Є пісні, які проходять крізь життя, – Ніна Матвієнко

– Я Світлану Лободу ніяк не оцінюю, я віддала би перевагу «Гарячому шоколаду»... Вона співачка провінційного рівня, є голос, але діапазон не є високий. Я люблю голос, справжній талант...

Ніну Матвієнко називають берегинею української народної пісні, голосом душі українського народу. Її голос торкається самих глибин душі, в її виконанні до серця людини долітає кожне слово виконуваної пісні.

Ніна Матвієнко завжди сучасна, але ніколи не зраджує собі, з нею рахуються не через те, що вона для цього щось робить, під щось підлаштовується, а тому, що не змінює своїх переконань.

Про життя, політику, творчість народна артистка, Герой України Ніна Матвієнко розповіла в ексклюзивному інтерв'ю ZAXID.NET.

- Що необхідно зробити в державі, аби відродити українську пісню, щоб вона звучала з екранів, радіо?

- Риба псується з голови. Все залежить від того, як до цього ставиться держава. Вона повинна бути головою цього життя -  батьком і матір'ю. На жаль, ми постійно живемо у якихось перипетіях до цієї влади. Ми живемо одним життям, а влада - іншим, йде тільки до збагачення. Влада дуже багато говорить, такої говорильні світ не бачив, ми такого ніколи не чули...

Я от зараз дивлюсь у вікно, там пробиваються паростки. Вони з холоду вилазять і дивуються цьому світу. Скільки душі ці паростки вкладають у свої воскресіння. Що робити? Я  думаю, що треба починати з держави. Треба робити переворот, державний переворот. Це треба робити. Бо цей пострадянський період, гниль, яка залишилася з тих часів, вони до сьогодні в судомах, хочуть наковтатися того, чого вони ще не встигли наковтатися. У них такий шанс прийшов, така розгульна демократія, коли можна все робити і тобі нічого ніхто не зробить. Хочуть - посадять, хочуть - не посадять, всюди куми, «друзяки».

- Ви певні, що діяти треба лише так радикально, і хто це може зробити зараз, щоб щось змінилося і все не повернулося на своє місце, як після Майдану?

- Я думаю, що це ще не зараз має відбутися. Хоча зараз уже йде молоде покоління, сміливіше, але їм ще будуть заважати, палки вставляти в колеса, ОМОН посилатимуть, вбиватимуть, садитимуть, ще має пройти такий період. А зараз, я думаю, що ми втягуємося, чи нас втягують, у той європейський цикл, коли в них так само зникали села, хутори, всі ставали фермерами. Відбувається все, як тоді, коли ми здавали паї, були колгоспи. Хтось нав'язує європейський тип життя, який не є нашим. Люди колгосп ненавиділи.

Повертаючись до початку розмови. Нам дійсно необхідно, щоб, попри все, на радіо, телебаченні звучала українська пісня, але хороша, широка. Молоде покоління підростає, йому необхідно давати гармонію, автентичну або календарну гармонію нашого життя, життя пращурів, традиції. Молодь повинна на цьому виховуватися.

- Як це зробити, коли на українському телебаченні практично не звучить українська пісня, за все треба платити?

- Вся зацікавленість залежить від власника каналу. У нас жоден власник каналу не любить української пісні, навіть гроші не поможуть, ну один раз ти там прозвучиш, і що з того? Треба знову давати, це не є системним, національне має йти безкоштовно всюди. Має бути така політика.

- Колись вам пропонували йти у політику, але ви не погодилися...

- Я не політична людина, зовсім, я би не погодилася ніколи. Те, що відбувається, воно для мене є зовсім нецікавим. Прийшли люди, які хочуть вихватити хорошу пенсію, там діється те, чого не потрібно. Це ті комсомольці, які всі перейшли в один клин. Ти як випадаєш звідти, тебе викидають.

- Кому з молодих виконавців ви б передали естафету української пісні?

- Ви знаєте, є непогані кадри, зокрема в Київському національному університеті культури і мистецтва, у фольклористиці, сольному співі, є гарні дівчата, але куди їх дівати? От вони закінчать навчання, колись при радіо, телебаченні були вакантні місця для солісток, зараз треба повикидати тих старців і дати молодим дорогу.

- Зараз час «коротких» пісень, чому не пишуть пісні, які можуть пройти крізь роки?

