ЮНЕСКО: Львів залишається у списку

Щоб виключити об’єкт зі списку спадщини ЮНЕСКО, він має втратити щось дуже коштовне, важливе, за що його до цього переліку було внесено. Про це не можемо говорити у Львові. Львів залишається у списку.

Минулого тижня у Львові з метою оцінки стану збереження історичної спадщини міста кілька днів гостювали експерт Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки i культури (ЮНЕСКО) Петер Штрассер та експерт Міжнародної ради з питань пам’яток та визначних місць (ІКОМОС) Ганс Каспарі. Вони оглянули місто, провели кілька зустрічей з архітекторами, істориками, експертами Львова, а також журналістами, озвучили свою попередню оцінку щодо збереження містом його історичного багатства з моменту включення до списку спадщини ЮНЕСКО і розповіли, чи мають підстави чутки про виключення Львова з-під опіки цієї організації.

ZAXID.NET пропонує найцікавіші фрагменти із цих розмов з експертами у вигляді запитань та відповідей.

- Розкажіть про мету Вашого візиту до Львова

Ганс Каспарі: ІКОМОС відстежує зміни, які стаються з пам’ятками архітектури світової спадщини. Ми прибули, щоб побачити, чи відбулися якісь зміни в місті відтоді, як воно було зачислене до спадщини ЮНЕСКО, тобто 11 років тому. Я добре ознайомлений зі Львовом, бо брав участь у його внесенні до списку ЮНЕСКО. Разом з тим, я – австрієць. Це ще одна причина, чому цікавлюсь Львовом.

12 років тому я розглядав заявку про прийняття Львова до переліку спадщини ЮНЕСКО, писав свою резолюцію за доручення ІКОМОС. Через рік його прийняли. Це був один з небагатьох випадків, коли мені було легко написати рекомендацію, щоб місто прийняли.

Рішення про візит не було моїм особистим, його ухвалив комітет на останньому засіданні в Іспанії, щоб до Львова поїхала спільна делегація з представником ЮНЕСКО.

- Що змінилось з того часу, як Львів внесено до списку спадщини ЮНЕСКО?

Ганс Каспарі: Мені подобаються загалом зміни в місті, я вважаю їх позитивними. Порівнюючи з попередніми візитами до Львова, гадаю, міська адміністрація домоглася позитивних змін. Для прикладу, можу сказати, що центр міста стає більш доступним, відкритим для людей, зокрема через те, що автомобільний транспорт трошки відділився від центру.

Звичайно, є позитивні і негативні моменти. Серед негативних - явище, яке я б хотів розкритикувати, є те, що не лише на площі Ринок, але й загалом на інших вулицях міста дуже багато дерев’яних вікон замінено на пластикові. Це не відповідає історії міста, на це треба зважити, цей процес треба припинити.

Петер Штрассер: Ми побачили певні зміни. Є покращення щодо того, як саме може міська адміністрація врегульовувати певні питання, зокрема з інвесторами. З’являються рамки організаційної роботи і співпраці. Вони вже помітні.

Як представник ЮНЕСКО я приїхав сюди не підтримувати владу чи інші сторони. Наше завдання в тому, щоб провести контроль, дослідити, що відбувається на інституційному рівні. Ми несемо відповідальність за об’єкти, внесені до списку спадщини ЮНЕСКО разом із місцевою вдалою.

- Які проблеми можете назвати, окрім пластикових вікон? Які бачите позитиви?

Ганс Каспарі: Передусім хотілося б повернутися до проблеми пластикових вікон. Це чума, це хвороба. Третину вікон замінено. Таким чином ми втрачаємо велику частину історії. Шкода, що їх не перевозять на якийсь склад для зберігання, а знищують. Навіть якщо ці вікна було зроблено у 19 сторіччі, вони несуть в собі певну історичну цінність і є інтегрованою складовою пам’ятки. Коли їх знімають, руйнується частина історичної цінності. Руйнується сприйняття фасаду, а відтак - усієї вулиці.

…Адже це все можна було б вирішити спільними міжнародними зусиллями. У Львові розвиваються ремесла. Львівські, українські ремісники могли б змінити цю ситуацію, виготовити дерев’яні вікна чи інші, а німецькі експерти з цього питання могли б надати кваліфіковану пораду.

…Нам не подобаються будівельні роботи на розі вул. Сербської-Староєврейська. Це стосується готелю, який там розташовано. Фактично, від будинку залишається його зовнішня оболонка. Все, що є автентичне всередині, на превеликий жаль, втрачається, перебудовується. Потрібно говорити з інвестором про те, щоб він зберігав старі сходові клітки, стіни, а не тільки фасад. Так, на жаль, є у багатьох будинках.

Щодо позитиву, існує проект міської влади спільно з GTZ – реставрація старих брам. Думаю, наступним пунктом в цьому напрямі мала б бути реставрація старих вікон.

Також нас дуже турбують підвали та їх збереження, адже не виключено, що колись вони були першими поверхами будинків. Треба провести фіксацію їхнього стану.

…Під час першого візиту до Львова я помітив те, що навколо Святоюрської гори було чотири металеві вежі. Коли я спитав, навіщо це, мені відповіли, що вони для того, щоб глушити трансляцію певних радіопередач. Коли ж я хотів зробити фото Святоюрської гори, ці вежі дуже псували вигляд… Зараз із чотирьох веж залишилася одна. Не знаю, чи жартують, та кажуть, це, щоб краще було транслювати Папу з Ватикану. Те, що зняли ці три вежі, - вже добре.

-Як оціните у Львові проблему поєднання старої і нової архітектури?

