартує, "гримлять" його цимбали. І не лише в Україні, а й у Німеччині та Польщі.
Щоб звук був чистий, майстер додає голосники, через який він виходить, і кобилки - підставки під струни.
А ще у деки - основи цимбалів - ховає майстер їхню душу. Зазвичай, її вирізає з громовиці, дерева, яке у негоду вдарив грім.
Майстер вже зробив понад два десятка цимбалів, а ще - з десяток схожих на них угорських шундів. Скільки інструментів ремонтував - й не згадає.