- Так, зараз час «коротких» пісень, але і хороші пісні є. Подивіться, як гарно розвивається російська естрада. Які там пісні іноді звучать... Там до сьогодні не зникла зі сцени ще та генерація, починаючи від Алли Пугачової. Едіта П'єха, Йосип Кабзон досі звучать, і Росія постійно пропагує їх, вони співають нові пісні. А вся наша генерація де? Я вам скажу, що пісня «Ой, летіли дикі гуси», їй 36 років, і вона досі звучить, її співають, «Рідна мати моя», «Чорнобривці» співають. Є пісні, які проходять крізь життя.

- Зараз дуже багато розмов точиться навколо «Євробачення», як ви можете оцінити переможницю від України?

- Мені там найбільше сподобався гурт «Гарячий шоколад», це було явище, який діапазон голосу, «Zакльопки» були дуже цікаві.

- А Світлана Лобода...

- Я її ніяк не оцінюю, я віддала би перевагу «Гарячому шоколаду», а тут що, вивалені губи, чому в нас обов'язково повинні бути сексуальні рухи, викручування рук, я цього не люблю. Вона співачка провінційного рівня, є голос, але діапазон не є високий. Я люблю голос, справжній талант.

- Якщо говорити про музичні конкурси загалом: ви були членом журі багатьох із них, чи можуть вони зараз бути стартом для молодого виконавця?

- Можуть бути, а можуть і не бути, багато зараз залежить від продюсера. Таке життя. Але я знаю, що продюсери стають багатші, ніж самі співаки.

- Ви робили проекти разом із «Танком на Майдані Конго», джазменом Олександром Саратським. Для чого вам потрібна така співпраця, чи будуть нові проекти?

- Це не є співпрацею, ця просто я зайшла в гості. Я нічого не можу сказати, бо тільки зайшла і більше воно не повторилося. Це була маленька спроба показати, що Ніна в часі і нічого нового в цьому немає.

- Чи є щось таке, до чого прагнете у творчості, а воно так і не реалізовується?

- Є. Я не знаю, чи це вдасться. Я пропонувала кільком композиторам написати для мене простору широку пісню, в голосі, часі, але з того, що мені пропонують, такого немає. Краще народного нічого немає.

- Про що має бути ця пісня?

- Я намагаюся не бути в тематиці проблем, що ти такий, а я така. Якщо пісня прекрасна, я не заглиблююся, яка в неї тематика. Я чую прекрасну мелодію, і я роблю тоді  з неї те, що мені хочеться.

- Ваша донька також співає. В неї, як на мене, дуже подібна до вашої манера виконання. Як складається її творчий шлях?

- Поки що її намагаються бити. Не хочуть її «брати», бо вона виконавиця народних пісень, вона робить аранжування і в цьому руслі йде наче маминим шляхом. Хоча вона зовсім не йде моїм шляхом. Я не робила аранжування до народних пісень. В мене була класика, в неї - сучасне аранжування. Але вона каже мені, що нічого краще за народну пісню немає.

- Ваш син присвятив себе Богу, як ви до цього ставитеся як мати, людина?

- Це він прийняв цей шлях. Син є син, в нього є право вибору, якому я просто вклонилася.

- Ви релігійна людина?

- Ні, я  є духовною людиною, я не релігійна.

- Чим для вас різняться ці поняття?

- Я не вилизую іконки, і не намагаюся жити в церковному канонізмі. Я живу в зовсім іншому світі. Я відповідальна за кожен свій крок. Ти напряму говориш із Богом про те, що тебе хвилює, ти відповідаєш за це, ти отримуєш покарання, і ти знаєш за що. Я ніколи не питаю - за що? Я знаю за що.

- Коли можна очікувати на вихід вашого нового диску і, можливо, ми вас побачимо ще на театральній сцені?

- Поки диску не буде. Хочу відновити старі пісні в новій, цікавій мелодиці, такого зараз немає. Хочу сама це зробити, бо немає з ким. Щодо театру, то зараз також цього немає. Мені в рекламі запропонували зніматися, я раніше відмовлялася, тепер погоджусь. Треба донці допомагати.

- Ви були серед учасників надзвичайних зборів «Україна зона надзвичайного лиха». Ця акція щось дала, змінила?

- Тоді нічого не вдалося зробити, це та сама влада. Акція для глухих! Стукіт у двері головою, а ніхто нічого не відкриє, лише перед виборами нас слухають. Двері відкриє лише один Господь.