Петер Штрассер: Міста мають розвиватися. Без розвитку немає майбутнього. Планувальні процеси та процеси отримання дозволів тут мають бути прозорими. Це основне. Це проблема чи не усіх об’єктів, що перебувають у переліку спадщини ЮНЕСКО. Та тут немає єдиного підходу. Кожен випадок унікальний…

Ганс Каспарі: Зміни потрібні. Але міській владі потрібен чіткий план, якими ці зміни мають бути і як їх проводити. Тоді інвестор, який приходить до міста, має діяти в межах таких умов. Звичайно, йому має бути надано територію, можливості змін, але він має дотримуватися вироблених умов.

- Як прокоментуєте чутки про можливе виключення Львова зі спадщини ЮНЕСКО, зокрема, через нову забудову у історичному центрі?

Петер Штрассер: Урбаністичний розвиток міста є дуже важливий, звичайно, мають бути запропоновані нові будівлі, місто має розвиватися. Це ми побачили у Львові. У наших документах вказано, що території можуть бути зняті зі списку ЮНЕСКО. Але є 900 територій, які до нього належать, звичайно, кожна з них має свої проблеми. Немає території без проблем. Тому це питання взагалі не стоїть. Ми приїхали, щоб все оглянути, висловити свою думку та запропонувати певну міжнародну допомогу.

Щоб виключити об’єкт зі списку спадщини ЮНЕСКО, цей об’єкт має втратити щось дуже коштовне, важливе, за що його до цього переліку було внесено. Про це не можемо говорити у Львові. Львів залишається у списку.

- Про яку допомогу йдеться? Чи може Львів сподіватися на матеріальну допомогу для збереження історико-архітектурної спадщини?

Ганс Каспарі: Так, Львів може отримати фінансову допомогу, для цього є фінансовий фонд ЮНЕСКО, який за відповідних умов може надати певну матеріальну допомогу. Що стосується того, яку допомогу може надавати ЮНЕСКО загалом, – це порадити, як можуть бути вирішені певні складні ситуації. Спільна співпраця та об’єднана міжнародна допомога є важливою.

…Неправильно думати лише про фінансову допомогу. Фахова допомога також потрібна. Тому важливо, що Львів погодився створити раду експертів зі збереження історико-архітектурної спадщини. Це буде дуже правильний вчинок, якщо Львів покличе фахівців для надання не фінансової, а власне фахової допомоги для збереження історико-архітектурної спадщини. Не знаю, як в інших країнах, але в Німеччині всі міста, які внесені до списку спадщини ЮНЕСКО, мають такі ради. Рішення міського керівництва стануть досконалішими, якщо перед тим обговорити їх в колі фахівців.

Петер Штрассер: Щоб отримати фінансову допомогу, уряд України має подати проект в комітет ЮНЕСКО. Але я повинен сказати, що умови є дуже суворі. Перелік країн, які подають такі проекти, є дуже великим.

Звичайно, можна подавати такі заявки і до інших спілок з охорони спадщини. Адже існують такі речі, як співфінансування, що може стосуватися реставрації, відновлення тих чи тих пам’яток, та це вже не компетенція ЮНЕСКО.

- Що, окрім збереження архітектури у центрі Львова, Ви оглянули?

Ганс Каспарі: Ми відвідали всі території, внесені до спадщини ЮНЕСКО. Також ми побачили Цитадель. Нам сподобалось, як поєднали історичну пам’ятку і запропонували бачення готелю. Це хороше рішення. У «Цитадель ін.» збережено все, навіть вікна. Новий тільки дах. Це хороший приклад збереження пам’ятки. Також нам показали місця, де планують зробити паркувальні зони. Це хороша річ – забрати транспорт з центру міста, це важливо.

- Як і про що звітуватимете після повернення зі Львова?

Петер Штрассер: Після повернення зі Львова ми напишемо звіт про візит, який буде розглянуто на спільному засіданні в липні цього року. На основі звіту буде прийнято рішення, як далі рухатись, буде дано рекомендації.

У звіті напишемо про позитивні і про негативні сторони. Більше сказати не можу, ми не маємо права таке оголошувати. Звичайно, ми зазначимо у звіті, що Львів має якісний планувальний документ на довгу перспективу. Генеральний план міста буде доречним інструментом для майбутнього планування.

- Що можете сказати про включення нових об’єктів до спадщини ЮНЕСКО, зокрема про дерев’яні церкви?

Ганс Каспарі: Україна – дуже велика територія, друга в Європі після Росії. Вона має лише три зони, внесені до списку спадщини ЮНЕСКО. А от в Німеччині, наприклад, таких зон є 33. Це диспропорція, яку треба усунути. Гадаю, вдасться поспілкуватися з представниками, які координують внесення нових об’єктів до списку ЮНЕСКО. Це дуже важливо. Ми теж пропонуємо вносити нові території до переліку.

Україна загалом подала три заявки, і всіх їх прийнято. До списку ЮНЕСКО включено Софію Київську та Лавру, Львів та культурний ландшафт у Карпатах.

Наступні заявки стосуються країн, дотичних до Карпат і речей, характерних для цих територій. Зокрема, мова йде і про дерев’яні церкви. Вони можуть бути там, де є багато деревини. Це велика традиція обробки деревини. Україна має далеко не останній шанс внести такі об’єкти до переліку спадщини ЮНЕСКО. Це стосується спільної заявки на включення дерев’яних церков України і Польщі до списку спадщини ЮНЕСКО. Зараз дедалі рідше країни разом подають такі заявки. Кілька років тому Румунія і Словаччина теж внесли свої сакральні дерев’яні об’єкти до спадщини ЮНЕСКО. Утримання і догляд за такими церквами стає щораз важливішим. Надіюся, у майбутньому виникне співпраця, яка виходитиме у цьому напрямі за межі держав.